Рішення № 19361500, 08.11.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

08.11.2011

Справа № 2-17/11

Р І Ш Е Н Н Я

імям України

„8” листопада 2011 р. м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Геєнко М.Г.

при секретарі Горичевій С.В.

за участю:

представник позивача Громова В.Ю.,

представник відповідача ОСОБА_2,

відповідач ОСОБА_3,

відповідач ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Фаско ЛТД», про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року позивач Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Фаско ЛТД»суми заборгованості за кредитним договором. В подальшому неодноразово збільшив свої позовні вимоги, мотивуючи їх тим, що 20 червня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 11362489000, відповідно до умов якого, банк надав, а відповідач ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 815 000,00грн. у формі кредитної лінії, ОСОБА_5 прийняла зобовязання повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 19,4% річних. Відповідно до умов укладеного договору, заборгованість повинна сплачуватися щомісячно рівними частками шляхом внесення готівкою чи перерахуванням грошових коштів, але відповідач ОСОБА_5 проводила погашення кредиту несвоєчасно, чим порушила умови укладеного між сторонами договору. На підставі цього та відповідно до розділу 6 кредитного договору у позивача виникло право достроково стягнути кредитні кошти та проценти згідно до умов кредитного договору, незалежно від настання строку виконання зобовязань. 20 червня 2008 року, в забезпечення виконання обовязків за кредитним договором, між банком та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Фаско ЛТД»було укладено договори поруки №212522, №212535 та №212498 відповідно, згідно до п. 1.1. яких відповідачі зобовязались перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_5 усіх її зобовязань перед позивачем в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Згідно з п. 1.4 вищевказаних договорів поруки, встановлена солідарна відповідальність відповідачів перед позивачем за виконання умов кредитного договору. Пунктом 1.3.4. кредитного договору передбачено, що ОСОБА_5 прийняла обовязок сплачувати проценти за використання кредиту з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти, а також, у відповідності з графіком погашення кредиту, забезпечити повернення кредиту в строки, які встановлені кредитним договором. Станом на 04.10.2011 року сума заборгованості за кредитним договором становить 1689784, 84 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 785745,88 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 715341, 36 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 108033,09 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 80664, 51 грн. Відповідач неодноразово повідомлявся про наявність заборгованості за кредитним договором та необхідність її погашення, але вимогу позивача не було виконано, в звязку з чим позивач вимушений звернутися до суду та просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 1689784, 84 грн., а також судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1700грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00грн., сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду.

У судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності №708 від 29.12.2009 року, позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила суд їх задовольнити. Пояснення в обґрунтування позовних вимог дала аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не зявилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності (а.с. 134). Представник відповідача, ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності від 07.09.2010 року, в судовому засіданні пояснив, що дійсно 20.06.2008 року між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк»був укладений кредитний договір №11362489000 на суму 815 000 грн. на строк до 20.06.2011 року. Однак, банком було надано кредит у розмірі 785 000 грн., таким чином, вважає розрахунок заборгованості з суми 815000,00 грн. невірним. Деякий час ОСОБА_5 виконувала свої зобовязання по щомісячному погашенню кредиту, однак потім зясувалась невідповідність дійсних умов договору тим умовам, на яких вона бажала б отримати кредит та про який подавала заявку банку. Так, встановлені пунктом 1.3.1 Договору проценти за користування кредитом в розмірі 19,4% річних, підлягають перегляду кожного місяця, а у випадку прострочення позичальником строку користування кредитними коштами банк має право на нарахування процентів в подвійному розмірі, що не відповідає ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», яка забороняє банкам одноособово змінювати умови кредитних договорів. Також згідно пункту 1.3.2 Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки, порядок зміни якої не відповідає ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.1056-1 ЦК України. Також п.4.1 Договору надає банку право за порушення позичальником термінів сплати кредиту додатково вимагати сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, подвійної процентної ставки та пені з цих подвійно нарахованих процентів, що є дуже жорстокими заходами до позичальника згідно ст. 18 п.3 п.п3.5 Закону України «Про захист прав споживачів». В пункті 7.13 Договору зазначається, що позичальник підписавши договір своїм підписом засвідчує факт своєї згоди з умовами договору. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства. Просив відмовити у позовних вимогах у повному обсязі, крім суми кредиту у розмірі 785000,00 грн., та процентів на цю суму із розрахунку 19,4% річних з урахуванням сплаченої суми.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково. Пояснив, що дійсно між позивачем та його дружиною був укладений кредитний договір, а між ним та банком був укладений договір поруки, за яким він зобовязався відповідати за виконання дружиною усіх її зобовязань перед банком в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору. Просив відмовити у позовних вимогах у повному обсязі, крім суми кредиту у розмірі 785000,00 грн., та процентів на цю суму із розрахунку 19,4% річних з урахуванням сплаченої суми. Також зазначив, що договір поруки між ОСОБА_4 та банком не укладався, у звязку з чим він не може бути відповідачем по справі. Позивач дійсно мав намір ввести ОСОБА_4 поручителем за кредитним договором, для цього банкові і були надані копії особистих документів ОСОБА_4 Але коли розмір кредиту було зменшено, потреба у залученні ОСОБА_4, як поручителі зникла.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк»не визнав та суду пояснив, що ніякого договору поруки з банком він не укладав і підпис, який мається на цьому договорі, йому не належить, так як він цей договір особисто не підписував.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників і дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк»підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобовязується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

