Постанова № 19383946, 08.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2011 р. № 2а- 7810/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

суддів: Ізовітової - Вакім О.В., Піскун В.О.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Осволюк Т.Л..,

відповідача - Кучеренко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ"

доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлнення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УБФ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду, з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002272305 від 27.05.2011р. та № 0002282305 від 27.05.2011р., прийняті на підставі акту перевірки № 1440/2305/35702245 від 06 травня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 15 березня 2011 року по 27 квітня 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «УБФ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010. За результатами перевірки відповідачем складений акт № 1440/2305/НОМЕР_3 від 06 травня 2011 року, згідно якого податковим органом встановлено порушення з боку платника податків п.п 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у вигляді заниження податку на прибуток в розмірі 721827,00 грн.; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у вигляді заниження податку на додану вартість на суму 267022,00 грн. На підставі зазначеного акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002282305 від 27.05.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 333778,75 грн., з яких: за основним платежем - 267023,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 66755,75 грн. та № 0002272305 від 27.05.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 902283,75 грн., з яких: за основним платежем - 721827,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 180456,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач стверджував, що податковим органом було зроблено невірні висновки про порушення, допущені підприємством у ході формування своїх податкових

зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту та до складу валових витрат сум коштів за здійснення розрахунків з позивачем поставлений йому товар ПП «Мегалотт ЛТД», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аверонторг», ПП «Експо-Групп-08»шляхом укладення угод про припинення зобовязань заліком зустрічних однорідних вимог.

Позивач заперечував проти тверджень податкового органу, викладених в акті перевірки, що операції зі вказаними вище контрагентами є безтоварними, висновки податкового органу щодо їх нікчемності, наполягав на реальному характері укладення й виконання угод, достатність фінансово-господарських документів на підтвердження цього. З приводу позадоговірної поставки товарів ПП «Дім споживчого побуту -БРІЗ»позивач пояснив, що розрахунки за поставлений позивачем товар підтверджено банківською випискою Першої Харківської філії ПАТ «АКБ»Базис»та видатковими накладними.

Крім того, позивач не погоджується з висновками відповідача щодо порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відносно не включення ТОВ «УБФ»до складу валових доходів за 3 квартал 2010 року суму отриманих грошових коштів за Договором доручення № 1952-Х від 22.09.2010 року від ОСОБА_3 у розмірі 900000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки підприємства позивача виявлені порушення п.п 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого, занижено податок на прибуток в розмірі 721827,00 грн.; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 267022,00 грн. За результатами перевірки складено акт, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які, як зазначив відповідач у судовому засіданні та у запереченнях на позовну заяву, прийняті правомірно на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку із встановленими порушеннями позивача. Пояснення представника відповідача з приводу фактичних обставин справи, матеріальних підстав для донарахування податкових зобовязань в цілому відповідали змісту акту перевірки.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УБФ" здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого державним реєстратором за № 1480102 0000 039561 11.02.2008 року. На податковий облік в органах державної податкової служби взято 12.02.2008р. за № 29877, станом на 26.03.2009 р. перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

В період з 15 березня 2011 року по 27 квітня 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «УБФ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами перевірки 06.05.2011 року відповідачем складено акт № 1440/2305/НОМЕР_3 від 06 травня 2011 року (т. 1 а.с. 21 103), в якому зафіксовано порушення підприємства:

п.п 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 721827,00 грн., у тому числі у тому числі у І кварталі 2010 року у сумі 416 827 грн., у II кварталі 2010 року у сумі 80 000 грн., у III кварталі 2010 року у сумі 225 000 грн;

п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 267022,00 грн., у тому числі за січень 2010 року у сумі 3 108 грн., за лютий 2010 року у сумі 48 368 грн., за березень 2010 року у сумі 50333 грн., за квітень 2010 року у сумі 45288 грн., за травень 2010 року у сумі 32 667 грн., за липень 2010 року у сумі 33 907 грн., за серпень 2010 року у сумі 53 351 грн.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010 року на загальну суму 267 022 грн., у тому числі за січень 2010 року у сумі 3108 грн., за лютий 2010 року у сумі 48 368 грн., за березень 2010 року у сумі 50 333 грн., за квітень 2010 року у сумі 45 288 грн., за травень 2010 року у сумі 32 667 грн., за липень 2010 року у сумі 33907 грн., за серпень 2010 року у сумі 53 351 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, відповідно до вимог п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 16 травня 2011року подані заперечення до акту № 1440/2305/НОМЕР_3 від 06 травня 2011 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ «УБФ».

