Ухвала суду № 19387381, 10.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/154/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Бужак Н.П., Мацедонська В.Е.;

за участю секретаря:Бундукова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернігові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфіда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія»про стягнення грошових коштів в дохід держави, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфіда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія»про стягнення грошових коштів в дохід держави. Свої вимоги мотивує тим, що господарські зобов'язання між ТОВ «Іфіда»і ТОВ «Славія»були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на створення взаємних прав та обов'язків. Натомість метою було ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки, відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків та зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків та зборів у встановлені законодавством строки. Несплата податків тягне за собою спричинення шкоди економічним інтересам суспільства. Позивач вказує на те, що договір купівлі-продажу від 16.03.2009 року № 98-02/09-И, укладений між ТОВ «Іфіда»і ТОВ «Славія»є нікчемним, оскільки завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому сума господарських взаємовідносин в період виконання договору (березень-квітень 2010 року) в розмірі 44528009,56 грн. отриманих паливно-мастильних матеріалів та 46439109,05 грн. сплачених грошових коштів підлягає стягненню в дохід держави. Просив стягнути грошові кошти солідарно з відповідачів в дохід держави в розмірі 90967118, 61 грн..

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою позов задоволити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що господарські зобов'язання між відповідачами вчинені з метою, що не суперечить інтересам держави та суспільства, та були спрямовані на створення взаємних прав та обов'язків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Іфіда»(ідентифікаційний код-36339415) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 27.02.2009 року та взято на облік як платника податків до ДПІ у м. Чернігові з 03.03.2009 року за № 9945, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 582004 та довідкою про взяття на облік платника податків від 03.07.2009 року № 502/10/29-017.

ТОВ «Славія»(ідентифікаційний код-32280625) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 24.12.2002 року, що підтверджується актом перевірки від 30.09.2010 року № 4674/233/32280625.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м.Чернігові проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Іфіда»щодо відомостей, отриманих від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська відносно господарських відносин з платником податків ТОВ «Славія»за березень, квітень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 863/23/36339415 від 19.11.2010 року.

Актом перевірки № 863/23/36339415 від 19.11.2010 року встановлено: - порушення ТОВ «Іфіда»статті 203, частини 1, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, в результаті чого договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ «Іфіда»і ТОВ «Славія», від 16.03.2009 року № 98-02/09-И визнається нікчемним, що передбачає відповідальність згідно статті 208 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Іфіда»мало господарські взаємовідносини в березні, квітні 2010 року з ТОВ «Славія», м.Дніпропетровськ.

Між ТОВ «Іфіда»і ТОВ «Славія»16.03.2009 року укладено договір купівлі-продажу № 98-02/09-И, за яким ТОВ «Славія»(продавець) зобов'язано поставити та передати у власність ТОВ «Іфіда»(покупець) нафтопродукти, бензини А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо, а ТОВ «Іфіда»зобов'язано прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену суму коштів в строки, обумовлені вказаним договором.

ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Славія»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вест Транс Сервіс»(ТОВ «Оптіма») за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року, складено акт №4674/233/32280625 від 30.09.2010 року. При перевірці ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська встановлено порушення ТОВ «Славія»частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656, ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Актом перевірки ДПІ у м.Чернігові № 863/23/36339415 від 19.11.2010 року встановлено, що відвантаження товару у березні 2010 року здійснено згідно видаткових накладних на загальну суму 21115808,97 грн., в тому числі ПДВ 3519301,50 грн.

У квітні 2010 року відвантаження товару здійснено згідно видаткових накладних на загальну суму 24312200,59 грн., в тому числі ПДВ 4052033,43 грн.

Отже, всього відвантажено товару за березень, квітень 2010 року на загальну суму 45428009,56 грн., в тому числі ПДВ 7571334,93 грн.

Зберігання товару було здійснено на терміналах ТОВ «Дніпронафтопродукт»(код 03481879 м. Дніпропетровськ) згідно договору зберігання від 24.12.2009 року № 2412/09-2.

Відвантаження та перевезення ГСМ на АЗС ТОВ «Іфіда»для подальшої реалізації здійснювалось власним транспортом ТОВ «Іфіда»та частково транспортом згідно договору від 28.12.2009 року № 2812/09-16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом ВАТ «Дніпронафтопродукт».

Оплата за перевезення проводилась згідно товаро-транспортних накладних в безготівковій формі та підтверджено актами виконаних робіт. На балансі ВАТ «Дніпронафтопродукт»обліковуються спеціальні автомобілі для перевезення ГСМ, а за штатним розкладом на підприємстві зараховані водії.

