Постанова № 19366262, 16.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2011 № 18/092-09/12-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Поляк О.І.

суддів: Рудченка С.Г.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Помаз І.А.

у відкритому судовому засіданні,

за участю представників сторін:

від позивача: Січкарук М.В.

від відповідача-1: не зявився

від відповідача-2: не зявився

розглянувши апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3

на ухвалу господарського суду Київської області

від 17.05.2011 року

у справі № 18/092-09/12-11 (головуючий суддя Дьоміна С.Ю., судді Лилак Т.Д., Скутельник П.Ф.)

за заявою ТОВ «Регіон»

про розяснення рішення у справі

за позовом ТОВ «Регіон»

до 1.Учасника ТОВ «Регіон» ОСОБА_4

2.ФОП ОСОБА_3

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності

Суть ухвали і апеляційної скарги:

У травні 2009 року ТОВ «Регіон» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» ОСОБА_4 (відповідач-1) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (далі комплекс), та визнання права власності на вказаний комплекс за позивачем.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.07.2009 року у справі № 18/092-09 позовні вимоги ТОВ «Регіон» задоволені повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року у даній справі рішення господарського суду Київської області від 14.07.2009 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2010 року у даній справі вищевказану постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року скасовано, рішення господарського суду Київської області від 14.07.2009 року залишено без змін.

09.04.2010 року позивач звернувся до господарського суду Київської області із заявою про розяснення рішення суду від 14.07.2009 року в частині переліку обєктів, які входять до складу цілісного майнового комплексу, право власності на яке визнано за позивачем на підставі зазначеного рішення суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2010 року позивачу розяснено, що рішення суду від 14.07.2009 року є підставою для Тетіївського Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Київської області зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон» право власності на цілісний майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_2, який складається з: цегельного адмінбудинку (контора АБК) перший поверх розміром 132,5 кв.м, другий поверх розміром 139,7 кв.м, всього 272,2 кв.м, цегляний; автозаправної станції цегляної 23,4 кв.м; гаражу (ангару) металевого каркасу, обшитого шифером загальною площею 1381 кв.м; стоянки для автомобілів (асфальт) розміром 4000 кв.м; огорожі та комплексу ємностей ПММ (14 шт.) площею 979,2 кв.м.

26.04.2010 року відповідач-2 звернувся до господарського суду Київської області з апеляційною скаргою на вказану ухвалу суду від 14.04.2010 року, у прийнятті якої було відмовлено ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2010 року з огляду на відсутність у господарському процесуальному законодавстві норми, яка б передбачала можливість оскарження ухвали суду про розяснення рішення.

14.05.2010 року відповідач-2 повторно звернувся до господарського суду Київської області з апеляційною скаргою на вказану ухвалу суду від 14.04.2010 року, у прийнятті якої ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2010 року також було відмовлено з огляду на відсутність у господарському процесуальному законодавстві норм, які б передбачали можливість оскарження ухвали суду про розяснення рішення.

Не погоджуючись з вказаними ухвалами суду першої інстанції, відповідач-2 звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на ухвали суду від 27.04.2010 року та 17.05.2010 року, у якій просив скасувати останні.

Крім того, 30.07.2010 року відповідач-2 звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду із заявою про розгляд разом з апеляційними скаргами на ухвали місцевого господарського суду від 27.04.2010 року та 17.05.2010 року також апеляційної скарги відповідача-2 на ухвалу господарського суду Київської області від 14.04.2010 року.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.09.2010 року ухвали господарського суду Київської області від 27.04.2010 року та 17.05.2010 року залишені без змін, апеляційні скарги відповідача-2 залишені без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2010 року вказану постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.09.2010 року та ухвали господарського суду Київської області від 27.04.2010 року та 17.05.2010 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для забезпечення апеляційного оскарження.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року апеляційні скарги відповідача-2 на ухвали господарського суду першої інстанції від 27.04.2010 року та 17.05.2010 року прийняті до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 року зазначені ухвали суду апеляційної інстанції від 25.11.2010 року визнані не чинними, у звязку з їх помилковим винесенням.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 року апеляційну скаргу відповідача-2 на ухвалу господарського суду першої інстанції від 14.04.2010 року прийнято до розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року ухвалу господарського суду Київської області від 14.04.2010 року залишено без змін, апеляційну скаргу відповідача-2 без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2011 року вказану постанову господарського суду апеляційної інстанції від 06.12.2010 року та ухвалу місцевого господарського суду від 14.04.2010 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду заяви позивача про розяснення рішення.

Як слідує зі змісту вказаної постанови Вищого господарського суду України, направляючи справу на новий судовий розгляд, останній звернув увагу на те, що, розяснивши рішення у справі, суд першої інстанції зазначив про те, що рішення суду від 14.07.2009 року є підставою для Тетіївського Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Київської області зареєструвати за позивачем право власності на цілісний майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_2, який складається з: цегельного адмінбудинку (контора АБК) перший поверх розміром 132,5 кв.м, другий поверх розміром 139,7 кв.м, всього 272,2 кв.м, цегляний; автозаправної станції цегляної 23,4 кв.м; гаражу (ангару) металевого каркасу, обшитого шифером загальною площею 1381 кв.м; стоянки для автомобілів (асфальт) розміром 4000 кв.м; огорожі та комплексу ємностей ПММ (14 шт.) площею 979,2 кв.м.

