Ухвала суду № 19363691, 17.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"17" листопада 2011 р. Справа № 5004/2013/11 за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідача-1 Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Волиньтурист", м.Луцьк

відповідача-2 виконавчого комітету Луцької міської ради

про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Луцької міської ради № 437 від 31.08.2000р., визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, повернення безпідставно набутого майна,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі Мороз Д.В.

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_1. начальник відділу правового забезпечення (дов. № 362 від 06.10.2011р.)

від відповідача-1: ОСОБА_2 (дов. від 07.09.2011р.), ОСОБА_3. (дов. від 07.09.2011р.)

від відповідача-2: н/з

В судовому засіданні взяли участь Загоруйко С.С. старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Волинської області; Бордюженко Е.Р. помічник прокурора м. Луцька (дов. № 67-7465 вих.4 від 12.10.2011р.)

Запис розгляду справи здійснюється за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.

Суть спору: прокурор м. Луцька 10.11.2011р. звернувся в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів № 437 від 31.08.2000р. “Про оформлення права власності на нерухоме майно”; визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на будівлю готелю «Світязь»загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна,4; витребувати з незаконного володіння Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” будівлю готелю «Світязь»загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна,4; зобов'язати Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” повернути державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно - будівлю готелю «Світязь загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Набережна,4.

На обґрунтування позовних вимог посилається на Закон України від 10.09.1991р. № 1540-ХП "Про підприємства, установи та організації союзного впорядкування, розташовані на території України", постанови Верховної Ради УРСР від 29.11.1990р. № 506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР", від 04.02.1994р. №3943-XII «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», відповідно до яких спірне майно є загальнодержавною власністю; введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна; майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій союзного підпорядкування, розташовані на території України залишено у державній власності; тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, це майно є загальнодержавною власністю.

04.10.1991 року Радою Федерацій незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях акціонерного товариства «Укрпрофтур»і затверджено його статут.

Під час створення АТ "Укрпрофтур" Радою Федерацій незалежних профспілок передано до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур»основні фонди і оборотні засоби туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381206 тис. руб., а Фондом соціального страхування - 10 млн. руб.

Туристичний готель «Світязь»станом на 24.09.1991 року знаходився у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС).

Волинська обласна рада по туризму та екскурсіях була створена у вересні 1965 року. Постановою колегії Центральної ради по туризму і екскурсіях №13-17 від 9 серпня 1988 року «Про створення Волинського обласного туристсько-екскурсійного виробничого об»єднання «Волиньтурист»та постановою Української республіканської ради по туризму та екскурсіях №9 від 11 серпня 1988 року «Про організаційні заходи по створенню туристсько-екскурсійного об»єднання»Волинська обласна рада по туризму і екскурсіях ліквідована і на її базі створено Волинське обласне виробниче об»єднання «Волиньтурист». В склад об»єднання ввійшов туристичний готель «Світязь»в м. Луцьку.

В подальшому рішенням правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»(протокол №9 від ЗО березня 1992 року) Волинське обласне виробниче об»єднання «Волиньтурист»було реорганізовано у Волинське обласне туристсько-екскурсійне об»єднання «Волиньтурист»з правами правонаступника виробничого обєднання «Волиньтурист».

11 жовтня 1994 року рішенням правління AT «Укрпрофтур»(протокол №8) Волинське обласне туристсько-екскурсійне обєднання «Волиньтурист»було реорганізоване у Волинське обласне дочірнє підприємство «Волиньтурист»акціонерного товариства «Укрпрофтур», одним із структурних підрозділів якого був готель «Світязь».