31 травня 2011 року позивачем було отримано відповідь ДПІ у Дзержинському районі Харкова № 10637/10/23-523 від 26 травня 2011 року на вищезазначені заперечення ТОВ «УБФ»до акту перевірки, в якій зазначалося, що за результатами розгляду заперечення, донарахування податку на прибуток зменшено у розмірі 55 166 грн., за рахунок допущеної помилки при визначенні обсягів взаємовідносин з ПП «Дім споживчого побуту - Бріз».

На підставі акту перевірки № 1440/2305/35702245 від 06 травня 2011 року, з врахуванням відповіді ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 10637/10/23-523 від 5 травня 2011 року на заперечення ТОВ «УБФ» до акту перевірки, 27 травня 2011 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002282305 від 27.05.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 333778,75 грн., з яких: за основним платежем - 267023,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 66755,75 грн. та № 0002272305 від 27.05.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 902283,75 грн., з яких: за основним платежем - 721827,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 180456,75 грн.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дзержинському районі суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи актом перевірки відповідача встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 року на загальну суму 267022 грн., у тому числі за січень 2010 року у сумі 3108 грн., за лютий 2010 року у сумі 48 368 грн., за березень 2010 року у сумі 50 333 грн., за квітень ; за квітень 2010 року у сумі 45 288 грн., за травень 2010 року у сумі 32 667 грн., за липень 2010 року у сумі 33 907 грн., за серпень 2010 року у сумі 53 351 грн., що сталося внаслідок порушення ТО В «УБФ» п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2009 року між ТОВ "Мегалотт-ЛТД" (постачальник) та ТОВ "УБФ" (покупець) був укладений договір поставки товару № 14 (т. 1 а.с.108). На виконання зобов'язань за вказаним договором контрагентом виписана податкова та видаткова накладні від 04.01.2010, копії яких є в матеріалах справи (т. 1 а.с. 109-110). Крім того, 17.02.2010 було здійснено позадоговірну поставку товарів підприємством позивача ПП «Мегалотт ЛТД», та виписані відповідні податкова та видаткова накладні № 31 від 17.02.2010 (т. 1 а.с. 190-217). Взаєморозрахунки проведено шляхом укладення угоди про припинення зобовязань заліком зустрічних вимог від 01.06.2010р. ТОВ «УБФ»(сторона 1) у відповідності до договору купівлі-продажу від 16.06.2009р. № 1615-Х/1 сплатити грошові зобовязання у сумі 1764058,53 грн. шляхом зарахування зустрічних вимог Сторони 1 до Сторони 2 (ПП «Мегалотт ЛТД») у відповідності до договору купівлі-продажу від 01.06.2009р. б/н у сумі 1764058,53 грн.

Враховуючи вищевикладене ТОВ «УБФ»виписано на користь ПП "Мегалотт ЛТД" (код за ЄДРПОУ 35881418) видаткові та податкові накладні на загальну суму 1700138,53 грн., в тому числі ПДВ на суму 48368,48 грн.

В податковому обліку вищезазначені операції відображені в деклараціях з податку на прибуток на загальну суму 1 651 770 грн., в тому числі у І кварталі 2010 року на суму 1 651 770 грн.

