Рішення № 19354722, 03.10.2011, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 2-3295/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого судді Панас О.В.

при секретарі Райковській О.К.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Мітчука О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Рівненській області про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення відшкодування за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до Управління Міністерства надзвичайних ситуацій в Рівненській області про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення відшкодування за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що наказом № 35 о/с від 21.02.2011 року вона була звільнена з роботи з 21.02.2011 року з посади провідного фахівця відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління економіки і фінансів Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Рівненській області в звязку із скороченням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Підставою звільнення з роботи не погоджується, вважає його незаконним.

Про наступну реорганізацію Головного управління МНС країни в Рівненській області, а власне з наказом МНС України № 21 від 14.12.2010 року її разом зі всіма іншими працівниками було ознайомлено під розписку в грудні місяці 2010 року. Що саме вона підлягає скороченню в наказі не йшлося.

18.02.1011 року головний бухгалтер Управління попередила її, що з 21.02.2011р. вона буде звільнена з роботи в звязку зі скороченням чисельності штату і що їй можуть запропонувати роботу бухгалтера, посаду, на якій працювала жінка, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку та з умовою, що буде працювати лише до її виходу на роботу з цієї відпустки.

21 лютого 2011р. відпрацювала робочий день та на вимогу головного бухгалтера подала заяву про відмову від тимчасової роботи, оскільки вважала, що це не є інша робота, яку їй мав надати роботодавець в звязку зі звільненням на таких підставах.

Трудова книжка була видана 21.02.2011р., а належні до виплати кошти в звязку зі звільненням виплачені 28 лютого 2011 року.

Вважає, що відповідає своїй роботі оскільки має відповідну освіту, нагороджена заохоченнями, розлучена і виховує доньку, у відповідача працює з 2005 року, в той час як відповідач залишив працювати більше пяти пенсіонерів, які окрім пенсії отримують заробітну плату, тому по закону мала переваги у залишенні її на роботі.

В порушення вимог ст.49-2 КЗпП про наступне вивільнення у звязку зі скороченням чисельності її попередили за два дні.

Крім того, вважає, що діями відповідача їй була завдана моральна шкода, яку оцінює в 1500,00 грн. Моральна шкода виразилась в тому, що її завчасно не попердили про звільнення,а зробили це зненацька, через депресивний стан через кілька днів після звільнення потрапила в лікарню, змушена стояти на біржі праці .Через таке принизливе звільнення з роботи у неї вкрай розладилися відносини з друзями і знайомими.

Просила визнати незаконним звільнення її з роботи, наказ № 35 о/с параграф 3 від 21.02.2011 р. скасувати. Поновити її на роботі на посаді провідного фахівця відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління економіки і фінансів ГУМНС України в Рівненській області. Стягнути з відповідача на її користь кошти за час вимушеного прогулу, послуги за надання правової допомоги, судові витрати, 1500,00 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов в межах її доводів. Відмовилася від пропозиції представника відповідача про прийняття на роботу на тимчасово вакантну посаду «бухгалтера фінансово-економічної служби Аварійно-рятувального загону спеціального призначення у МНС в Рівненській області. Крім того пояснила, що на даний час відповідач прийняв на роботу двох працівників.Просила позов задовольнити в повному обємі. .

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав позов. Пояснив, що його довірителька не була належним чином попереджена про наступне вивільнення, їй не запропонували іншу роботу, не враховано її переваги у залишенні на роботі. Просив позов задовольнити в повному обємі.

В поданих до суду відповідачем запереченнях , підтриманих в судовому засіданні, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали повністю.

Свої заперечення обґрунтовують тим, що згідно наказу МНС України від 14.12.2010р. № 21 «Про реорганізацію Головного управління МНС України в Рівненській області»Головне управління реорганізоване в Управління (яке скорочувалося скороченням штату працівників та змінами у їх складі за посадами) та був затверджений новий штат Управління МНС України в Рівненській області.

Наказом УМНС від 21.12.2010р. № 229 о/с начальницькому складу та всім працівникам апарату ГУ МНС було доведено сутність наказу МНС № 21 та попереджено кожного під розпис про реорганізацію Головного управління в Управління із введенням нової штатної чисельності та наступне вивільнення як начальницького складу так і працівників.

Позивачка має базовий освітньо-кваліфікаційний рівень вчителя математики та післядипломну освіту - однорічний курс зі спеціальності «Облік і аудит». Працює з 2005 року.

На момент звільнення вільних робочих місць не було, нові працівники не приймались, тому не мали можливості запропонувати позивачці роботу в апараті УМНС, проте їй було запропоновано тимчасово вакантну посаду «бухгалтера фінансово-економічної служби Аварійно-рятувального загону спеціального призначення у МНС в Рівненській області від якої позивачка відмовилася і наполягала на звільненні відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з наданням їй гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством, в тому числі і гарантії відповідно до ст.42-1 КЗпП.

Заперечують обґрунтованість посилань позивачки про те,що вона має переваги у залишенні на роботі. Виконувала найменше трудомісткий обсяг роботи в порівнянні з іншими працівниками, за відгуком начальника управління економіки позивачка до виконання трудових обовязків не завжди відносилася з належною відповідальністю, заохочувалася до професійного свята та міжнародного жіночого дня на рівні з усіма працівниками жінками. Крім того, вважають безпідставні посилання позивачки на те,що на роботі були залишені пенсіони зазначили, що було запропоновано роботу одному пенсіонеру, який має вишу кваліфікацію, статус ветерана органів внутрішніх справ, освіту за спеціальність бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності, тривалий стаж роботи.

Стверджують , що позивачка була ознайомлена з наказом УМНС № 229 та попереджена про наступне вивільнення за два місяці, відповідно до норм ст.49-2 КЗпП.

