Постанова № 19378699, 22.09.2011, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 2-а-13955/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 року                     Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,

при секретарі: Димовій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Полтавської роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Державного казначейства України в Запорізькій області, про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі та зобов’язання повернути суму сплаченого штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до штампу на конверті, 27.04.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просив поновити йому строк для звернення до суду з цим позовом, визнати протиправними дії відповідача - інспектора роти ДПС УДАІ ОСОБА_2 стосовно зупинення його автомобіля та складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВІ1 № 135818 від 12.04.2011 року відносно нього, позивача ОСОБА_1 Також просив визнати незаконною та скасувати постанову серії ВІ № 256197 від 12.04.2011 року по справі про адміністративне правопорушення, складену відповідачем відносно нього ОСОБА_1, про накладення адміністративного стягнення по ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., провадження у справі закрити.

06.06.2011 року, до початку судового розгляду справи, позивач уточнив свої вимоги та додатково просив зобов’язати Бердянське управління Державного казначейства Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області повернути йому ОСОБА_1, сплачену ним суму штрафу в розмірі 255 грн. у Запорізькому регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк»м. Запоріжжя, згідно наданої квитанції від 24.05.2011 року.

У обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до копій оскаржуваних ним постанови та протоколу про адміністративне правопорушення від 12.04.2011р., винесеної відповідачем по справі інспектором роти ДПС УДАІ ОСОБА_2, він –ОСОБА_1, в цей же день, о 17-40 годин, на 307 км. автодороги Київ-Харків, керуючи автомобілем „Тойота”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався в населеному пункті, на дільниці дороги, яка позначена дорожнім знаком 5.45д ПДР України, зі швидкістю 93 км/год., чим перевищив швидкість руху на 33 км/год., чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Також в постанові та протоколі зазначено, що швидкість руху автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом „Іскра 18710”.

Вважає, що автомобіль під його керуванням відповідач зупинив без законних підстав, так як правила дорожнього руху він не порушував. Оскаржувані протокол та постанова є незаконними, оскільки винесені при порушенні його права на захист, оскільки він просив не розглядати справу про адміністративне правопорушення, надавши йому скористатися правом на правову допомогу, і при відсутності доказів по справі про адміністративне правопорушення. В протоколі про адміністративне правопорушення інспектор ДПС вказав, що швидкість вимірювалась приладом „Іскра 18710”, який, на погляд позивача, не надає доказів, що вказана в ньому швидкість належить саме автомобілю, яким керував позивач. Цей технічний прилад, на думку позивача, не має функцій фото-кінозйомки або відеозапису і тому, не відповідає вимогам ст.ст. 251, 280 КУпАП, а також п.п. 1.4, 1.5, 1.6 розпорядження № 466 МВС від 21.05.2009р., а інші докази відповідачем не надані. Відповідачем зазначені в оскаржуваному протоколі два свідка на підтвердження лише факту відмови позивача отримати копію постанови по справі про адміністративне правопорушення, яку він також оскаржував по цій справі.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 вищезазначені обставини та уточнені позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити. Позивач направив до суду заяву, в якій просив задовольнити уточненні позовні вимоги, справу розглянути у його відсутність за участю його представника (а.с.43, 60).

Відповідач та третя особа по справі в судове засідання не з’явилися, направили до суду заяви та письмові заперечення на позов, в яких просили розглянути справу у їх відсутність та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність (а.с.48-58, 61-66) .

Перевіривши матеріали справи, допитавши свідка ОСОБА_4, суд приходить до наступного.

Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 289 КУпАП строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить десять днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанову по справі по адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 винесено 12.04.2011р. З цим адміністративним позовом до суду позивач звернувся 27.04.2011р., тобто с порушенням встановлених законом строків. Але позивач отримав копію оскаржуваної ним постанови 18.04.2011р., що підтверджується довідкою поштового відділення зв’язку та штампом на поштовому конверті (а.с. 7,8). Тому є достатні підстави для задоволення вимог позивача щодо поновлення строку на звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 283 цього ж Кодексу (зміст постанови по справі про адміністративне), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постановою серії ВІ № 256197 від 12.04.2011р. по справі про адміністративне правопорушення (а.с.10) до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення швидкості руху в населеному пункті, що передбачено п. 12.4 ПДР України.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів а також іншими документами.

