Постанова № 19380994, 02.11.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2011 року Справа № 2а-9678/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кравцової Н.В.,

при секретарі судового засідання: Бражник В.І.,

за участю сторін:

прокурора: не прибув,

представника позивача: Альохіної С.С.,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Словянобсерького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2335,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2011 року Словянобсерький районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2335,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідача зареєстровано у Словянобсерькому районному центрі зайнятості 17.11.2010.

24.11.2010 ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Згідно листа, наданого Словяносербською виправною колонією № 60 стало відомо, що ОСОБА_2 працював у Словяносербській виправній колонії № 60 та одночасно перебував у Словянобсерькому районному центрі зайнятості в якості безробітного.

05.07.2011 відповідачу направлено лист з повідомленням про необхідність відшкодування незаконно отриманої допомоги по безробіттю відповідно до п. 3 ст. 36 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Однак відповіді до центру зайнятості надано не було.

Таким чином, ОСОБА_2 за період з 24.11.2010 по 11.04.2011 отримав допомогу по безробіттю у загальному розмірі 2335,00 грн.

На підставі ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вказана сума боргу у розмірі 2335,00 грн. підлягає стягненню з відповідача. В добровільному порядку кошти не повернуті.

Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Пояснив, що в жовтні 2010 року він звернувся до Словяносербської виправної колонії (№ 60) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області із заявою про звільнення з підприємства. Тому, на час звернення до Словяносербського районного центру зайнятості він мав статус безробітного. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

До набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” діяв порядок, передбачений Законом України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.

Таким чином, застосуванню підлягають зазначений вище Закон в редакції, що діяв до 01 січня 2011 року.

Відповідно ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку як безробітний в Словянобсерькому районному центрі з 24.11.2010 по 20.05.2011 та отримував допомогу по безробіттю за період з 24.11.2010 по 20.04.2011 в сумі 2335,00 відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про зайнятість населення».

Підпунктом “б” пункту 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 №803-ХІІ встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” районний центр зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Судом встановлено, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 працював у Словяносербській виправній колонії (№ 60) з 17.07.2009 по 18.03.2011, що підтверджується актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 40 від 04 липня 2011 року, листом Словяносербської виправної колонії (№ 60) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (арк. справи 10-16).

Таким чином, громадянин ОСОБА_2 на дату надання статусу безробітного працював у Словяносербській виправній колонії (№ 60), але при заповненні заяви про надання статусу безробітної про це не повідомив спеціаліста служби зайнятості, що спричинило незаконне надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю.

Посилання відповідача на те, що він вважав, що на час звернення до Словянобсерького районного центру зайнятості був звільнений зі Словяносербської виправної колонії (№ 60) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, оскільки у грудні 2010 року ним був поданий відповідний рапорт, який було підписано керівником підприємства, суд оцінює критично, так як згідно листа Словяносербської виправної колонії (№ 60) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області № 2083 від 30.06.2011 (арк. справи 10) ОСОБА_2 був звільнений у березні 2011 року.

Листом Словянобсерького районного центру зайнятості від 05.07.2011 № 26/05-1120 повідомлено відповідача про необхідність повернення незаконно виплачено йому матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 2335,00 грн. протягом 15 днів з дня отримання цього повідомлення згідно п. 3 ст.36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Вказане повідомлення отримано ОСОБА_2 07.07.2011, що підтверджується його особистим підписом у повідомленні про вручення поштового відправлення (арк. справи 19,20).

Однак у строк, передбачений чинним законодавством України, відповідачем незаконно виплачене матеріальне забезпечення повернуто не було.

Згідно ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно до розрахунку повернення матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_2, сума витраченого Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) ОСОБА_2 складає 2335,00 грн.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Словянобсерького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2335,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Словянобсерького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2335,00 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Словянобсерького районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 2335,00 грн. (дві тисячі триста тридцять пять гривень 00 копійок), перерахувавши суму у розмірі 436,91 грн. (чотириста тридцять шість гривень 91 копійка) на р/р 37175974900298, МФО 804013, код 13392450 та суму у розмірі 1898,09 грн. (одна тисяча вісімсот девяносто вісім гривень 09 копійок) на р/р № 37173320001215, МФО 804013, код 13392450.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

СуддяН.В. Кравцова