Постанова № 19350437, 15.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2011                                                                                           № 13/211

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кошіля В.В.

суддів:           Шапрана В.В.

          Моторного О.А.

при секретарі:           Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача          не з’явився,

від відповідача          не з’явився,

розглянувши матеріали апеляційної скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропак Україна» на рішення Господарського суду м.Києва від19.07.2011 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат»

до                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропак Україна»

про                              стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» (далі позивач) звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропак Україна» (далі відповідач) 133508,50грн., з яких 109953,06грн. основний борг, 5182,36грн. індекс інфляції, 1196,40грн. 3% річних, 6181,38грн. пені та 10995,30грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду м.Києва від19.07.2011 у справі №13/211 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 109953,06грн. основного боргу, 6181,38грн. пені, 10995,30грн. штрафу, 1196,40грн. 3% річних, 5182,36грн. інфляційних втрат, 1336,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від11.10.2011 та від25.10.2011 з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 №75, та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.99-100).

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

01.01.2011 між сторонами був укладений договір поставки №31/Р (далі договір), за умовами якого позивач, як постачальник, зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупця картон гофрований та ящики власного виробництва з гофрокартону (далі по тексту продукція), а відповідач, як покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договору, прийняти та оплати її (п.1.1.).

Розрахунки за кожну одержану партію продукції покупець здійснює безпосередньо з постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у пункті 9 договору, у терміни: 100% вартості кожної партії продукції згідно рахунку-фактури або видаткової накладної – протягом 14 днів з моменту поставки продукції (п.3.2. договору).

Днем оплати вважається день зарахування банком коштів на рахунок постачальника (п.3.4. договору).

Відповідно до п.3.5. договору у платіжному дорученні покупець робить посилання на номер договору та рахунка або видаткової накладної, по якій отримано продукцію. При відсутності такого посилання – постачальник вправі зарахувати суму, що надійшла від покупця, на свій розсуд, але в рахунок оплат за отриману покупцем продукцію.

Як свідчать матеріали справи позивач на виконання умов договору на підставі видаткових накладних №0-00000089 від13.01.2011 на суму 25410,92грн. (а.с.23), №0-00000189 від24.01.2011 на суму 52739,64грн. (а.с.24), №0-00000247 від28.01.2011 на суму 31802,50грн. (а.с.25) поставив відповідачу продукцію на загальну суму 109953,06грн., проти чого відповідач не заперечував.

Згідно із ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 265 ГК України передбачений обов’язок постачальника передати товар покупцю в обумовлені строки та обов’язок покупця прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В апеляційній скарзі відповідач вказував на те, що ним здійснено часткову оплату продукції та перераховано грошові кошти в розмірі 75500,00грн., відповідно до платіжних доручень №8 від14.01.2011, №10 від17.01.2011, №11 від19.01.2011, №15 від21.01.2011, №20 від26.01.2011, №21 від26.01.2011, №22 від27.01.2011, №23 від28.01.2011, №25 від02.02.2011, №26 від03.02.2011, №27 від03.02.2011, №30 від09.02.2011, №48 від01.03.2011, №55 від16.03.2011, №75 від31.03.2011.

Згідно із ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З метою з’ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалою від11.10.2011 зобов’язав відповідача надати у судове засідання платіжні доручення в підтвердження сплати боргу.

Відповідач вимог вказаної ухвали не виконав, витребувані судом документи не надав, в судові засідання 25.10.2011 та 15.11.2011 не з’явився.

Натомість позивач в судове засідання 25.10.2011 в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу надав платіжні доручення №8 від14.01.2011, №10 від17.01.2011, №11 від19.01.2011, №15 від21.01.2011, №20 від25.01.2011, №21 від26.01.2011, №22 від27.01.2011, №23 від28.01.2011, №25 від02.02.2011, №26 від03.02.2011, №27 від03.02.2011, №30 від09.02.2011, №48 від01.03.2011, №55 від16.03.2011, №75 від31.03.2011, з яких вбачається, що в призначення платежу зазначено «оплата за гофроящики згідно дог. №113/Р від 26.07.2010».

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що відповідачем в порушення вимог ст.33 ГПК України не доведено того, що ним здійснено часткову оплату продукції та перераховано грошові кошти в розмірі 75500,00грн., у зв’язку чим твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що ним здійснено часткову оплату продукції та перераховано грошові кошти в розмірі 75500,00грн. є безпідставними.

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано свого обов’язку щодо оплати постановленої позивачем продукції.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов’язку щодо оплати поставленої позивачем продукції не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, доказів про її погашення відповідач не надав, то апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 109953,06грн. обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

За прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання щодо оплати поставленої позивачем продукції, останній нарахував відповідачу до сплати 1196,40грн. 3% річних та 5182,36грн. індексу інфляції.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.3. договору сторона, яка порушила господарське зобов’язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов’язана відшкодувати завдані збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено. У разі порушення виконання грошового зобов’язання, покупець, на вимогу постачальника, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов’язання щодо оплати поставленої позивачем продукції, вимога позивача про стягнення з відповідача 1196,40грн. 3% річних та 5182,36грн. індексу інфляції обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

Відповідно до п.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.6.5. договору покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення. У разі, якщо таке прострочення становитиме більше ніж 15 календарних днів, постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої продукції.

Згідно із п.6.6. договору сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій визначених цим договором, і строк позовної давності на їх стягнення, не обмежується шістьма місяцями і/або роком, штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання забезпеченого ними зобов’язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в мажах строку загальної позовної давності (три роки).

На підставі викладеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в розмірі 6181,38грн. за несвоєчасну оплату поставленої позивачем продукції та штрафу в розмірі 10995,30грн.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропак Україна» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м.Києва від19.07.2011 у справі №13/211 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофропак Україна» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м.Києва від19.07.2011 у справі №13/211 - без змін.

2.          Матеріали справи №13/211 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      Кошіль В.В.

Судді                                                                                          Шапран В.В.

                                                                                          Моторний О.А.