Судом встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси за результатами проведеної перевірки ПП "Мегалотт ЛТД" (код за ЄДРПОУ 35881418) складений акт від 16.09.2010 №1427/23-3/35881418 про результати проведення перевірки з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит у січні, березні, квітні 2010 року, відповідно до висновків якого зазначено, що враховуючи вимоги п.1, п. 5 ст. 203 п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України від 16.01.2003р. № 435-ІУ, ст. 3, ст. 4, ст.7 Закону раїни «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №іб8/97-ВР (зі змінами та доповненнями) усі операції купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт ПП «Мегалотт ЛТД»не спричиняють реального настання правових наслідків, отже - мають ознаки нікчемності.

На підставі вищезазначеного, відповідачем встановлено відсутність об'єктів (відвантаження товару), які підпадають під визначення ст. З, 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, зі змінами та доповненнями.

З матеріалів справи вбачається, що одним з постачальників підприємства позивача є ТОВ «Штудіаін»(код ЄДРПОУ 36147815), яке лічиться на обліку ДПІ у Печерському районі м. Києва.Судом встановлено, що між підприємством позивача (Покупець) та ТОВ «Штудіан»(Продавець) укладений договір купівлі-продажу від 04.01.2010 року б/н (т.1 а.с. 111-112). На виконання зобов'язань за вказаним договором Продавцем виписані податкові та видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 113-147). Відповідно Довідки ЄДРПОУ (т. 2 а.с. 29-30) ТОВ «Штудіан»станом на 28.10.2010 відсутнє за юридичною адресою, 31.12.10 внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Оскільки ТОВ «Штудіан»має стан платника 14 - визнано банкрутом. Декларація з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2010 року, визнана ДПІ у Печерському районі м. Києва - недійсною.

Обсяги взаємовідносин ТОВ «УБФ»з ТОВ „Штудіан" за березень 2010 року складали 102 000,76 грн., у т.ч ПДВ - 50333.46 грн., за квітень 2010 року складали 271725,42 грн., у т.ч. ПДВ - 45 287,57 грн., за травень 2010 року складали - 14473,56 грн., у т.ч. ПДВ - 2412,26 грн.

Враховуючи те, що у ТОВ «Штудіан»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме : відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідачем робиться висновок, що зазначена угода між позивачем та ТОВ «Штудіан»має ознаки нікчемності.

На виконання Наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»проведено співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, а саме розшифровок податкового обов'язання та податкового кредиту за березень, квітень, травень 2010 року.

Відповідачем, в результаті співставлення, виявлені розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ТОВ «УБФ»та даними податкових зобовязань ТОВ «Штудіан»на суму ПДВ 98033,29 грн. Відсутність податкових декларацій, об'єкту оподаткування податку на додану вартість свідчить про відсутність у ТОВ „Штудіан" законних підстав скласти та надати оригінал податкової накладної покупцю - ТОВ «УБФ».

Таким чином, факт неподання податкових декларацій, недекларування об"єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних контрагентами ТОВ «Штудіан», в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ТОВ «УБФ»податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися.

Між ТОВ «Штудіан»та АТЗТ «Елласт»укладений Договір цесії (відступлення права вимоги) від 15.09.2010 року, яким передбачено, що ТОВ «Штудіан»передає належне йому право вимоги, згідно Договору купівлі-продажу б/н від 04.01.2010, укладеного з підприємством позивача, Акціонерному товариству закритого типу «Елласт», яке приймає право вимоги, що належне ТОВ «Штудіан»і стає кредитором у зобовязанні ТОВ «УБФ»(т. 6 а.с.33-34)..

Позивачем укладений договір № 1 від 01.06.2010 з ПП «Експо-Групп-08»(постачальник), відповідно до вимог якого ТОВ «УБФ»придбав засоби гігієни, побутову хімію, косметичну продукцію (т. 1 а.с. 155-156). На виконання вищезазначеного договору Продавцем виписані податкові та видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 157-189).

Згідно інформації, викладеної в акті перевірки та проведеного аналізу поданої ТОВ «УБФ»декларації з ПДВ за липень 2010 року та серпень 2010 року встановлено, що ПП «Експо-Групп-08»лічиться на обліку ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Декларація з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року, визнана ДПІ у Приморському районі м. Одеси. - недійсною.