Тобто замість розяснення рішення щодо обєктів, які входять до цілісного майнового комплексу, виходячи з обставин, що були предметом дослідження при розгляді справи по суті, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вийшов за межі предмету спору в даній справі, до якого не відносились обставини щодо вчинення дій Тетіївським Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2011 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Дьоміна С.Ю.; судді Лилак Т.Д. та Скутельник П.Ф., дану справу прийнято до провадження та присвоєно їй № 18/092-09/12-11.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2011 року розяснено ТОВ «регіон», що цілісний майновий комплекс, розташований в в АДРЕСА_2, право власності на який набуло товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон» на підставі рішення господарського суду Київської області від 14.07.2009 року, згідно з умовами договору купівлі-продажу комплексу від 02.12.2005 року, складається: з адмінбудинку (контора АБК), перший поверх розміром 132,5 кв.м, другий поверх розміром 139,7 кв.м, а разом 272,2 кв.м, цегляний; автозаправочної станції, цегляна 23,4 кв.м; гаража (ангар), металевий каркас, обшитий шифером, загальною площею 1381 кв.м; стоянки для автомобілів (асфальт), розміром 4000 кв.м; з складу та огорожі ПММ (металева сітка з бетонної плити), площею 979,2 кв.м.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив оскаржувану ухвалу суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована неповним зясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, судом першої інстанції. Так, апелянт стверджує, що на сьогоднішній день існує два рішення: у господарській та у цивільній справах, якими визнано право власності на спірне майно за двома різними особами, що унеможливлює здійснення реєстрації права власності в МБТІ за позивачем. Крім того, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд залишив поза увагою ту обставину, що відповідач-2 провів часткову реконструкцію будівель, зробив капітальний ремонт приміщень, відремонтував дороги, додатково побудував чотири нових складських приміщення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року у справі № 18/092-09/12-11 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.11.2011 року.

У судове засідання 16.11.2011 року зявився лише представник позивача, представники відповідачів в призначене судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Київської області від 14.07.2009 року у справі № 18/092-09, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2010 року у даній справі, позовні вимоги ТОВ «Регіон» задоволені повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу, розташованого в АДРЕСА_2, укладений 02.12.2005 року між ОСОБА_4 (49125, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) і посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 2952. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон» (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Карла Маркса, 178А, ідентифікаційний код 30117261) право власності на цілісний майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_2.

Як слідує зі змісту заяви позивача, звертаючись до господарського суду, останній просив розяснити вказане рішення місцевого господарського суду від 14.07.2009 року в частині переліку обєктів, які входять до складу цілісного майнового комплексу, право власності на який визнано за позивачем на підставі зазначеного рішення суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2011 року розяснено ТОВ «Регіон», що цілісний майновий комплекс, розташований в в АДРЕСА_2, право власності на який набуло товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон» на підставі рішення господарського суду Київської області від 14.07.2009 року, згідно з умовами договору купівлі-продажу комплексу від 02.12.2005 року, складається: з адмінбудинку (контора АБК), перший поверх розміром 132,5 кв.м, другий поверх розміром 139,7 кв.м, а разом 272,2 кв.м, цегляний; автозаправочної станції, цегляна 23,4 кв.м; гаража (ангар), металевий каркас, обшитий шифером, загальною площею 1381 кв.м; стоянки для автомобілів (асфальт), розміром 4000 кв.м; з складу та огорожі ПММ (металева сітка з бетонної плити), площею 979,2 кв.м.

Колегія суддів погоджується з вказаною ухвалою місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця розяснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Зі змісту наведеної норми слідує, що при винесенні ухвали про розяснення рішення суду суддя викладає рішення у більш ясній і зрозумілій формі, однак, не змінюючи його змісту, в межах предмету спору в справі, виходячи з обставин, що були предметом дослідження при розгляді справи по суті судом першої інстанції.

Так, згідно з умовами договору купівлі-продажу комплексу від 02.12.2005 року, визнання недійсним якого та визнання права власності на підставі якого за позивачем, було предметом судового розгляду, відповідач-1 продав, а відповідач-2 купив комплекс, що складається: з адмінбудинку (контора АБК), перший поверх розміром 132,5 кв.м, другий поверх розміром 139,7 кв.м, а разом 272,2 кв.м, цегляний; автозаправочної станції, цегляна 23,4 кв.м; гаража (ангар), металевий каркас, обшитий шифером, загальною площею 1381 кв.м; стоянки для автомобілів (асфальт), розміром 4000 кв.м; з складу та огорожі ПММ (металева сітка з бетонної плити), площею 979,2 кв.м, і знаходиться в АДРЕСА_2.

Таким чином, при винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд розяснив судове рішення від 14.07.2009 року в частині переліку обєктів, які входять до складу цілісного майнового комплексу, право власності на який визнано за позивачем на підставі зазначеного рішення, не змінивши при цьому його зміст, в межах предмету спору у справі, виходячи з обставин, що були предметом дослідження при розгляді справи по суті судом першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що господарський суд Київської області, неповно зясувавши обставини, що мають суттєве значення для справи, залишив поза увагою те, що відповідач-2 провів часткову реконструкцію будівель, зробив капітальний ремонт приміщень, відремонтував дороги, додатково побудував чотири нових складських приміщення, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на приписи ч. 1 ст. 89 ГПК України, що не обмежує апелянта в праві звернутися до суду за захистом своїх порушуваних або оспорюваних прав шляхом предявлення відповідного позову.

За таких обставин колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 та скасування ухвали господарського суду Київської області від 17.05.2011 року у справі № 18/092-09/12-11.

Керуючись ст. ст. 89, 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 17.05.2011 року у справі № 18/092-09/12-11 залишити без змін.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддяПоляк О.І.

СуддіРудченко С.Г.

Кропивна Л.В.