Постанова № 19382189, 24.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

16:25 год.

24.10.2011 р.справа № 2а-3327/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреінсть б/н від 11.04.11 р.,

представника відповідача 1: ОСОБА_2, довіреність № 432/9/10-00 від 17.01.11 р.,

представника відповідача 2: ОСОБА_3, довіреність № 1981/7/10-112 від 25.02.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Коровай", вул. Садова, 46, м. Миколаїв, 54004 доВідповідача 1: ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 Відповідача 2: ДПА у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009 провизнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.11 р. № 0000200235 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000200235, прийняте ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 6 квітня 2011 р., визнати протиправним та скасувати в частині застосування до ТОВ "Коровай" штрафної санкції за неведення обліку товарних запасів у сумі 1197,10 грн.

3. В решті адміністративного позову відмовити.

4. Відшкодувати ТОВ "Коровай" судовий збір у сумі 1,70 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

СуддяА. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16:25 год.

24.10.2011 р.справа № 2а-3327/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреінсть б/н від 11.04.11 р.,

представника відповідача 1: ОСОБА_2, довіреність № 432/9/10-00 від 17.01.11 р.,

представника відповідача 2: ОСОБА_3, довіреність № 1981/7/10-112 від 25.02.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Коровай", вул. Садова, 46, м. Миколаїв, 54004 доВідповідача 1: ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 Відповідача 2: ДПА у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009 провизнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.11 р. № 0000200235 В С Т А Н О В И В: До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Коровай»(далі - позивач, ТОВ «Коровай»), у якому просить суд визнати протиправними дії працівників Державної податкової адміністрації у Миколаївській області (далі - відповідач 2, ДПА), які полягають у проведенню перевірки кіоску позивача, визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (далі - відповідач 1, ДПІ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 6 квітня 2011 р. № 0000200235, яким до позивача застосовано штраф у загальній сумі 1877,10 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що перевірка проведена з порушенням встановленого порядку, оскільки відповідачем у наказі та направленнях на перевірку було невірно визначено підстави для її проведення та вид перевірки. По суті виявленого порушення позивач пояснив, що факт саме реалізації необлікованого товару відповідачами не встановлювався, а крім того, бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією підприємства і не повинен вестись на кожній торгівельній одиниці.

Відповідачі адміністративний позов не визнали, подавши письмові заперечення (а. с. 31-32, 35). ДПА зазначає, що нею вірно визначено вид перевірки, як фактична, так як вона проводилась за місцем фактичного розташування господарського об'єкту позивача. Щодо підстав проведення перевірки, відповідач 2 вказав на те, що визначення в наказі підстави, передбаченої ст. 80 п. 80.2. пп. 80.2.4. Податкового кодексу України (далі - ПК України) зроблено помилково і під час перевірки ним внесені зміни до наказу і в якості підстави зазначено ст. 80 п. 80.2. пп. 80.2.2. ПК України. З приводу виявлених порушень відповідачі зазначили, що у перевіряємий торговій одиниці - кіоску були відсутні первині бухгалтерські документи, що, в свою чергу, дає підстави стверджувати про порушення позивачем обліку товарних запасів.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені в адміністративному позові та запереченнях на нього.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у судовому засіданні 24 жовтня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні обставини, яким надає таку правову оцінку.

14 березня 2011 р. на підставі наказу № 166 від 12 березня 2011 р. та направлень на перевірку № № 339/23-517, 340/23-517 працівниками ДПА проведено фактичну перевірку позивача щодо дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - кіоску, який розташований на території ринку «Україна»та належить ТОВ «Коровай»(а. с. 7-9).

Згідно ст. 75 п. 75.1. ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, тобто фактична перевірка є самостійним видом перевірки.

Відповідно до ст. 75 п. 75.1. пп. 75.1.3. ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як визначено ст. 80 п. п. 80.1., 80.2. ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки.

У матеріалах справи міститься наказ від 12 березня 2011 р. № 166, який, як на підставу проведення перевірки, містить посилання на ст. 80 п. 80.2. пп. 80.2.4. ПК України - неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (а. с. 7). Та ж сама підстава наведена і в направленнях на перевірку (а. с. 8, 9).

У подальшому відповідач 2 наказом від 14 березня 2011 р. № 169 (а. с. 15) вніс виправлення в наказ від 12 березня 2011 р. № 166 і в якості підстав для проведення перевірки навів ст. 80 п. 80.2. пп. 80.2.2. ПК України - у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Як встановлено судом, в якості такої інформації виступив лист відповідача 1, у якому міститься інформація про те, що на торгівельних обєктах позивача, в тому числі у кіоску за адресою: м. Миколаїв, ринок «Україна»перевищення суми витрат від суми продажу складає 10%, несвоєчасно виплачується заробітна плата, податкова віддача складає менше 1% (а. с. 33-34).

