Рішення № 19363459, 25.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 листопада 2011 р.

Справа 9/176/2011/5003

за позовом:Тульчинського районного споживчого товариства, код ЄДРПОУ 01742287 (вул. Незалежності, 7, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф.номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 4833,39 грн

Головуючий суддя Балтак О.О.

Cекретар судового засідання Білоус І.М.

Представники

позивача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення орендної плати та вартості спожитої електроенергії на загальну суму 4833,39 грн.

Відповідач уповноваженого представника в судові засідання 15.11.2011р. та 25.11.2011 р. не направив, документів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив.

Слід зауважити, що ухвали від 28.10.2011 р. року та від 15.11.2011 р. відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (АДРЕСА_1).

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 28.10.2011 р. про порушення провадження та ухвали про відкладення від 15.11.2011 р. які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

З врахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 року за № 1383/14650), а саме п.п.4.1.1 суд дійшов висновку, що ухвалу від 22.12.2009 року відповідач повинен був отримати до дня судового засідання.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/176/2011/5003, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

31.12.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди частини нежитлової будівлі магазину, розташованого в с. Холодівка, Тульчинського району по вул. Жовтневій, 15. Відповідно до умов договору позивач зобов"язаний передати у тимчасове користування частину нежитлової будівлі магазину, розташовану на першому поверсі, а саме приміщення «5» площею 81,3 кв.м. та «6» площею 80,6 кв.м., а всього 161,9 кв.м., розташовані за вищезазначеною адресою, а відповідач прийняти їх, використовувати для здійснення підприємницької діяльності та своєчасно, не пізніше п"ятого числа кожного місяця, сплачувати орендну плату за їх користування у розмірі 658 грн. за один місяць.

Крім того, відповідач зобов"язаний щомісячно, водночас зі сплатою орендної плати, відшкодовувати вартість спожитої ним електроенергії згідно з показниками електролічильника, що передбачено п.5.6. договору.

Позивач свої зобов"язання по договору виконав - передав відповідачу частину будівлі магазину у придатному для використання стані, що підтверджується актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами.

Відповідач свої обов"язки по договору виконав не повністю - частину будівлі прийняв, використовував на цілі, зазначені у договорі оренди ( п.2.1 ), а орендну плату в січні 2011р. сплатив не своєчасно, а починаючи з лютого по серпень 2011р. не сплачував взагалі.

У зв"язку з цим 01.08.2011р. укладений з відповідачем договір оренди було розірвано, що підтверджується актом передачі, підписаним обома сторонами. Дана частина будівлі магазину 01.08.2011р. була передана іншому орендарю.

Заборгованість по орендній платі за лютий-липень 2011р. в сумі 3948 гри. та вартість спожитої електроенергії в сумі 885,39 грн. відповідач обіцяв сплатити протягом двох тижнів з моменту підписання акта передачі орендованого майна. Однак, не зважаючи на це, свої зобов"язання по договору не виконав до цього часу.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк, кредитор має право вимагати його в будь - який час.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалося вище, сторони передбачили в договорі що, крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю плату за електроенергію.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 4833,39 грн. заборгованості за оренду та комунальні послуги є правомірними, оскільки відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 28.10.2011 р., 15.11.2011р. відповідач не подав відзиву на позов, заперечення, жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 49,82 - 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1, (ідентифікаційний код - НОМЕР_1. Свідоцтво про держреєстрацію НОМЕР_3) на користь Тульчинського районного споживчого товариства м. Тульчин, 23600 вул. Незалежності, 7 ( ідентифікаційний код 01742287 р/р 2600111156 в Райффайзен банк "Аваль" МФО 302247) 4833,39 грн. боргу, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Незалежності, 7, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)