Обсяги взаємовідносин ТОВ «УБФ»з ПП «Експо-Групп-08»за липень 2010 року складали 203441,04 грн., т.ч. ПДВ - 33906,84 грн., за серпень 2010 року складали 320108,22 грн. у т.ч. ПДВ - 53351,37 грн.

Враховуючи те, що у ПП «Експо-Групп-08»(код ЄДРПОУ 36154178) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відповідачем робиться висновок, що згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності.

Відповідачем в результаті співставлення даних податкової звітності, виявлені розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ТОВ «УБФ»та даними податкових зобов'язань ПП «Експо-Групп-08»на суму ПДВ - 87258,21 грн. Відповідно до «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»декларації по ПДВ ПП «Експо-Групп-08»станом на 06.05.2011 року не надано, станом на 06.05.2011 декларацію з ПДВ за липень, серпень 2010 року ПП «Експо-Групп-08»до податкової інспекції не надано, існують відхилення на загальну суму 87258,21 грн. між даними задекларованого податкового кредиту ТОВ «УБФ»та даними податкових зобов'язань ПП «Експо-Групп-08».

Доказів щодо оплати за товар по вказаному договору № 1 від 01.06.2010 позивачем до суду не надано.

Судом встановлено, що між ТОВ «УБФ»(Покупець) та ТОВ «Аверонторг»(Продвець) укладено договір купівлі-продажу від 30.04.2010 року, на виконання якого Продавцем виписані податкові та видаткові накладні (т. 1 а.с. 149-154). Обсяги взаємовідносин ТОВ «УБФ»з ТОВ "Аверонторг" за травень 2010 року складали 81529,7 грн., у т.ч. ПДВ - 30254,95 грн.

Згідно проведеного аналізу поданої ТОВ «УБФ»декларації з ПДВ за травень 2010 року відповідачем встановлено, що ТОВ „Аверонторг" (код ЄДРПОУ 36812874) лічиться на обліку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва. Свідоцтво платника ПДВ №100264101 від 31.01.2010 року, індивідуальний податковий номер № 368128714046, анульовано 05.08.2010 року з причин ліквідації підприємства за власним бажанням. Має стан платника 14 - визнано банкрутом. Декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року визнана ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва - недійсною.

Враховуючи те, що у ТОВ «Аверонторг»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідачем робиться висновок, що зазначена угода має ознаки нікчемності.

Судом встановлено, що згідно довідки ЄДРПОУ ТОВ «Аверонторг»(т. 2 а.с. 33), 28.07.2010 року внесено запис про внесення рішення засновників (учаників0 юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи. 17.02.2011 внесено запис про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 06.05.2011 декларацію з ПЛДВ за травень 2010 року ТОВ «Аверонторг»до податкового органу не надано, у звязку із чим існують відхилення на загальну суму 30254,95 грн. між даними задекларованого податкового кредиту ТОВ «УБФ»та даними податкових зобовязань ТОВ «Аверонторг».

У ході судового розгляду справи судом витребовувались у позивача докази у вигляді первинної фінансової-господарської документації на підтвердження дійсності тих операцій, які були поставлені під сумнів податковим органом, а також факт сплати за вищезазначеними угодами.

Так, позивачем наданий договір цесії (відступлення права вимоги) від 11.01.2011 року (т. 6 а.с. 28-29), лист ТОВ «Аверонторг»(т.6 а.с. 31), з якого вбачається, що ТОВ «Аверонторг»поставило товар ТОВ «УБФ», згідно договору від 30.04.2010, на загальну суму 181529,70 грн. Розрахунки за поставлений товар підприємством позивача не здійснено, у звязку із чим ТОВ «Аверонторг»передало ТОВ «Альфа і Сервіс»право вимоги, належне ТОВ «Аверонторг», та стало кредитором за зобовязаннями ТОВ «УБФ»перед ТОВ «Аверонторг».

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Із змісту ч. 1 ст. 512 ЦК України, зокрема, випливає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частин 2 та 3 зазначеної норми права кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Інших доказів сплати за товар по вище укладеним угодам з позивачем до суду не надані.

