Ухвала суду № 19387342, 11.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4059/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Усенка В.Г.,

при секретарі: Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чигиринське" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області до Комунального підприємства "Чигиринське" про стягнення заборгованості по сплаті внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року Управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства "Чигиринське", в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за квітень-червень 2009 року в загальній сумі 118301,72 грн.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з КП "Чигиринське" суму заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 67029,85 грн., у звязку з частковим погашенням відповідачем основної суми боргу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства "Чигиринське" на користь Управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області 67029,85 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків за квітень-червень 2009 року, фінансових санкцій та пені.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство "Чигиринське" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області 24.07.2007р., що підтверджується наявною в справі копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 40 (ідентифікаційний код 35289128).

Крім цього, відповідач є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Станом на 12 жовтня 2009 року за КП "Чигиринське" рахується заборгованість зі сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені в загальній сумі 67 029 грн. 85 коп.

Відповідач заперечує проти вимог заявленого позову та обґрунтовує це тим, що підприємством в більшій мірі було погашено заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, однак зважаючи на те, що КП «Чигиринське»є неприбутковою організацією і вся фінансова діяльність закладена в тарифи надання комунальних послуг населенню, воно не має можливості одноразово сплатити всю суму боргу.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV(далі Закон № 1058-IV).

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Сфера дії Закону України N 1058-IV поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Статтею 5 Закону № 1058-IV врегульовані правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 ст.11 Закону № 1058-ІV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV, страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Стаття 15 Закону України N 1058-IV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України N 1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 Закону України N 1058-IV, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частина 6 ст. 20 Закону України N 1058-IV передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього Закону, є календарний місяць.

Порядок обчислення і строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платниками, визначений Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663.

Відповідно до п.п. 5.1.4 п.5.1 розділу 5 вказаної Інструкції, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до ст. 106 Закону N 1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до п.8.2 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Згідно з частиною 7 пункту 8.3 вказаної Інструкції, вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що КП "Чигиринське" самостійно визначило суму зобов'язання по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за квітень-червень 2009 року, що підтверджується розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які підлягають сплаті за вказаний період.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону N 1058-IV, УПФУ в Чигиринському районі Черкаської області нарахувало відповідачу штрафні санкції та пеню на загальну суму 4 203 грн. 63 коп. Крім цього, у відповідності до рішення № 134 від 02.06.2009р. КП "Чигиринське" було нараховано штрафні санкції та пеню в загальній сумі 4 672 грн. 29 коп. за несвоєчасну сплату підприємством страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Вищевказані рішення на адресу відповідача надійшли 21.05.2009р. та 17.06.2009р. та останнім у визначеному законом порядку не оскаржувалися.

У звязку з частковим погашенням відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені, загальний розмір заборгованості станом на 12.10.2009р. склав 67 029 грн. 85 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача у визначеному законом порядку.

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чигиринське" залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Я.М. Собків

Є.О. Сорочко

В.Г. Усенко