Постанова № 19366207, 07.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2011                                                                                           № 5026/1999/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Рудченка С.Г.

при секретарі:           Помаз І.А.

у відкритому судовому засіданні,

за участю представників сторін:

від позивача:не з’явився

від відповідача:не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Білгород – Дністровський морський торгівельний порт»

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.09.2011 року

у справі № 5026/1999/2011 (суддя – Грачов В.М.)

за позовом Державного підприємства «Білгород – Дністровський морський торгівельний порт»

до Приватного підприємства «Торгівельний дім «Атакан»

про          стягнення 67477,01 грн.

Суть ухвали та апеляційної скарги:

Державне підприємство «Білгород – Дністровський морський торгівельний порт» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Торгівельний дім «Атакан» про стягнення 67477,01 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2011 року у справі № 5/17-2011-1591 позовну заяву ДП «Білгород – Дністровський морський торгівельний порт» з додатками передано за підсудністю до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.09.2011 року у справі № 5026/1999/2011 (суддя – Грачов В.М.) позовну заяву з доданими до неї документами повернуто позивачу без розгляду на підставі пунктів 4, 10 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.09.2011 року у справі № 5026/1999/2011 скасувати та передати позовну заяву із доданими документами на розгляд до господарського суду черкаської області.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм процесуального права господарським судом першої інстанції. Так, позивач зазначає, що висновок місцевого господарського суду про неналежні докази сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення є безпідставним, оскільки ГПК України не передбачає повторної сплати позивачем державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на реквізити того суд, до якого справу передано за підсудністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.11.2011 року.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/4 від 07.11.2011 року «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя (доповідач), судді Кропивна Л.В., Рудченко С.Г.

У судове засідання 07.11.2011 року представники сторін не з’явилися, проте 03.11.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подане клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його повноважного представника.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Білгород – Дністровський морський торгівельний порт» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Торгівельний дім «Атакан» про стягнення 67477,01 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2011 року у справі № 5/17-2011-1591 позовну заяву ДП «Білгород – Дністровський морський торгівельний порт» з додатками передано за підсудністю до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.09.2011 року у справі № 5026/1999/2011 (суддя – Грачов В.М.) позовну заяву з доданими до неї документами повернуто позивачу без розгляду на підставі пунктів 4, 10 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що до позовної заяви не додано належних доказів сплати державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки згідно наявних в матеріалах справи платіжних дорученнях вказані судові витрати сплачені позивачем на розрахункові рахунки № 31114095700008 та № 31213264700008 ГУДКУ в Одеській області, у той час як мали бути сплачені на відповідні розрахункові рахунки в Черкаській області.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В силу пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Державне мито сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито» та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, розробленою на виконання Декрету, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 року і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.05.93 р. № 50.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовних матеріалів було додано як доказ сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі платіжне доручення № 1258 від 16.09.2010 року на суму 674,47 грн., підписане уповноваженими посадовими особами та скріплене відтиском печатки банку, з відміткою дати зарахування в дохід Державного бюджету України.

Згідно пункту 3-1 ч. 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення у встановлених порядку та розмірі.

Пунктом 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 (з наступними змінами), встановлено, що документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі, коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунку вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.

Колегією суддів встановлено, що на виконання вищевказаних норм позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення № 1263 від 16.09.2010 року про сплату 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, згідно вказаних платіжних доручень державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу перераховані позивачем на розрахункові рахунки № 31114095700008 та № 31213264700008 ГУДКУ в Одеській області, однак, посилання суду першої інстанції на вказану обставину, як на підставу повернення позовної заяви ДП «Білгород – Дністровський морський торгівельний порт» без розгляду, колегія суддів вважає помилковим, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позовна заява спочатку була подана ДП «Білгород – Дністровський морський торгівельний порт» до господарського суду Одеської області, ухвалою якого від 29.08.2011 року у справі № 5/17-2011-1591 була передана за підсудністю до господарського суду Черкаської області, у той час, як чинним процесуальним законодавством України не передбачено обов’язку позивача повторно сплачувати державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на реквізити того суд, до якого справу передано за підсудністю.

Крім того, у суду відсутні підстави повертати з Державного бюджету України сплачене позивачем державне мито у випадку направлення позовної заяви з доданими до неї матеріалами за підсудністю до іншого суду.

Враховуючи, що згідно п. 3.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року (зі змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції було помилково застосовано пункти 4, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та безпідставно повернуто позовну заяву без розгляду заявнику.

Відповідно до статті106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП «Білгород – Дністровський морський торгівельний порт» підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду Черкаської області – скасуванню з направленням позовних матеріалів для розгляду по суті до господарського суду черкаської області.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДП «Білгород – Дністровський морський торгівельний порт» задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.09.2011 року у справі № 5026/1999/2011 скасувати.

3. Позовні матеріали, повернуті на підставі ухвали за № 5026/1999/2011, передати на розгляд до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      Поляк О.І.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Рудченко С.Г.