З заяви ОСОБА_5 від 20 червня 2008 року вбачається, що вона звернулась до позивача з проханням надати їй споживчий кредит у розмірі 815 000,00грн. строком на 36 місяців, призначення кредиту: рефінансування, споживчі цілі (а.с.251 )

Відповідно до кредитного договору №11362489000 від 20 червня 2008 року встановлено, що між позивачем і відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір відповідно до якого сторонами були прийняті на себе взаємні зобов'язання, а саме: кредитор надав позичальникові кредит у розмірі 815 000,00 грн. строком до 20 червня 2011 року включно, а останній був зобовязаний повернути наданий кредит і сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 19,4 % річних.

20 червня 2008 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх зобовязань за кредитним договором №11362489000, від 20 червня 2008 року між позивачем та відповідачами було укладено договори поруки. Так, був укладений договір поруки №212522 з ОСОБА_3 (а.с.16); №212535 з ОСОБА_4 (а.с.18); №212498 з ТОВ «Фаско ЛТД»в особі директора ОСОБА_3 (а.с.20), відповідно до п. 1.1. яких поручителі зобовязались перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_5 усіх її зобовязань перед позивачем в повному обсязі, що виникли з кредитного договору №11362489000 від 20 червня 2008 року, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (судсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З договору поруки № 212535 від 20 червня 2008 року вбачається, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки. Згідно п.1.1 вказаного договору, поручитель зобовязується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобовязань ОСОБА_5 за кредитним договором №11362489000 від 20 червня 2008 року, укладеним між банком та позичальником (а.с.18-19). В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 стверджував, що ним особисто вище вказаний договір поруки не укладався і він його не підписував. Ці пояснення відповідача ОСОБА_4 були також підтверджені в судовому засіданні поясненнями відповідача ОСОБА_3, який стверджував, що договір поруки з ОСОБА_4 не укладався.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 45 від 17 квітня 2010 року, вирішити питання, «Ким, ОСОБА_4 чи іншою особою виконано два підписи від його імені»у договорі поруки №212535 від 20.07.2008р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»не представилось можливим. З дослідницької частини експертного висновку вбачається, що при оцінці виявлених співпадаючих ознак встановлено, що їх ідентифікаційна значимість в наслідок простоти виконання не велика, а тому їх сукупність недостатня для вирішення питання підписів ОСОБА_4 Також зазначено, відтворення підпису ОСОБА_4 може здійснити люба особа з середнім чи вище середнього ступенем виработаності почерку (а.с. 112-117).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.250), у квітні 2008 року (точна дата не зазначена), дружина відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_8, надала позивачеві заяву про те, що вона надає згоду своєму чоловікові виступати поручителем та підписати договір поруки по зобовязанням ОСОБА_5 перед АКІБ «УкрСиббанк»за кредитним договором №11362489000 від 20 червня 2008 року. Однак, відомості про особу ОСОБА_8, наведені у цій заяві, повністю відтворюють відомості з даних паспорту ОСОБА_4, що підтверджується копією паспорта та ідентифікаційного коду останнього в матеріалах справи (а.с. 27-28).

