Постанова № 19350436, 14.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2011 № 10/309

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі:

при секретарі Рибаруку М.М.

за участю представників

від прокуратури: Холявінська І.В., посвідчення № 70 від 26.03.2009р.

від позивача: не зявились

від відповідача: ОСОБА_1., дов. № 01-588 від 14.03.2011р.

від третіх осіб: не зявились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Прокуратури Деснянського району м. Києва

на рішення Господарського суду м. Києва

від 05.09.2011р.

у справі № 10/309 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-

виробнича компанія «Сегор»

до Деснянської районної в м. Києві державної

адміністрації

треті особи: 1) Головне управління Державного казначейства

України у місті Києві

2) Управління Державного казначейства

Деснянського району у місті Києві

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення

боргу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 року у справі № 10/309 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду від 09.06.2010р. до договору № 2 по наданню охоронних послуг від 12.04.2010р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор» та Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією. Стягнуто з Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор» 75255,00 грн. основного боргу та судові витрати в сумі 1057,34 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Прокуратура Деснянського району м. Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 року у справі № 10/309 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання не зявились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити справи за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 12 квітня 2010 року між сторонами було укладено договір № 2 по наданню охоронних послуг відповідно до п.п. 1.1.-1.2. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по наданню охоронних послуг. Назва і місце об'єкта: Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, проспект Маяковського. 29.

Як вбачається зі змісту р. 12 Договору, з боку Замовника його підписав Голова Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - Захаричев Ю.Ю., а з боку Виконавця - комерційний директор ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи, комерційний директор ОСОБА_2 укладаючи відповідний Договір діяв на підставі виданої на його ім'я Виконавцем довіреності № 2-М від 22.03.2010р., зі змісту якої випливає, що комерційний директор має право, в тому числі, укладати будь-які договори, угоди тощо (належним чином засвідчена копія довіреності міститься в матеріалах справи).

9 червня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, з умов якої вбачається, що Замовник та Виконавець погодилися на зменшення за виконання робіт на суму 75 255,00 грн., в зв'язку з тим, що послуги були не надані. Зі змісту Угоди вбачається, що з боку Замовника її підписав Голова Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - Захаричев Ю.Ю., а з боку Виконавця - комерційний директор ОСОБА_2, який, в свою чергу, діяв на підставі виданої на його ім'я Виконавцем довіреності № 2-М від 22.03.2010р.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В своїх Узагальненнях від 24.11.2008р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний суд України зазначив, що розглядаючи справи про визнання правочинів недійсними у зв'язку з перевищенням повноважень фізичними особами за довіреностями, суди правильно встановлювали, який правочин був укладений, досліджували зміст довіреності та вирішували питання щодо перевищення меж цивільної дієздатності особи з урахуванням усіх матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що довіреність була видана на ім'я комерційного директора ОСОБА_2, строком дії з 20.03.2010р. по 31.05.2010р. Зі змісту довіреності вбачається, що з умовами довіреності комерційний директор ОСОБА_2 був ознайомлений та згоден, про що свідчить його підпис на довіреності.

Таким чином, комерційний директор ОСОБА_2 був обізнаний, як про надані йому права за довіреністю, так і про строк її дії.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що строк виданої Виконавцем на ім'я комерційного директора ОСОБА_2 закінчився 31.05.2010р., а Угода була укладена 09.06.2010р., тобто після закінчення строку дії довіреності (втрати її чинності). Враховуючи відсутність з боку Виконавця дій, що свідчать про прийняття укладеної комерційним директором Угоди до виконання, що в свою чергу відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що комерційний директор ОСОБА_2 діяв від імені Виконавця з перевищенням наданих йому повноважень та не мав права укладати від імені Виконавця відповідну Угоду, зі змісту якої випливає, що сторони погодилися на зменшення за виконання робіт на суму 75 255,00 грн., в зв'язку з тим, що послуги були не надані, а відтак, відповідна Угода є недійсною.

Щодо заявлених вимог про стягнення грошових коштів в сумі 82 088,83 грн. з них - основного боргу - 75 255,00 грн. та пені - 6 833,83 грн.