Суд ставить під сумнів правомірність застосування інспектором ДПС технічного приладу вимірювання швидкості руху „Іскра 18710”, щодо якого в протоколі не зазначено даних про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, проходження ним повірки, похибки при вимірюваннях, у відповідності до Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”. У протоколі та постанові відсутні докази того, що відображена на приладі „Іскра 18710” швидкість належала саме автомобілю під керуванням водія ОСОБА_1, що останній керував автомобілем на автодорозі у населеному пункті, де відповідно до п.12.4 ПДР встановлена швидкість руху транспортних засобів не більше 60 км/год.

Відповідачем до протоколу не додані письмові пояснення свідків (ОСОБА_5, прізвище іншої особи зазначено нерозбірливо), які зазначені в цьому протоколі і не зрозуміло свідками яких обставини вони були. Направлені відповідачем разом з його письмовими запереченнями копії свідоцтва про визнання технічного засобу «Іскра-1»(в протоколі зазначено «Іскра 18710»), свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки («Іскра 18710») та список особового складу Полтавської роти ДПС щодо прийняття заліків по роботі з вимірювачами швидкості належним чином не завірені. Крім того, в оскаржуваних позивачем протоколі та постанові взагалі відсутні посилання на ці докази, в зв’язку з чим суд вважає їх не допустимими доказами і тому не бере їх до уваги, як і направлений відповідачем ОСОБА_6 нібито з фіксацією правопорушення.

Таким чином, відповідно до змісту названих норм закону, суд оцінює як докази лише пояснення свідка ОСОБА_7, який підтвердив зазначені в позові обставини та пояснення позивача, який не визнав своєї провини в скоєні адміністративного правопорушення та заперечував проти зазначених в протоколі обставин його вчинення, заперечував про наявність події та складу з адміністративного правопорушення, а також наполягав про відсутність яких-небудь доказів на підтвердження його вини у скоєні адміністративного правопорушення.

Крім того, на думку суду відповідачем при складані протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були суттєво порушені передбачені ст. 268 КУпАП права в частині можливістю скористатися правовою допомогою адвоката або фахівця в галузі права при розгляді адміністративної справи, про що ОСОБА_1 заявив клопотання та просив відкласти розгляд справи на іншу дату. Але відповідачем у цьому клопотанні було фактично відмовлено і розглянуто справу про адміністративне правопорушення, наслідком чого було складання оскаржуваних протоколу та постанови в цей же день, що є безумовною підставою для визнання дій та прийнятих відповідачем рішень незаконними та їх скасування.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст. 62 Конституції України.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Але відповідач в судове засідання не з’явився, не надав доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв’язаних з цією постановою.

Тому слід повернути позивачу кошти сплачені ним на оплату штрафу відповідно до наданої квитанції від 24.05.2011 року.

За таких обставин суд вважає, що позов в частині визнання незаконними дій відповідача щодо складання оскаржуваних протоколу та постанови в справі про адміністративне правопорушення та їх скасування обґрунтований та підлягає задоволенню, а провадження по справі необхідно закрити, оскільки строк притягнення до адміністративної відповідальності, встановлений ст. 38 КУпАП на час розгляду справи в суді минув

В той же час позовні вимоги в частині визнання протиправними дій інспектора ДАІ ОСОБА_2 стосовно зупинення ним 12.04.2011 року автомобіля під керуванням ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, а тому в цій частині не можуть бути задоволені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 62, 63 Конституції України, ст.ст. 141, 38, 140, 252, 258, 268, 294, 296 КУпАП, ст. ст. 2, 8, 11, 69-71, 94, 99, 158-164, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати поважною причину та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Визнати протиправними дії інспектора Полтавської роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 стосовно складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВІ1 № 135818 від 12.04.2011 року відносно ОСОБА_1.

Постанову серії ВІ № 256197 від 12.04.2011 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, про накладення адміністративного стягнення по ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., визнати незаконною та скасувати.

Зобов’язати Бердянське управління Державного казначейства Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, сплачену ним суму штрафу в розмірі 255 грн. у Запорізькому регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк»м. Запоріжжя, згідно квитанції № 99436.522.1 від 24.05.2011 року на рахунок № 31114149700011, отримувач: м. Бердянськ, код платежу 21081300, код отримувача 34676953, банк отримувача ГУДК України у Запорізькій області, МФО 813015.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати в розмірі 3,40 грн. компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Сторони можуть отримати повне рішення суду з 29.09.2011р. з 15-00 годин.

Суддя: О.Г. Пахоменко