Постанова № 19381449, 07.11.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2011 року Справа № 2а-9278/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді: Тихонова І.В.,

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

представник позивача: Бондаренко О.М.

представник відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення суми матеріальної допомоги по безробіттю в розмірі 4558 грн. 88 коп.,

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2011 року позивач Луганський міський центр зайнятості звернувся до суду із позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив таке. До Луганського міського центру зайнятості 05.05.2008 року звернувся громадянин ОСОБА_3 з приводу працевлаштування. 12.05.2008 р. у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, відповідачу було надано статус безробітного та було призначено допомогу по безробіттю на період з 12.05.2008 р. по 15.07.2008 р. та з 23.07.2008 р. по 22.10.2008 р., яку він отримав в сумі 4300 грн. 45 коп. За період з 16.07.2008 р. по 22.07.2008 р. відповідачу виплачена матеріальна допомога в період профнавчання в сумі 212 грн. 84 коп., а також, центром занятості понесено витрати на навчання відповідача в розмірі 45 грн. 59 коп.

Позивач у позовній заяві посилається на те, згідно інформації державного реєстратора, яка надійшла на адресу Луганського міського центру зайнятості 12.08.2010 вих. 01/10-2141/039-10 ОСОБА_3 з 19.08.2005 р. по 02.12.2008 р. перебував в статусі субєкта підприємницької діяльності. 23.10.2008 р. ОСОБА_3 знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням. Таким чином, відповідач на момент присвоєння статусу безробітного був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, у звязку із чим незаконно отримав матеріальне забезпечення на загальну суму 4558 грн. 88 коп., яку позивач просить стягнути з нього на користь Луганського міського центру зайнятості.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що Луганський міський центр зайнятості, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами, являється органом виконавчої влади та, відповідно, субєктом владних повноважень.

Відповідно до п.5, 6 абзацу 3 частини 2 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття; представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.

Судом встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

У відповідності до ст. 24 Закону № 803-XII професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, безробітних, може провадитись у випадках: неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації; необхідності змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина; втрати здатності виконання роботи за попередньою професією; необхідності підібрати підходящу роботу інваліду, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, відповідно до рекомендацій МСЕК, наявної кваліфікації та з урахуванням його побажань; пошуку роботи вперше і відсутності професії (спеціальності).

Частиною 2 ст. 24 Закону № 803 XII професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організуються державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних закладах державної служби зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Статтею 46 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності. У судовому засіданні встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідачу ОСОБА_3 відповідно до поданої ним заяви та наказу Луганського міського центру зайнятості від 12.05.2008 року № НТ080512 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю на період з 12.05.2008 року по 06.05.2009 року.

14.07.2008 року між Луганським міським центром зайнятості та ОСОБА_3 укладено договір № 30/03-258 щодо професійного навчання на строк з 16.07.2008 року до 22.07.2008 року (арк. справи 13). Наказом центру зайнятості від 16.07.2008 року №НТ080716 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю та призначено матеріальну допомогу у період професійного навчання на строк з 16.07.2008 року до 22.07.2008 року. Згідно довідки Луганського міського центру зайнятості матеріальна допомога, виплачена відповідачу в період профнавчання, складає 212 грн. 84 коп. (арк. справи 22).

Наказом Луганського міського центру зайнятості від 23.07.2008 року №НТ080723 ОСОБА_3 розпочато виплату допомоги по безробіттю з 23.07.2008 року.

З 29.10.2008 року відповідачу припинена виплата допомоги по безробіттю та знято з обліку у Луганському міському центрі зайнятості у звязку із працевлаштуванням з 23.10.2008 року.

Із матеріалів справи вбачається, що загальна сума виплаченої ОСОБА_3 допомоги складає:

- за період з 12.05.2008 року по 15.07.2008 року та з 23.07.2008 року по 22.10.2008 року виплачена допомога по безробіттю - 4300 грн. 45 коп.;

- за період з 16.07.2008 року по 22.07.2008 року виплачена матеріальна допомога в період профнавчання 212 грн. 84 коп.;

- з 16.07.2008 року по 22.07.2008 року витрати на професійне навчання склали 45 грн. 59 коп.,

всього сума складає 4558 грн. 88 коп.

Із матеріалів протоколу №12 від 20.09.2010 року засідання комісії по розслідуванню страхових випадків Луганського міського центру зайнятості, відповіді державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради (арк. справи 24) вбачається, що ОСОБА_3, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, був зареєстрований в якості субєкта підприємницької діяльності в період з 19.08.2005 року по 02.12.2008 року.

За наказом директора Луганського міського центру зайнятості № 164-б від 20.09.2010 року відповідачу слід було перерахувати на користь центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю за період з 12.05.2008 року по 15.07.2008 року та з 23.07.2008 року по 22.10.2008 року в сумі 4300 грн. 45 коп., матеріальну допомогу в період профнавчання з 16.07.2008 року по 22.07.2008 року в розмірі 212 грн. 84 коп., витрати на професійне навчання з 16.07.2008 року по 22.07.2008 року 45 грн. 59 коп. протягом 15 календарних днів, всього в сумі - 4558 грн. 88 коп. (арк. справи 27).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не перерахована на користь Луганського міського центру зайнятості вказана сума, у звязку із чим вона підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості підлягають задоволенню як такі, що є законними та обґрунтованими.

Оскільки, спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведення судових експертиз, судові витрати(судовий збір) згідно ч.4 ст.94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення суми матеріальної допомоги по безробіттю в розмірі 4558 грн. 88 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Луганського міського центру зайнятості (юридична адреса: вул.50-річчя утворення СРСР, 22б, м.Луганськ, 91053, п/р37170971900003, код платежу 50040100, одержувач: УДК в м.Луганську, код24046582, банк ГУДКУ у Луганській області, МФО804013) отриману допомогу по безробіттю в сумі 4558 грн. 88 коп. (чотири тисячі пятсот пятдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок).

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяІ.В.Тихонов