Отже, в судовому засіданні належними доказами був підтверджений той факт, що відповідач ОСОБА_4 договір поруки з позивачем не укладав, його не підписував і жодних обовязків щодо можливості солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобовязань ОСОБА_5 за кредитним договором на себе не брав. На підставі викладеного, суд приходить до переконання про можливість взяти до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи, оскільки він є належним доказом по справі і суд не вбачає підстав ставити під сумніви достовірність його даних. Крім того, суд бере до уваги пояснення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_9, які стверджували, що останній ніколи не підписував договору поруки. Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позову в частині солідарного стягнення з відповідача ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_5 слід відмовити, оскільки він, як особа, котра не укладала договір поруки і яка не є поручителем не повинен відповідати за невиконання умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_5

Згідно розділу 6 кредитного договору, який визначає порядок дострокового повернення кредиту за вимогою Банку (а.с.21), банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пункту 1.2.2. цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Згідно уточненому розрахунку заборгованості за кредитним договором №11362489000 від 20 червня 2008 року, станом на 04.10.2011 року сума заборгованості за кредитним договором становить 1689784, 84 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 785745,88 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 715341, 36 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 108033,09 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 80664, 51 грн.(а.с. 230)

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Представник відповідача та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердили, що належним чином умови кредитного договору не виконувались. Погашення кредиту, як це і зазначено у довідці-розрахунку (а.с.233), мало місце лише у червні-вересні 2008 року, тобто лише деякий час після отримання кредиту. Представник відповідача визнав той факт, що ОСОБА_5 дійсно порушувались умови кредитного, що призвело до виникнення заборгованості.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено та підтверджено наданими належними письмовими доказами, що відповідач ОСОБА_5 дійсно отримала кредитні кошти у розмірі 815 000,00грн. Гроші були перераховані двома переводами на особовий рахунок ОСОБА_5: один - 23.06.2008р. у розмірі 249500, 00 грн., а інший 24.06.2008р. у розмірі 565500, 00 грн. (а.с.272). Але свої зобовязання по кредитному договору не виконувала належним чином, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

Що стосується доводів представника відповідача, про не відповідність дій банку щодо збільшення процентної ставки, суд прийшов до наступного. Так, на час укладання кредитного договору 20 червня 2008 року, ст. 1056-1 ЦК України ще не діяла, оскільки була прийнята 12 грудня 2008 року. Крім цього, позивач не вчиняв таких дій, тобто не породив порушення прав та інтересів ОСОБА_5, у звязку з чим відсутній спір між сторонами, який міг би бути предметом судового розгляду.

Аналізуючи надані по справі докази, у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, ТОВ «Фаско ЛТД»заборгованості за кредитним договором з урахуванням нарахованих процентів та пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у відповідності зі ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи, до яких також належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Отже, з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, ТОВ «Фаско ЛТД»в солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1700грн. сплачена позивачем при подані позовної заяви до суду та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30грн..

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 81, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525-527, 554, 611, 629, 1054 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, 20 серпня1966 року народження, ТОВ «Фаско ЛТД», юридична адреса: АДРЕСА_1 на користь АТ «УкрСиббанк»заборгованість за кредитним договором №11362489000 від 20.06.2008р. у сумі 1689784, 84 грн. та понесені судові витрати по справі у сумі 1730, 00 грн., а всього 1691514 (один мільйон шістсот девяносто одна тисяча пятсот чотирнадцять) грн. 84 коп. на користь АТ «УкрСиббанк»на рахунок №29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750.

В задоволенні інших заявлених вимог відмовити за відсутністю підстав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду Геєнко М.Г.