Постанова № 19383793, 09.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"09" листопада 2011 р. № 2а- 9928/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.05.2011р.);

представника відповідача - ОСОБА_2.(довіреність № 1301/10/10-012 від 22.03.11р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіта Сам" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області №0001571501 від 18.07.2011 року.

Позов обґрунтовано тим, що в його діях ТОВ "Авіта Сам" відсутній факт порушення вимог чинного податкового законодавства та вважає правомірним віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість згідно з податковими накладними, які були отримані платником податків не в періоді, коли фактично були здійснені господарські операції, а пізніше з урахуванням строків давності.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у звязку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 34393067, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що висновок відповідача про порушення платником податку правил оподаткування пов'язаний із наступними обставинами, встановленими при проведенні перевірки. Позивачем ТОВ "Авіта Сам" 20.05.2011 року подало ДПІ у Балаклейському районі Харківської області податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року разом із додатком 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»і реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідач склав акт від 16.06.2011 року №275/15-016/34393067 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, в якому зробив висновки про наявність порушення абз.3 пункту 198.6 Податкового кодексу (ПКУ) шляхом заниження податкових зобовязань з ПДВ на суму ПДВ 27191 грн. внаслідок арифметичної (методологічної) помилки, що вплинула на розрахунки з бюджетом, а відтак була збільшена сума, що за результатами звітного (податкового) періоду, підлягає сплаті до бюджету на 27191 грн.

Досліджуючи правомірність вказаних висновків суд встановив наступне.

З матеріалів даної справи вбачається, що зазначений вище висновок ґрунтувався на твердженнях про неправомірне включення до податкового кредиту за квітень 2011 року суми ПДВ за податковими накладними, термін виписки якої більше ніж 365 календарних днів, а саме за податковою накладною №189 за листопад 1008 року на суму ПДВ 23421,29грн дата виписки 11.11.2008 ІПН контрагента 356375205229 та податковою накладною №201 за грудень 2008 року на суму ПДВ 3769,42 дата виписки 12.12.2008 ІПН контрагента 356375205229. Зазначені податкові накладні виписані ТОВ «ДСВ-АГРО»м. Слов'янськ.

На підставі вищезазначеного акту відповідач виписав податкове повідомлення рішення від 18.07.2011 року №0001571501, в якому визначив позивачу суму податкового зобовязання з ПДВ на суму 27191,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Із додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року вбачається, що в графі «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит»в рядках 2 і 3 розділу ІІ «Податковий кредит»щодо постачальника з індивідуальним податковим номером 356375205229 зазначені цифри «11.2008»та «12.2008»відповідно.

Судом досліджено реєстр отриманих і виданих податкових накладних позивача, який подано разом із податковою декларацією з ПДВ за квітень 2011 року і встановлено, що в ньому відображено отримання податкових накладних від ТОВ «ДСВ-АГРО». В реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2011 року в рядку 2 відображена податкова накладна №189 постачальника з індивідуальним податковим номером 356375205229 (ТОВ «ДСВ-АГРО») на суму ПДВ 23421,29 грн. із датою виписки 11.11.2008 року та датою отримання 04.04.2011 року, а в рядку 3 відображена податкова накладна №201 постачальника з індивідуальним податковим номером 356375205229 (ТОВ «ДСВ-АГРО») на суму ПДВ 3769,42 грн. із датою виписки 12.12.2008 року та датою отримання 05.04.2011 року.

Крім того, дослідивши наявні в справі докази, а саме наказ №044-К від 04.04.2011, посвідчення про відрядження (а.с.51), журнал реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.58-60), лист від контрагента позивача, суд вважає зазначені документи належним документальним підтвердженням отримання податкових накладних (інших розрахункових документів) в квітні 2011 року.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом досліджено документи щодо господарських операцій позивача із ТОВ «ДСВ-АГРО»і встановлено таке.