З матеріалів справи вбачається, що оплата ТОВ «Іфіда»здійснена через розрахунковий рахунок ТОВ «Славія», що підтверджується банківськими виписками за березень 2010 року на суму 23186650,37 грн., в тому числі ПДВ 3864441,72 грн., за квітень 2010 року на суму 23252458,68 грн., в тому числі ПДВ 3875409,78 грн.

Всього сплачено ТОВ «Іфіда»на користь ТОВ «Славія»46439109,05 грн., в тому числі ПДВ 7739851,50 грн.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України підставою для визнання угоди недійсною є невідповідність її чинному законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 1-3 статті 180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із частиною 1 статті 180 ГК України та абзацом 2 частини 1 статті 631 ЦК України, крім вищезазначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом.

При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частинні статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки, жоден нормативно-правовий акт не визнає відсутність переміщення товару як порушення виконання договору, дана обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним. Крім того, здійснені сторонами дії були вчинені з метою переходу права власності, тобто відповідали вільному волевиявленню та наміру сторін.

По договору купівлі-продажу від 16.03.2009 року № 98-02/09-И також було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ, що доводить реальність здійснених операції. Жодна із сторін не заперечувала факту переходу права власності на товар. Відповідно до умов договору, право власності на проданий товар переходить з моменту підписання видаткової накладної. Наявність видаткових накладних позивачем не заперечується.

Таким чином, не відповідає діючому законодавству висновок позивача, відповідно до якого відсутність переміщення товару є підтвердженням фіктивності та безтоварності угоди. Крім того, товар, що був предметом за зазначеними угодами, дійшов до кінцевого споживача - нафтопродукти були реалізовані через мережу АЗС населенню Чернігівської області.

Враховуючи вищевикладене, всі необхідні вимоги для визнання переходу права власності, передбачені діючим законодавством (договір купівлі-продажу, розрахунок за товар, видаткова накладна) сторонами були дотримані.

Відповідно до норм чинного законодавства, підтвердженням факту поставки є акт приймання-передачі, або видаткова накладна, чи інший документ, визначений сторонами, та який не суперечить діючому законодавству.

Як встановлено, по зазначеним господарським операціям, в підтвердження факту прийому-передачі контрагентами видано податкові накладні, сума ПДВ по яких включена до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. З, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту.

Згідно із п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту.

Згідно із п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з фактичних обставин справи, на момент видачі податкових накладних ТОВ «Славія»було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, а отже мало право складати податкові накладні.

Зі змісту п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що відповідальність платника податку настає тільки у разі включення до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Зважаючи на те, що ТОВ «Іфіда»має належним чином оформлені податкові накладні, то сума податку на додану правомірно віднесена до податкового кредиту.

Рішеннями Господарського суду Житомирської області, які набрали законної сили, від 16.11.2010 року по справах № 12/135-Д за позовом ТОВ «Славія»(м.Дніпропетровськ) до ТОВ «Вест Транс-Сервіс»(м.Житомир) про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів № 3/10-С від 01.10.2009 року та № 12/136-Д за позовом ТОВ «Славія»(м.Дніпропетровськ) до ТОВ «Вест Транс-Сервіс»(м.Житомир) про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів № 29/12-С від 29.12.2009 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Славія»було відмовлено.

Ухвалюючи зазначені рішення, суд дійшов висновку, що договори поставки нафтопродуктів № 3/10-С від 01.10.2009 року та № 29/12-С від 29.12.2009 року укладено ТОВ «Славія»з ТОВ «Вест Транс-Сервіс»з додержанням приписів, встановлених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Сторонами за договорами було досягнуто згоди по всім істотним умовам договорів, вони вчинили дії, спрямовані на виконання договору та операції по договору оформлені належним чином. По договору було проведено розрахунки, що доводить реальність здійсненої операції з поставки, також було підписано видаткові накладні, чим підтверджений факт приймання - передачі нафтопродуктів та перехід права власності на товар. Вищевказаним підтверджено факт виконання зобов'язань за договором.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, договори укладені ТОВ «Славія»та ТОВ «Іфіда»з контрагентами відповідають вимогам, встановленим статтею 638 ЦК України та статтею 180 ГК України і вважаються укладеним.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у м.Чернігові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфіда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія»про стягнення заборгованості є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 15 листопада 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Н.П. Бужак

В.Е. Мацедонська