24 червня 1998 року постановою ради закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях «Укрпрофтур»(протокол №30/3) Волинське обласне дочірнє підприємство «Волиньтурист»було реорганізоване у Волинське обласне закрите акціонерне товариство «Волиньтурист», до складу якого ввійшов туристський готель «Світязь»(протокол №1 зборів акціонерів ЗАТ «Волиньтурист»від 01.10.1998 року).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 31.08.2000 №437 «Про оформлення права власності на нерухоме майно»право колективної власності на готель «Світязь»на вул. Набережній, 4 загальною площею 7885,0 кв.м. було оформлено за Волинським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Волиньтурист».

На підставі вказаного рішення Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»видано свідоцтво про право власності. 07.09.2000 року Волинське обласне бюро технічної інвентаризації здійснило відповідний реєстраційний напис.

Прокурор посилається на те, що виконавчий комітет Луцької міської ради, приймаючи рішення №437 від 31.08.2000 року щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно, вийшов за межі наданих йому повноважень, чим змінив форму власності та порушив право держави на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За наведених обставин вважає, що відповідач-1 без достатніх правових підстав набув права власності на готель «Світязь»по вул. Набережній, 4 в м. Луцьку, а тому зобовязаний повернути його законному власникові - державі.

Оскільки повноваження щодо управління майном державної власності покладено на Фонд державного майна України, то вказує, що спірне майно підлягає поверненню державі в особі Фонду державного майна України.

На обґрунтування пропуску строку позовної давності прокурор посилається на те, що про вищезазначені порушення вимог чинного законодавства прокуратурі м. Луцька стало відомо у вересні 2011 року під час проведення перевірки.

Крім цього, прокурор м. Луцька в позовній заяві просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірне майно.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2011р. клопотання прокурора м.Луцька про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на будівлю готелю “Світязь”загальною площею 7885 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна,4.

В судовому засіданні 17.11.2011р.представники прокуратури, представник позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач-1ЗАТ «Волиньтурист»в письмових поясненнях від 17.11.2011р., представник відповідача в судовому засіданні позову не визнають, просять у його задоволенні відмовити, посилаючись на таке:

- прокурор вважає, що майно, передане Федерації профспілок та їй підпорядкованим організаціям, є державною власністю. Такий його висновок є хибним та не підтвердженим достатніми доказами.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі №138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та ЗАТ «Укрпрофтур» про визнання недійсними установчих документів підтверджено факт законності створення ЗАТ «Укрпрофтур»та правомірності набуття ним права власності на майно, передане до статутного фонду. Крім того, Вищим арбітражним судом України у даній справі встановлено ряд обставин, а саме: Фондом державного майна України не доведено наявності у нього прав на управління профспілковим майном та передачі Федерацією профспілок Украйни до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур»державного майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, Вищим арбітражним судом України в іншій справі встановлено преюдиційні обставини відсутності державного майна у статутному фонді ЗАТ «Укрпрофтур»і відповідно у статутному фонді ЗАТ «Волиньтурист».

В обгрунтування того, що спірне нерухоме майно належить до державної власності прокурор безпідставно покликається на Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР»та від 04.02.1994р. - «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», відповідно до яких тимчасово до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Дія даних нормативних актів не може поширюватися на майно, передане до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур»(і відповідно ЗАТ «Волиньтурист»), оскільки:

1. На момент набрання чинності даними постановами спірне майно вже було передано до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур»і перебувало у власності останнього. Зазначені постанови не мають зворотної дії в часі;

2. Згідно з п.7 ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, а тому зазначені постанови не підлягають застосуванню судом в якості самостійних підстав для зміни власників і правового режиму власності. А спеціальний закон, який би регулював правовий режим майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, не прийнятий;

3. Рада Федерацій незалежних профспілок (і правонаступник -Федерація незалежних профспілок України), яка формувала статутний фонд ЗАТ «Укрпрофтур», не є і ніколи не мала статусу загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР. Профспілки УРСР мали республіканський статус та не відносились до загальносоюзних громадських організацій. Доказів в обгрунтування своєї протилежної позиції прокурор не подав, хоча саме на ньому лежить обов'язок доказування цієї обставини (ч. 1 ст. 33 ГПК України);