З цього приводу суд зазначає, що нормами ПК України не передбачено внесення виправлень до наказу на проведення перевірки, але помилкове зазначення підстав для проведення перевірки, яке виправлено під час її проведення, не може вважатись порушенням порядку її проведення, зважаючи на те, що дійсна підстава для проведення перевірки, передбачена ст. 80 п. 80.2. пп. 80.2.2. ПК України, мала місце і відповідач помилково не зазначив її у первинному наказі. Крім того, суд приймає до уваги те, що внесення відповідачем 2 виправлень до наказу не призвело та не могло призвести до порушень прав позивача.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач 2 мав підстави для проведення фактичної перевірки позивача, порядок проведення якої ним було дотримано.

За наслідками перевірки складено акт № 0113/14/00/23/30243665 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем ст. 3 п. п. 9, 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій та здійснення реалізації товару, який не обліковано у встановленому законодавством порядку за місцем його реалізації на загальну суму 544,75 грн. та нестача товару на суму 53,80 грн. (а. с. 10-11).

На підставі акту перевірки, ДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 6 квітня 2011 р. № 0000200235, яким до позивача застосована штрафна санкція у загальному розмірі 1877,10 грн. (а. с. 19), а саме:

- за 2 випадки незабезпечення зберігання фіскального звітного чеку в книзі обліку розрахункових операцій, у відповідності до ст. 17 п. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680,0 грн. (20х17х2=680);

- за неведення обліку товарних запасів, у відповідності до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, що складає 1197,10 грн. (544,75х2+53,80х2=1197,10).

Заперечення відповідачів в частині останнього порушення зводяться до того, що оскільки у торговій одиниці - кіоску відсутні первинні бухгалтерські документи на товар, це є порушенням обліку товарних запасів, тобто фактично відповідачі ототожнюють відсутність первинних бухгалтерських документів з порушенням порядку обліку товарних запасів.

Відповідно до ст. 3 п. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Тобто, ст. 3 п. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є відсильною нормою, оскільки у ній міститься посилання на порядок обліку товарних запасів, який встановлений законодавством.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою керувався відповідач 1 при прийнятті спірного рішення, фінансова санкція застосовується до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Таким чином, обовязковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є виявлення факту реалізації товару, який не облікований у встановленому законодавством порядку.

Відповідачі ані в запереченнях, ані під час судового розгляду не надали суду доказів того, що ними взагалі було встановлено факт реалізації товару. Їх пояснення про те, що товар у кіоску призначений саме для реалізації, судом відкидаються, оскільки наявність товару, який призначений для реалізації, ще не доводить беззаперечно факту його реалізації.

Виходячи з положень ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку». Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів за місцем їх реалізації не встановлений.

Відповідно до ст. 19 ч. 1 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Виходячи з приписів ст. 3 п. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»метою такого контролю є запобігання фактам продажу не оприбуткованого товару. І саме факт оприбуткування, а не перебування первинних бухгалтерських документів на місці реалізації товару є метою перевірки.

Посилання відповідача на відсутність в момент перевірки накладних на товар та інших документів обліку товару, як на беззаперечний факт відсутності такого обліку взагалі, суд вважає безпідставним, адже як пояснив позивач, ТОВ «Коровай»здійснює централізований облік товарних запасів, а не за торговими об'єктами. Додатково судом враховано те, що під час розгляду справи позивачем були подані суду копії первинних документів на товар (а. с. 44-72).

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про те, що фінансова санкція за неведення обліку товарних запасів у сумі 1197,10 грн. застосована до позивача неправомірно.

У той же час відповідачем 1 вірно застосований штраф у сумі 680,0 грн. за 2 випадки незабезпечення зберігання фіскального звітного чеку в книзі обліку розрахункових операцій. Єдиним доводом позивача в цій частині є те, що на його домку, оскільки перевірка проведена з порушенням встановленого ПК України порядку, то і застосована на підставі незаконної перевірки фінансова санкція є також незаконною. Оскільки судом встановлено, що при проведенні перевірки відповідачами вимоги ПК України не були порушені, а факт незберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій представником позивача не заперечується, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач, надавши квитанцію № 79 від 18 квітня 2011 р. (а. с. 3), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у розмірі 3,40 грн. У звязку із тим, що адміністративний позов задоволено частково, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 1,70 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000200235, прийняте ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 6 квітня 2011 р., визнати протиправним та скасувати в частині застосування до ТОВ "Коровай" штрафної санкції за неведення обліку товарних запасів у сумі 1197,10 грн.

3. В решті адміністративного позову відмовити.

4. Відшкодувати ТОВ "Коровай" судовий збір у сумі 1,70 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

28 жовтня 2011 р.

СуддяА. О. Мороз