Згідно платіжних доручень №759 від 03.11.2008 на суму 50000,00грн, №761 від 04.11.2008 на суму 50000,00 грн., №765 від 05.11.2008 на суму 40185,06 грн., №770 від 06.11.2008 на суму 47000,00 грн. позивачем сплачено ТОВ «ДСВ-АГРО»грошові кошти за товар.

Згідно із видатковою накладною №РН-000097 від 12.11.2008 року позивачу передано ТОВ «ДСВ-АГРО»товар загальною вартістю 140527,76 грн.

Постачальником за вказаною операцією виписано податкову накладну від 11.11.08 №189 на суму ПДВ 23421,29 грн. копію якої долучено до матеріалів справи.

Згідно із рахунком-фактурою від 12.12.2008 року №СФ 72 та із видатковою накладною №РН-000092 від 12.12.2008 року позивачу передано ТОВ «ДСВ-АГРО»товар загальною вартістю 22616,55 грн.

Постачальником за вказаною операцією виписано податкову накладну від 12.02.2008 року №201 на суму ПДВ 3769,42. копію якої долучено до матеріалів справи.

Вказаними документами підтверджується факт реального виконання господарських операцій позивачем, мета та факт використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, звільняє позивача від відповідальності за порушення правил оподаткування його контрагентом, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних (недійсних) правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобовязань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як- безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Згідно із пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Абзацами 1, 10, 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Водночас, загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що інших підстав зменшення сум податкового кредиту позивача на суму 27191,00 грн. ніж виписка податкових накладних в іншому податковому періоді відповідач не навів ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, суд вважає відповідні висновки помилковими і такими, що не могли бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Податковий кодекс України набрав чинності з 01 січня 2011 року, у звязку з чим втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

При цьому суд зазначає, що на момент виникнення у позивача права на податковий кредит, що оспорюється відповідачем, порядок та строки включення податку на додану вартість у податковий кредит регулювались Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Суд також зазначає, що в даному випадку необхідно враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Суд також зазначає, що в стовпці № 3 «Період виписки»розділу II «Податковий кредит»Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту»до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 № 166 (в редакції, чинній на дату виписки вищезгаданих податкових накладних) вказано, що до податкового кредиту звітного періоду включаються будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності (1095 днів).

У разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана. Отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 зазначеного вище пункту 7.4) набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток 1 до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок коригування сум ПДВ" не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється

Така позиція узгоджується з офіційними роз'ясненнями, наданими ДПА України, у Листі № 6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 р. "Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином", листі від 11.08.2004 № 15316/7/15-2417, Листі ДПА України від 30.12.2005 №26268/7/16-1117 "Про деякі питання справляння податку на додану вартість", в Листі ДПА України «Щодо відображення в податковій декларації податкових накладних, які були отримані покупцем із запізненням»№ 8799/6/16-1515-10 від 10.08.2006 року, Листі ДПА України «Щодо актуальних питань з податку на додану вартість»№ 7681/7/16-1117 від 14.04.2008 року, листі від 18.04.2008 № 8109/7/16-1117.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідно до законодавства, що діяло у 2008 році, платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних у 2008 році податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011р., суттєво скорочує право платника податку на включення податкових накладних минулих періодів до податкового кредиту звітного періоду з 1095 до 365 днів. Але прикінцеві та перехідні положення ПКУ не містять норм щодо поширення дії норми п. 198.6 ст. 198 на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

З огляду на це визначені статтею 198 ПКУ нові строки для формування податкового кредиту застосовується лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011р.

Така правова позиція суду цілком узгоджується з нормою статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За наведених обставин, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобовязань платника податків за відповідні звітні періоди в цілому.

Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної.

Крім того, правова позиція ДПІ у Балаклійському районі взагалі робить неможливим одержання позивачем податкового кредиту з ПДВ, правильність та повнота сплати якого відповідачем не заперечується.

З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового Кодексу є необґрунтованими, в звязку з чим податкове повідомлення рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч ч. 3 ст. 2 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіта Сам" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області №0001571501 від 18.07.2011 року.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.