- прокурор вважає, що позовні вимоги пред'являються в межах строків позовної давності, оскільки про порушення вимог чинного законодавства Ковельській міжрайонній прокуратурі стало відомо у вересні 2011 року під час проведеної перевірки.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (діяв в період виникнення спірних правовідносин, зокрема, в момент прийняття виконавчим комітетом Луцької міської ради оспорюваного рішення №437 від 31.08.2000р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Аналогічний строк позовної давності визначений ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позов подано після спливу строку позовної давності. ЗАТ «Волиньтурист»заявляє про застосування строку позовної давності у даному спорі.

Відповідач 2 виконавчий комітет Луцької міської ради в письмових поясненнях №1.1-8/5511 від 03.11.2011р. зазначає, що при розгляді даної справи покладається на розсуд суду, просить прийняти законне та обґрунтоване рішення, слухати справу за відсутності представника виконавчого комітету Луцької міської ради. При цьому посилається на таке:

- у відповідності із ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(в редакції 2001 року) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Пунктом 4 Постанови Федерації професійних спілок України від 29 січня 1993 року № К-1-11 «Про власність професійних спілок»визначено, що майно профспілок України є загальною колективною власністю профспілкових організацій України та їх об'єднань і розподілу не підлягає.

Тому виконавчим комітетом Луцької міської ради і було оформлено Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»право колективної власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: вбудовано-прибудоване приміщення по проспекті Грушевського, 33 , загальною площею 657, 8 кв. м.

Таким чином, оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», у відповідності до чинного законодавства.

Зареєструвавши у бюро технічної інвентаризації своє право власності на спірне майно, Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»встановив своє право власності шляхом підтвердження цього права державою через органи державної реєстрації цього права.

Таким чином, зареєстровані речові права мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах Фонду державного майна України, прокурор посилається на норми постанови ВРУ від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України».

Зокрема, в постанові ВРУ від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України»вказується на те, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР необхідно передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

При цьому, в даній постанові відсутні будь-які посилання щодо профспілок.

В свою чергу, згідно з Тимчасовим положенням «Про Фонд державного майна України», затвердженим постановою ВРУ від 07.07.1992р. Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання закріплено ст.15 Цивільного кодексу України.

В свою чергу способи захисту прав визначені в ст.16 Цивільного кодексу України. Дана норма кореспондується з приписами ст.20 Господарського кодексу України.

Передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права власності.

Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності.

Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Це може випливати із представлених ним доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

В судовому засіданні представники відповідача-1 заявили клопотання про залучення до участі в справі іншого відповідача - ПрАТ "Укрпрофтур", м.Київ, вважаючи, що спір у справі прямо стосується прав цього товариства.

Виходячи із змісту позовної заяви та вимог, заявлених у ній, враховуючи приписи ч.3 ст.21 ГПК України, згідно з якою відповідачами є підприємства та організації, яким предявлено позовну вимогу, підстави для залучення відповідачем до участі у розгляді справи ПрАТ "Укрпрофтур", м.Київ відсутні, а тому клопотання представників відповідача-1 залишено судом без задоволення.

У звязку з тим, що відповідач-1 безпосередньо в судовому засіданні подав заперечення на позов, з метою ознайомлення прокурорів, позивача із запереченнями відповідача-1 на позов, забезпечення їм можливості подати свої пояснення по справі з врахуванням заперечень відповідача-1, відповідача-2, необхідністю витребування матеріалів перевірки прокуратурою Волинської області розгляд справи слід відкласти.

Керуючись п.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

1. Розгляд справи відкласти на 30.11.2011р. на 16 год. 20 хв.

2. Зобовязати прокурорів, позивача подати суду письмові пояснення по справі з врахуванням заперечень відповідача-1, відповідача-2.

3. Витребувати з прокуратури Волинської області матеріали перевірки по спірному обєкту.

Ухвалу суду надіслати сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Суддя І. О. Якушева