Рішення № 19363687, 18.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2011 р.

Справа № 5004/1767/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту", м.Вінниця

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна", м.Луцьк

про стягнення 32 720,52 грн.

Суддя Бондарєв С.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1- довіреність №07-09/11 від 30.09.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №19-1 від 15.08.2011р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Вінницьке управління механізації і автотранспорту"- звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна ", в якому просить стягнути з відповідача 34 091,82 грн., в т.ч. 22 300,00 грн. - основного боргу за виконані згідно договору №22 від 30.06.2010р. про надання послуг механізмами роботи, 779,08 грн. - 3% річних, 3 683,60 грн. - суми індексу інфляції, 7 329,14 грн. - пені.

В клопотанні від 04.10.2011р. позивач уточнив (зменшив) позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 32 720,52 грн., в тому числі 22 300,00 грн. - основного боргу за виконані згідно договору №22 від 30.06.2010р. про надання послуг механізмами роботи, 677,03 грн. - 3% річних за період з 01.09.2010р. по 31.08.2011р., 267,60 грн. - суми індексу інфляції за серпень 2010р., 9 475,89 грн. - пені за період з 11.01.2011р. по 30.09.2011р.

В судовому засіданні, в заяві від 16.01.2011ор. позивач від частини позовних вимог, а саме стягнення 677,03 грн. - 3% річних, 267,60 грн. - суми індексу інфляції, 9 475,89 грн. - пені, - відмовився.

Оскільки дана відмова не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, вона прийнята судом.

В судовому засіданні, в поясненні від 15.11.2011р. №01-614 позивач додатково зазначив, що 30 червня 2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Вінницьке управління механізації і автотранспорту»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бауком Україна»було укладено договір №22 надання послуг механізмами.

Це єдиний договір, який укладався сторонами, ніяких інших договорів з відповідачем не укладали.

Відповідно до п. 1.1 Договору Позивач зобов'язався надати послуги бульдозерами на об'єкті Відповідача , а Відповідач зобов'язався оплатити послуги згідно з умовами Договору.

На виконання викладеного 30 червня 2010р. у ВАТ «ВУМіА»був виданий наказ №50 про переведення працівників згідно з договором №22 від 30.07.2010 р., укладеного між Позивачем і Відповідачем.

01.07.2010р. згідно з товарно-траспортними накладними (з яких вбачається, що водіями ВАТ «ВУМіА»проводилося перебазування техніки на об'єкт Відповідача та в зворотному напрям ку) , та на підставі подорожніх листів бульдозери працювали на об'єктах Відповідача.

Місцезнаходження об'єкту: Житомирська область, 128 км. траси Київ-Чоп, транспортна розв'язка с. Глибочиця.

Відповідачу направлявся рахунок-фактура №У-000065 від 19.07.2010р., який був частково оплачений за роботу бульдозерів.

Часткове виконання оплати та підписані акти виконаних робіт свідчать про те, що відповідач визнав свої зобов'язання, однак не виконав їх в повному розмірі.

Згідно зі ст..5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Договором № 22 від 30.06.2010р. не передбачене направлення претензії Відповідачу, тому заходи досудового врегулювання спору не застосовувались.

Відповідач в судовому засіданні, в поясненні від 04.10.2011р. позов заперечив, вказав, що акти виконаних робіт за липень та серпень 2010р. не містять посилання на договір №22 від 30.06.2010р.; сторони письмового договору не укладали; роботи виконані за усною домовленістю згідно підписаних актів виконаних робіт, в рахунках на оплату не зазначено договору, на який посилається позивач, оплата також проводилась без посилання на договір; позивач не звертався відповідно до ст. 530 ЦК України з вимогою про стягнення боргу, а тому відповідач вважав, що строк виконання даного грошового зобов'язання ще не настав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

в с т а н о в и в:

30 червня 2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Вінницьке управління механізації і автотранспорту»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бауком Україна»(замовник) було укладено договір №22 надання послуг механізмами.

Відповідно до п.1.1 даного договору позивач зобов'язався надати послуги бульдозерами на об'єкті відповідача (Житомирська область, 128 км. траси Київ-Чоп, транспортна розв'язка с.Глибочиця), а відповідач зобов'язався оплатити послуги згідно з умовами даного договору.

Згідно п. 2.2 даного договору відповідач зобов'язався:

-Забезпечити безперебійну роботу 2 - х бульдозерів МП-18 - реєстраційний номер 10632ВЕ, ДЗ-171-1 - реєстраційний номер 10633ВЕ;

-використовувати надані механізми у відповідності з умовами Договору та його призначенням;

-прийняти тимчасово на роботу і заключити з механізаторами виконавця трудовий договір, проводити оплату праці зі всіма нарахуваннями, кожний місяць надавати виконавцю довідку про розмір виплаченої заробітної плати.