Судом встановлено, що 20.04.2010 та 27.04.2010 року ТОВ «УБФ»були здійснені позадоговірні поставки товарів ПП «Дім споживчого побуту - БРІЗ»(код за ЄДРПОУ 36673488) на загальну суму 320000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № Ф-00000105 від 20.04.2010 на суму 104881,24 грн., без урахування ПДВ; № Ф-00000107 від 27 квітня 2010 року на суму 215118, 76 грн., з урахуванням ПДВ. Розрахунок за поставлений позивачем товар ПП «Дім споживчого побуту - БРІЗ»було здійснено останнім в повному обсязі, підтвердженням чого є банківська виписка Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис».

В податковому обліку вищезазначені операції відображені ТОВ «УБФ»в деклараціях з податку на прибуток за відповідний звітний період на загальну суму 320 000 гривень 00 копійок, в тому числі у II кварталі 2010 року на суму 320 000 гривень 00 копійок.

Відповідачем зазначено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси складений акт від 05.04.2011р. №449/23-5/36673488 про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Дім споживчого побуту - БРІЗ»(ЄДРПОУ 36673488) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень - серпень 2010, в якому зазначено, що на ПП «ДІМ СПОЖИВЧОГО ПОБУТУ-БРІЗ»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

На підставі вищезазначеного податковим органом робиться висновок, що угоди, укладені між ПП «Дім споживчого побуту - БРІЗ»та ТОВ "УБФ" не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, беручи до уваги вищевикладене, правочини вчинені ПП «Дім споживчого побуту - БРІЗ» та ТОВ "УБФ" є нікчемними.

В порушення п.5.1, п.5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, за рахунок невірного розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів встановлено відхилення у сумі 408659 грн., що призвело до завищення убутку балансової вартості запасів нарастаючим підсумком за результатами 2010 року на суму 1 563 111 (II квартал 2010 року на суму 320 000 грн.) та заниження прирісту балансової вартості запасів на суму 408 659 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 встановлено його заниження у загальній сумі 721 827 грн., у тому числі у І кварталі 2010 року у сумі 416 827 грн., у II кварталі 2010 року у сумі 80 000 грн., у III кварталі 2010 року у сумі 225 000грн. за рахунок порушень, викладених у п. 3.1.1. та 3.1.2 Акту перевірки.

Суд зазначає, що відповідачем встановлено заниження задекларованих показників у рядку 01.6 Декларацій "Інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5" на загальну суму 900000 грн., у тому числі за III квартал 2010 року у сумі 900 000 грн. Зазначене сталося внаслідок того, що ТОВ «УБФ»(далі - Повірений) укладено договір-доручення № 1952-Х від 22.09.2010 року з громадянином України ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (Довіритель), згідно умов якого Довіритель доручає а Повірений приймає на себе зобов'язання здійснити від імені та за рахунок Довірителя закупку будівельних матеріалів для будівництва житлових будинків орієнтованою площею 400м.кв. Загальна сума договору складає 1000000,00 грн. (т. 1 а.с. 230-231).

Додатком до договору доручення №1952-Х від 22.09.2010 року встановлено перелік необхідних матеріалів, а саме: цегла червона повнотіла М-100-1000грн./за 1000 шт.*640тис.шт.=640,0тис.грн. ; цемент ПЦ- 600грн./тона*600тон =360,0тис.грн.

На виконання вищезгаданого договору громадянином ОСОБА_3, внесено до каси ТОВ «УБФ»900 000,0грн., а саме: прибутковий касовий ордер №54 від 22.09.2010 року на суму 300 000,0грн., прибутковий касовий ордер №58 від 23.09.2010 року на суму 300 000.0грн., прибутковий касовий ордер №64 від 24.09.2010 року на суму 300 000,0грн.

Вказані грошові кошти у сумі 900000,0 грн. в день надходження до каси підприємства були внесені і до каси банку (філія ПАТ «ПУМБ», МФО 350385), для зарахування на поточний рахунок позивача.