Відповідно до виданої Міністерством внутрішніх справ України на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор» Ліцензії Серії АВ № 343132 останній має право на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадянам.

Додатком № 1 до Договору послуг сторони погодили договірну ціну вартості охоронних послуг.

З Додатку № 2 до Договору вбачається, що вартість охоронних послуг по охороні об'єкта за 3 (три) місяці становить - 75 255,00 грн..

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що фактичне виконання Виконавцем робіт фіксується двостороннім Актом-приймання виконаних робіт (охоронних послуг), підписаним обома сторонами, складеним відповідно Договору, Протоколу узгодження договірної ціни, розрахунку вартості охорони об'єкта.

Виконавець, на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань за Договором по охороні об'єкта, склав та надав Замовнику Акти приймання виконаних робіт (охоронних послуг) за квітень-червень 2010 року на загальну суму - 75 255,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Замовник підписав Акти приймання виконаних робіт (охоронних послуг) лише за квітень та травень 2010 року на суму 50170,00 грн.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що ні за надання Виконавцем послуг за квітень 2010 року, ані за надання послуг за травень-червень 2010 року Замовник з Виконавцем не розрахувався.

Судом встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням в місті Києві проводилася зустрічна перевірка документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій, розрахунків та зясування їх реальності, що здійснювались між Деснянською районною в м. Києві державної адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор» за період з 01.07.2008р. по 01.01.2011р. за наслідками якої було складено довідку № 071-31/379 від 12.03.2011р..

Контрольно-ревізійним управлінням при проведенні зустрічної перевірки було встановлено, що роботи згідно Договору були виконані в квітні, травні, червні місяцях 2010 року у повному обсязі. Були підписані у двосторонньому порядку акти виконаних робіт за квітень, травень 2010 року. Акти виконаних робіт за червень місяць 2010 року були подані на підпис у Деснянську РДА м. Києва, але не були підписані керівництвом адміністрації, хоча роботи були виконані, питання по оплаті за виконані роботи не вирішувалося, послуги з охорони продовжували надаватися. В червні місяці 2010 Деснянська РДА м. Києва направила додаткову угоду для підписання. Комерційний директор ОСОБА_2 підписав додаткову угоду не маючи повноважень (минув термін дії доручення на право підпису). По наданим послугам охорони в Деснянській РДА м. Києва виникла заборгованість в сумі 75 255,00 грн., з них: по двостороннє підписаним актам квітень, травень 2010 року 50170,00 грн. та по не підписаним з боку керівництва Деснянської РДА м. Києва актам за червень 2010 року на суму 25085,00 гривень. Неодноразове звертання до керівництва Деснянської РДА м. Києва не дали позитивних результатів.

Зустрічною звіркою встановлено, що станом на 01.01.2011р. по бухгалтерському обліку Підприємства за Адміністрацією рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 75255,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що листами № 07 від 07.07.2010р. та № 08 від 08.07.2010р. Виконавець повідомляв Замовника про припинення надання охоронних послуг та про проведення розрахунків по актам виконаних робіт (належним чином засвідчені копії листів містяться в матеріалах справи).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що фактичне виконання Виконавцем робіт фіксується двостороннім Актом-приймання виконаних робіт (охоронних послуг), підписаним обома сторонами, складеним відповідно Договору, Протоколу узгодження договірної ціни, розрахунку вартості охорони об'єкта.

Акт-приймання виконаних робіт (охоронних послуг) є підставою для проведення взаємних розрахунків між сторонами.

Як зазначає суд першої інстанції, Замовник Актів-приймання виконаних робіт (охоронних послуг) за червень 2010 року не підписав та послуг, в тому числі по підписаному ним акту за квітень 2010 року, не оплатив.

Відповідності до п. 8.2. Договору розрахунок з Виконавцем здійснюється протягом 5-ти банківських днів після надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника.