Позивачка використала своє право на звернення до державної служби зайнятості, де перебувала на обліку в статусі безробітної.

Також вважаю безпідставними доводи позивачки про заподіяння їй моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 була переведена на посаду провідного фахівця відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління економіки та фінансів ГУМНС з 16.11.2007 року. Наказом № 116-о/с від 16.11.2007р. ОСОБА_1. звільнена з роботи у звязку зі скороченням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП. Зазначеним наказом у п.2 передбачено провести повний розрахунок при звільненні відповідно до вимог чинного законодавства, згідно відомості ОСОБА_1 було зараховано на картковий рахунок 725,70 грн..

Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Факт реорганізації Головного управління МНС України в Рівненській області зі скорочення штату та чисельності працівників у відповідача, підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, наказом № 21 від 14.12.2010 року Міністерства надзвичайних ситуацій України «Про реорганізацію Головного управління МНС України в Рівненській області, наказано реорганізувати Головне управління МНС України в Рівненській області, що утримуються на штаті 18/7 «Головне управління МНС України в Рівненській області», в Управління МНС України в Рівненській області та утримувати його на штаті № 18/14 «Управління МНС України в Рівненській області «, чисельністю 85 осіб, у тому числі 57 осіб начальницького складу та 28 працівників. Дислокація м.Рівне. Згідно п.2 затвердити штат № 18/14 «Управління МНС України в Рівненській області»та ввести його в дію з моменту отримання., штат № 18/7 скасувати.

З оглянутого судом наказу по особовому складу № 229 від 21.12.2010 р. «Про проведення реорганізації головного управління МНС України в Рівненській області»виданого на виконання наказу МНС України від 14.12.2010р. № 21 «Про реорганізацію Головного управління МНС України в Рівненській області» вбачається, що ОСОБА_1 згідно листа про ознайомлення, ознайомлена з наказом 21.12.2010 року, що на думку суду є офіційне попередження про наступне вивільнення відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП.

Крім того, судом встановлено , що згідно особисто написаної заяви від 21.02.2011 року ОСОБА_1 від запропонованої посади бухгалтера (на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника) АРЗ СП УМНС відмовилася. Та згідно іншої заяви від 21.02.2011р., ОСОБА_1 підтвердила, що з нею проведена бесіда щодо організаційно штатних заходів, наполягала на звільненні за ст.40 п.1.

Як вбачається із штатного розпису №18/14 у відділі економіки і фінансів передбачено - 9 чоловік проти штату № 18/7 11 чоловік управління економіки та фінансів, відділу планування та фінансів відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності, який ліквідований наказом МНС № 21 від 14.12.2010 року, що підтверджує скорочення штату.

Також судом встановлено, що до Рівненського міського центру зайнятості було направлено звіт про заплановане вивільнення працівників за станом на 21.12.2010 рік, де пунктом 82 зазначене прізвище ОСОБА_1, та згідно звіту про фактичне вивільнення працівників за станом на 01.03.2011р. до Рівненського міського центру зайнятості зазначено про вивільнення ОСОБА_1

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повне найменування відповідача є управління міністерства надзвичайних ситуацій України в Рівненській області, код 08588903.

Листом Рівненського міського центру зайнятості від 20.09.2011р. № 02-3421 підтверджується, що станом на 21.02.2011р. від Головного управління МНС України в Рівненській області до Рівненського міського центру зайнятості звіт про наявність вакансій, не надходив.

Згідно відгуку начальника відділу економіки і фінансів УМНС України в Рівненській області на ОСОБА_1 у звязку із скоренням посади провідного фахівця відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління економіки і фінансів, враховуючи освітньо-кваліфікаційний рівень, пропонувалося перевести ОСОБА_1 на тимчасове виконання обовязків за посадою бухгалтера фінансово-економічної служби АРЗ СП ГУ МНС України в Рівненській області.

Відповідно до диплому про перепідготовку, ОСОБА_1 25.07.2003р. закінчила інститут післядипломної освіти УДУВГП, та присвоєно кваліфікацію економіст.

Як роз'яснює Пленум Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 06.11.1992р. п.19 розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати зясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, проте, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами , спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у п.1,2 і 6 цієї статті, допускається , якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом встановлено, що позивачка категорично відмовилася від запропонованої посади бухгалтера (на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника) АРЗ СП УМНС , та просила звільнити її за п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ст..42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишення на роботі надається працівникові з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Суд прийшов до висновку, що позивачкою не надано доказів, що вона має переважне право залишення на роботі оскільки має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці по відношення до інших працівників відділу економіки і фінансів УМНС України в Рівненській області на момент реорганізації, а посилання на право залишення на роботі на підставі ч.2 ст. 42 КЗпП є безпідставні.

Наказ № 50 від 07.04.2011р. «Про скорочення чисельності у територіальних органах управління МНС України», суд оцінює критично і бере до уваги лише як інформацію про подальші звільнення.

Доводи позивачки та її представника з приводу того,що відповідач проводить набір працівників, суд оцінює критично, оскільки достовірних доказів цього сторонами суду не було надано.

Враховуючи викладене в сукупності, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади , проведено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Тому підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу немає.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, відсутність доказів про порушення відповідачем її прав, суд визнає безпідставною і такою, що до задоволення не підлягає й вимогу позивачки про відшкодування моральної шкоди.

На підставі п.1 ст.40,ст.ст. 233, 235, 237-1 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 6.11.1992р

Керуючись ст.ст.10, 60, 82, 88, 212-215, 292,294 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Рівненській області про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення відшкодування за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, , відмовити .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Панас О.В.