Отримані ТОВ «УБФ»від громадянина ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 900000,00 грн. станом на 31.12.2010 року, останньому не повернуті. Таким чином, станом на 31.12.2010 року обліковується кредиторська заборгованість ТОВ«УБФ»перед громадянином ОСОБА_3 в сумі 900 000,0грн. На адресу ТОВ «УБФ»16 12.2010 року від громадянина ОСОБА_3 надійшло повідомлення намір розірвати дію договору доручення №1952-х від 22.09.2010 року. Додатковою угодою №1 від 05.01.2011 року договір доручення достроково припинено. Крім того, встановлено, що наказом від 03.11.2008 року №175-к ОСОБА_3 призначено на посаду комерційного директора ТОВ «УБФ». На виконання договору доручення №1952-х від 22.09.2010 року до перевірки надано звіти Повіреного №1, № 2, № 3 про неможливість виконання умов договору доручення №1952-х від 22.09.2010 року.

Таким чином, отримані грошові кошти від громадянина ОСОБА_3 у сумі 900000,00 грн. (22.09.2010 - 300 000,0 грн., 23.09.2010р. - 300 000,0 грн., 24.10.2010 300000 грн.) не були використані ТОВ «УБФ»на виконання договору доручення №1952-х від 22.09.2010 року а саме: на закупівлю будівельних матеріалів, а використані у власній господарській діяльності на інші потреби. Використання грошових коштів позивачем за період з 22.09.2010р.

Відповідно до статті 1002 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІУ, із змінами та доповненнями, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Статтями 1003, 1004, 1005 та 1006 Цивільного кодексу передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника. Повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Судом встановлено, що з моменту укладення договору доручення № 1952-Х від 22.09.2010 з ОСОБА_3 та за період його дії : з 22.09.2010 по 16.12.2010, операцій за цим договором з придбання будівельних матеріалів ТОВ "УБФ" не здійснювало, винагороду за виконання свого обов'язку позивач не отримував.

Позивач, отримані грошові кошти від ОСОБА_3, призначені для придбання будівельних матеріалів, в день їх отримання перераховував за іншим призначенням ніж передбачено договором доручення №1952-х від 22.09.2010 року, а саме на погашення поворотної фінансової допомоги та придбання засобів гігієни.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно пп. 1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку в користування на визначений термін згідно угод, шо не передбачають нарахування відсотків або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами.

Валовим доходом, згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. При цьому, відповідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 згаданого Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді та вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Безповоротною фінансовою допомогою, зокрема, є сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод (п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином, оскільки ТОВ «УБФ»отримало від фізичної особи грошові кошти в сумі 900000, 00 грн. не за фактично поставлені товари чи надані послуги, а також враховуючи те, що повернення або інша компенсація цих коштів не передбачається, на переконання суду, відповідач дійшов правильного висновку щодо порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто, висновки відповідача викладені акті перевірки, щодо заниження позивачем валових доходів, відображених у декларації з податку на прибуток підприємства по рядку 03 «Скориговані валові доходи»у розмірі 900000,00 грн., а саме по періодах: ІІІ квартал 2010 року у розмірі 900000 грн., та разом за 2010 рік у сумі 900000,00 грн., є правомірними.

Окрім того, суд, дослідивши матеріали справи, звертає увагу на те, що в перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 встановлено завищення задекларованих ТОВ "УБФ" валових витрат на загальну суму 1 578 650 грн., у тому числі за І квартал 2010 року у сумі 1 667 309 грн., за II квартал 2010 року у сумі 540 665 грн., за 111 квартал 2010 року у сумі 584 314 грн., за IV квартал 2010 року у сумі 45 010 грн., в наслідок наступ них порушень: підприємство позивача задіяне в ланцюгу взаємовідносин з ПП "Мегалотт ЛТД».