Крім цього, Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація є бюджетною установою, діяльність якої фінансується з бюджету міста. Отже, всі розрахунки відповідачем проводяться виключно через управління Державного казначейства Деснянського району м. Києва

Згідно зі ст. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 528 Цивільного кодексу України за якою у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Обґрунтовуючи оскаржуване рішення в частині стягнення з Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації основного боргу у розмірі 75255,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що додаткову угоду було визнано недійсною. Проте при прийнятті рішення не було враховано, що акт-приймання виконаних робіт за червень 2010р., який у відповідності до умов Договору є єдиною підставою для проведення розрахунків між сторонами, не був підписаний з боку Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, а отже не є доказом наданих послуг.

Доказів надання відповідачу акта-приймання виконаних робіт за червень 2010р. на підписання позивачем суду не надано.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції в частині стягнення грошових коштів у розмірі 25085,00 грн. за червень 2010р., оскільки в цьому акті-приймання, як розмір вартості послуг не підлягає стягненню з Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, у звязку з фактичним ненаданням послуг, за таких обставин в цій частині рішення позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором щодо оплати послуг Виконавця в повному обсязі, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6 833,83 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

До завдань Головного управління Державного казначейства України у м. Києві у відповідності до його Положення, затвердженого Головою Державного казначейства України 14.04.2009 (надалі - Положення), є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевого бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо зменшення нарахованої позивачем пені до 00,00 грн., оскільки розрахунки за Договором з Виконавцем в певній мірі залежить від обставин надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника для наступного здійснення останнім розрахунку з Виконавцем (п. 8.2. Договору), враховуючи неперерахування коштів з боку Головного управління державного казначейства України в місті Києві на користь Замовника з підстав наявності Угоди про ненадання послуг у зв'язку з чим кошти були зняті з перерахунку, про що було зазначено Головним управлінням державного казначейства України в місті Києві в своєму листі від 09.08.2011р.

Щодо заявлених вимог про стягнення витрат за надання юридичної допомоги зі складання позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Лойєр Груп» було складено акт здачі приймання-робіт № ОУ-0000006, відповідно до якого сторони погодили вартість робіт по складанню позовної заяви до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації вартість яких склала - 300,00 грн.

Позивач сплатив на користь ПП «Лойєр Груп» грошові кошти в розмірі - 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 42 від 23.03.2011р.

Відповідно до пункту 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи". У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заявлених вимог про стягнення витрат за надання юридичної допомоги зі складання позовної заяви в розмірі 300,00 грн., оскільки суд унеможливлює з поданих позивачем до матеріалів справи акту здачі приймання-робіт № ОУ-0000006 та платіжки № 42 ідентифікувати та дійти однозначного висновку про те, що саме позовна заява № 13 від 12.05.2011р. готувалася ПП «Лойєр Груп» для звернення позивачем до господарського суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційна скарга Прокуратури Деснянського району м. Києва підлягає часткову задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 у справі № 10/309 підлягає скасуванню в частині стягнення основного боргу в розмірі 50170,00 грн..

Керуючись ст. ст. 101 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Деснянського району м. Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 у справі № 10/309 змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код: 26077477, адреса: 02225, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 29, р/р 35415015001598 в ГУДК України в м. Києві МФО 820019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор» (ідентифікаційний код: 30978046, адреса: 02222, м. Київ, вул. Беретті, буд. 12, кв. 148, р/р 26003207671 в AT «Райффайзен банк Аваль» в м. Києві, МФО 380805) грошові кошти: основного боргу 50170,00 грн. та судові витрати в сумі 822,70 грн..

В іншій частині рішення залишити без змін.»

Стягнути з Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код: 26077477, адреса: 02225, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 29, р/р 35415015001598 в ГУДК України в м. Києві МФО 820019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор» (ідентифікаційний код: 30978046, адреса: 02222, м. Київ, вул. Беретті, буд. 12, кв. 148, р/р 26003207671 в AT «Райффайзен банк Аваль» в м. Києві, МФО 380805) за подачу апеляційної скарги суму державного мита в розмірі 411,35 грн.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 10/309 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяМартюк А.І.

СуддіЗубець Л.П.

Новіков М.М.