-забезпечити механізаторів житлом за рахунок замовника;

-оформляти кожний день змінні рапорти в установленому порядку;

-надавати пальне для роботи бульдозерів згідно встановлених норм;

-забезпечити пальним тягачі після перебазування бульдозерів кожному по 80 літрів на кожний рейс. Всього потрібно 80л *2(тягача) *2(рейси) = 320л;

- забезпечити охорону механізмів "Підрядника': в нічні години, в вихідні та святкові дні на території об'єкта Замовника;

-у встановлений Договором строк вносити плату за надані послуги.

Відповідно п. 3.1 договору №22 від 30.06.2010р. сторони узгодили вартість роботи одного бульдозера за 30 днів роботи (при роботі 12 годин за зміну), яка становить 12 000,00 гри. з урахуванням ПДВ без вартості палива, зарплати та коштів на відрядження.

Згідно п. 3.2 договору сторони передбачили вартість перебазування одного бульдозера на паливі Замовника:

-з бази Виконавця на будівельну дільницю Замовника - 2000,00 гри. з урахуванням ПДВ;

-в зворотному напрямку після закінчення робіт з будівельної дільниці на базу Виконавця - 2000,00 гри. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 договору відповідач зобов'язався виплачувати кожному механізатору заробітну плату в розмірі 2500,00грн. та 30 грн. в день - кошти на відрядження.

Згідно п. 3.5 договору відповідач зобов'язався проводити оплату за виконані роботи позивачем після підписання - актів приймання виконаних робіт протягом 5-ти днів шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця (позивача).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобовязання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Цивільним законодавством (ст. 627 ЦК України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором №22 від 30.06.2010р. виконав, надав відповідачу послуги на загальну суму 38 800,00 грн., що підтверджується актами прийому виконаних робіт за липень та серпень 2010р., підписаними сторонами, наказом позивача №50 від 30.06.2010р. про тимчасове переведення працівників згідно договору №22 від 30.06.2010р., товарно-транспортними накладними від 01.07.2010р., подорожніми листами від 01.07.2010р. на перебазування техніки на об'єкт: Житомирська область, 128 км траси Київ - Чоп, транспортна розв'язка с.Глибочиця. Тому суд приходить до висновку, що роботи виконувалися саме по договору №22 надання послуг механізмами від 30.06.2010р.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, оплати послуги на суму 16 500,00 грн. Заборгованість становить 22 300 грн., підставно нарахована позивачем та підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно п. 4.1 договору №22 від 30.06.2010р. за несвоєчасне розрахування за виконані роботи відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості робіт і ринкових витрат за кожен день зверх десятиденного строку.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань, зобовязаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом чи договором.

Згідно клопотання від 16.11.2011р. позивач відмовився від частини позовних вимог, а саме стягнення 677,03 грн. - 3% річних, 267,60 грн. - суми індексу інфляції, 9 475,89 грн. - пені.

Тому в частині стягнення 677,03 грн. - 3% річних, 267,60 грн. - суми індексу інфляції, 9 475,89 грн. - пені провадження у справі у цій частині слід припинити відповідно до п. 4. ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути взяті судом до уваги. Чинним законодавством не передбачено зазначення в актах виконаних робіт посилання на договір. Так, в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку серед обов'язкових реквізитів первинних документів (до яких належать акти виконаних робіт) відсутні вимоги про внесення до первинного документу - акта виконаних робіт - номера і дати договору, на підставі якого здійснено виконання робіт.

Відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (з подальшими змінами) повернення внесених для оплати зазначених витрат здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Згідно п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 29.09.2009р. якщо факт недоплати суми державного мита з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої позовної заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може стягнути відповідну суму державного мита за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу.

Тому суд прийшов до висновку достягнути в дохід Державного бюджету з позивача 118,00 грн. недоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (сплачено дише 118,00 грн.).

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита в сумі 223,05 грн. та 154,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до суми задоволених вимог, слід стягнути з нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 526, 527, 625, 901 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.44, 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна", м.Луцьк, вул.Чернишевського, 5 (п/р 26000018611592 в філії АТ "Укрексімбанк", м.Луцьк, МФО 303547, код 36064184) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту", м.Вінниця, вул. Тарногродського, 48 (п/р260093016164 у філії "Відділення Промінвестбанку в м.Вінниця", МФО 302571, код 05465488) 22 300,00 грн. основного боргу та 223,05 грн. витрат по сплаті державного мита і 154,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 9 475,89 грн. - пені, 677,03 грн. - 3% річних, 267,60 грн. - суми індексу інфляції припинити у зв'язку з відмовою від позову в цій частині.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту", м.Вінниця, вул. Тарногродського, 48 (п/р260093016164 у філії "Відділення Промінвестбанку в м.Вінниця", МФО 302571, код 05465488) в дохід Державного бюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С. В. Бондарєв

Повний текст рішення

складено та підписано

18.11.11