Рішення № 19363512, 24.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 листопада 2011 р. Справа 7/161/2011/5003

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Оратів, Вінницька область

до: Відділу освіти Оратівської районної державної адміністрації, смт. Оратів, Вінницька область

про стягнення боргу в сумі 30 576,00 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_4 виданий 20.08.1995 року.

відповідача: Барановський Ф.Ф. - начальник Відділу освіти Оратівської районної державної адміністрації, паспорт НОМЕР_5 виданий 04.12.1996 року.

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області: ОСОБА_4 - начальник юридичного відділу ГУ Державного казначейства України у Вінницькій області, довіреність № 15-40/57 від 04.01.2011 року, посвідчення № 121 видане 28.10.2008 року.

Інші: ОСОБА_5 - головний бухгалтер Відділу освіти Оратівської районної державної адміністрації, паспорт НОМЕР_6 виданий 29.06.1995 року.

ВСТАНОВИВ :

25.10.2011 року до господарського суду Вінницької області від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Відділу освіти Оратівської районної державної адміністрації про стягнення боргу в сумі 30 576,00 грн..

Ухвалою від 27.10.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/161/2011/5003 та призначено до розгляду на 10.11.2011 року.

Ухвалою суду від 10.11.2011 року в звязку з залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 24.11.2011 року.

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що сторонами не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

31.03.2010 року між Відділом освіти Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договори № № 23, 24 на виконання послуг (а.с.15-18, т.1).

Відповідно п.1.1 Договору № 23 Виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги по щоденному перевезенню дітей із с.Животівка, ст.Оратів до Лопатинської та Оратівської загальноосвітніх шкіл автобусами марки БАЗ А-079 № НОМЕР_1, Volkswagen LТ № НОМЕР_1.

Згідно п. 2.1 Договору оплата за надані послуги проводиться з розрахунку 3,90 грн. за 1 км..

Загальна сума коштів за Договором становить 63 750,00 грн. (п.2.2 Договору).

У разі невиконання зобов'язань протягом зазначеного терміну з дня отримання бюджетних коштів застосовуються штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожне прострочення виконання зобов'язання (п.4.2 Договору).

Відповідно п. 1.1 Договору № 24 Виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги по щоденному перевезенню дітей із с. Гоноратка до Оратівської загальноосвітньої школи автобусом марки Volkswagen ТRANSPORT № НОМЕР_2.

Загальна сума коштів за Договором становить 41 160,00 грн. (п.2.2 Договору).

Як встановлено судом стосовно взятих на себе зобов'язань за вказаними договорами за 2010 рік між сторонами відсутні взаємні претензії.

Спір виник між сторонами стосовно наданих послуг по перевезенню дітей за вказаними вище маршрутами за період з 01.01.2011 року по 01.04.2011 року.

Як встановлено судом протягом вказаного періоду позивач надавав послуги по перевезенню дітей без укладення будь-якого письмового договору із відповідачем.

За поясненням представників сторін договір не було укладено оскільки відділ освіти Оратівської РДА являється бюджетною установою і в першому кварталі 2011 року у нього був відсутній кошторис та бюджетні асигнування на оплату наданих позивачем послуг.

Також із пояснень сторін випливає, що між ними існують тривалі відносини по наданню послуг по перевезенню дітей і практика цих взаємовідносин полягає в тому, що до укладення договорів після затвердження кошторисів сторони працювали згідно тимчасових угод фінансування по яким забезпечувалось тимчасовими кошторисами.

Як вбачається із наданих позивачем документів протягом січня-березня 2011 року ним було надано послуг по перевезенню дітей на загальну суму 30576,00 грн., а саме:

- в січні 2011 року позивачем надано послуги по перевезенню дітей в сумі 9 984,00 грн.:

- за маршрутом с.Животівка - с. Оратів : 34 км. х 16 днів = 2121,6 грн.;

- за маршрутом с.Оратів - с. Лопатинка : 66 км. x 3,90 грн. х 16 днів = 4118,4 грн.;

- за маршрутом с.Гоноратка - с. Оратів: 60 км. х 3,90 грн. х 16 днів = 3744 грн.;

- в лютому 2011 року позивачем надано послуг по перевезенню дітей в сумі 12 480,00 грн.:

- за маршрутом с.Животівка - с. Оратів : 34 км. х 3,90 грн. х 20 днів = 2652 грн.;

- за маршрутом с.Оратів - с. Лопатинка : 66 км. х 3,90 грн. х 20 днів = 5148 грн.;

- за маршрутом с.Гоноратка - с. Оратів: 60 км. х 3,90 грн. х 20 днів = 4680 грн.;

- в березні 2011 року позивачем надано послуг по перевезенню дітей в сумі 8 112,00 грн., а саме:

- за маршрутом с.Животівка - с. Оратів : 34 км. х 3,90 грн. х 13 днів = 1723,8 грн.;

- за маршрутом с.Оратів - с. Лопатинка : 66 км. х 3,90 грн. х 13 днів = 3346,2 грн.;

- за маршрутом с.Гоноратка- с. Оратів: 60 км. х 3,90 грн. х 13 днів = 3042 грн..

В підтвердження наведеного суду надано табелі на перевезення дітей та табелі обліку робочого часу за січень-березень 2011 року які містять підписи сторін, маршрутами автобуса затвердженим начальником відділу освіти Оратівської РДА, розрахунками витрат на перевезення дітей, таблицею вартості проїзду на приміському автобусному маршруті загального користування, подорожніми листами тощо.

Слід вказати, що відповідач не заперечує факт надання послуг, його обсяг та вартість.

Як вказує позивач за виконані роботи відповідач розрахунки не проводив.

27.07.2011 року позивачем надіслано претензію відповідачеві з вимогою погашення заборгованості.

29.07.2011 року від відповідача надійшов лист № 565 в якому останній зазначає, що усна домовленість та наявність документів, що підтверджують надання послуг не є підставою виплати коштів та посилається на те, що однією із основною умовою виконання ним зобов'язань по оплаті може бути наявність письмову договору, який укладено не було в зв'язку з неприйняттям бюджету району та через не проведення тендеру на послуги.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вказувалось вище, позивачем заявлено відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість, яка залишилась без належного реагування.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 30 576,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

При задоволенні позову суд врахував, що в кошторисі відповідача на 2011 рік на оплату послуг з перевезення дітей до школи виділено 143774,00 грн. (код КЕКВ-1134), з яких 77444,72 грн. підлягає сплаті фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, з яким 01.04.2011 року укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти на підставі виграного останнім тендеру.

Таким чином в кошторисі відповідача на оплату зазначених послуг у вказаному розмірі після оплати послуг фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 залишок коштів становитиме 66329,28 грн..

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

08.09.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти Оратівської районної державної адміністрації, вул. Леніна, 82, смт. Оратів, Оратівський район, Вінницька область, 22600 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 04544458) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_3) - 30 576 грн. 00 коп. - боргу, 305 грн. 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 листопада 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.