Станом на 01.01.2010 року лічилась кредиторська заборгованість по бухгалтерському рах 631 у сумі 1 745 412,23 грн., станом на 31.12.2010 року - 0,0 грн., взаєморозрахунки проведено шляхом укладення угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних вимог від 01.06.2010 року. Позивач (сторона 1) у відповідності до договору купівлі-продажу від 16.06.2009 року №1615-Х/1сплатило грошові зобов'язання у сумі 1764058,53 грн. шляхом зустрічних вимог Сторони 1 до Сторони 2 (ПП „Мегалот ЛТД") у відповідності до договору купівлі-продажу від 01 06 2009 № б/н у сумі 1764058,53 грн. В податковому обліку вищезазначені операції відображені в деклараціях з податку на прибуток рядок 04.1 „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11", на загальну суму 15539 грн., в тому числі у І кварталі 2010 року на суму 15539 грн., у декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року ряд. 10.2 «Придбання товарів з ПДВ для здійснення операцій за 20% та 0%»на загальну суму 15539 грн., суму ПДВ 3107,63 грн.

Таким чином, ТОВ «УБФ»в порушення п.5.1. п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст 5 та п. 1. 32 ст. 1 п.п 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334 94-ВР, із змінами та доповненнями, завищило валові витрати на загальну суму 15539 грн. (І квартал 2010 року).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.2 Декларацій "убуток балансової вартості запасів" у загальній сумі 1 563 111 грн., у тому числі за І квартал 2010 року у сумі 1 651 770 грн., за II квартал 2010 року у сумі -540 665 грн., заниження за ІII квартал 2010 року у сумі 584314 грн, за ІУ квартал 2010 року у сумі 45010 грн., внаслідок порушень, викладених у пп. 2, п. 3.1.1. акту перевірки.

Суд зазначає, що правила формування валових витрат визначені п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94 ВР, з урахуванням змін і доповнень, яким передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 зазначеного Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", від 28.12.1994 №334/94 ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закон та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Приписами п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року, до складу валових витрат не включаються будь-які витрати, котрі не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що тлумачення цієї статті полягає в тому, що витрати платника податку не включаються до складу валових витрат, якщо вони не підтверджені первинними документами та відсутні докази того, що фактично здійснена платником податку оплата без наявності документів, що підтверджуються факт передачі товарів, виконання робіт чи надання послуг.

Судом встановлено, що в порушення п. 5.1 п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, які діяли на час виникнення спірних взаємовідносин, за рахунок невірного розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів встановлено відхилення у сумі 1 651 770 грн., що призвело до завищення убутку збалансової вартості запасів нарастаючим підсумком за результатами 2010 року на суму 1 563 111 (І квартал 1010 року на суму 1 651 770 грн.) та заниження прирісту балансової вартості запасів на суму 88 659 грн.

Пунктом 5.9 ст.5 вищезазначеного закону передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статі 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»випечено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, за наведених обставин з огляду на відсутність факту здійснення господарських операцій, взагалі неможливим є висновок про використання кредитних коштів у спірний період в межах господарської діяльності платника.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змнами та доповненнями, визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем не надано достатніх доказів дійсного виконання угод між ТОВ «УБФ» та його контрагентами, тому суд погоджується з висновками відповідача, який поставив під сумнів вищеописані операції та вважав безпідставним формування за рахунок сум, отриманих від цих операцій, валових витрат та податкового кредиту.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 N 742/11/13-11, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Всупереч твердженням відповідача, суду не надано доказів про те, що ТОВ "УБФ" вживались відповідні заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості з ПП "Мегалотт ЛТД", ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аверонторг». При проведенні перевірки товариством позивача не надавались оригінали документів для підтвердження вчинених дій, щодо врегулювання даного питання, також документи не були надані під час розгляду справи судом.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до вимог діючого законодавства було визначено податкові зобов'язання ТОВ «УБФ» з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку відповідач довів, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та прийняті ним рішення є правомірними, у свою чергу позивач достатніх доказів на підтвердження правомірності своїх позовних вимог суду не надав.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, в звязку з чим оспорюванні податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2011 року.

Головуючий Суддя Заічко О.В.

Судді Ізовітова - Вакім О.В.

Піскун В.О.