Рішення № 19350338, 23.11.2011, Господарський суд Чернігівської області

23.11.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон 67-28-47

проспект Миру,20

Іменем України

РІШЕННЯ

23.11.11. Справа № 5028/15/117/2011.

За позовом прокурора м. Луцька в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства»Луцьктепло», 43007, м. Луцьк, вул. Г. Артемовського, 20.

До відповідача: Виробничо-комерційного підприємства у формі товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка», 17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Київська, 371.

Про стягнення 600 000 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. довіреність № 77/08 від 05.01.11, 23.11.11 не з»явився.

Від відповідача: Глінка А.Л. -директор, ОСОБА_2. довіреність № - від 21.10.11.

В судовому засіданні приймав участь прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Бондаренко П.В.

СУТЬ СПОРУ:

Рішення прийняте після перерви, яку оголошено на підставі ст.77 ГПК України.

Прокурором м. Луцька в інтересах держави в особі Державного коммунального підприємства «Луцьктепло»заявлено позов до відповідача про стягнення з останнього 600000 грн. суми попередньої оплати за договором №27 від 17.06.09.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов договору №27 на виготовлення продукції від 17.06.09.

Відповідач позов не визнав посилаючись на невиконання позивачем у повному обсязі зобов»язання про перерахування суми попередньої оплати, відхилення претензії позивача про передачу двох автомобілів та повернення 80000 грн. суми попередньої оплати, зверненням з пропозицією до позивача щодо укладення нової угоди або додаткових позицій до договору з урахуванням проведеної попередньої оплати та вартості поставлених позивачу виробів на час поставки, не наданням позивачем відповіді на цю пропозицію. Відповідач також вважає, що прокурор повинен захищати інтереси не тільки позивача, а і його інтереси, оскільки ним була виготовлена продукція за договором з позивачем яку він не може реалізувати в зв»язку невиконанням позивачем умов договору по оплаті.

Додатково у письмових поясненнях суду відповідач посилається на те, що по виконанню договору з позивачем ним понесено витрат по сплаті податків, на отримання дозволів і сертифікаційні випробування, на розроблення конструкторської документації та технічних умов, витрат на придбання матеріалів і комплектуючих, оренду приміщень, використання сайту та мережі на загальну суму 597799 грн.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, прокурора, суд встановив таке.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання тощо.

Як зазначено у статуті позивача засновником (власником) підприємства є Луцька міська рада. Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади м. Луцька і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Враховуючи, що “інтереси держави” є оціночним поняттям у кожному конкретному випадку, в.о. прокурора м. Луцька з посиланням на законодавство обгрунтував у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а позовну заяву Державне комунальне підприємство «Луцьктепло»підтримало і просило задовольнити в повному обсязі.

17.06.09 між сторонами укладено договір №27 на виготовлення продукції за умовами якого Замовник (позивач у справі) доручив, а Виконавець (відповідач) прийняв на себе зобов»язання по виготовлення та передачі Замовнику спеціальних ремонтних автомобілів АРДА-3 на базі ГАЗ2705 за рахунок останнього.

У договорі сторонами узгоджено, що ціна одного автомобіля АРДА-3 складає 260000 грн. в тому числі ПДВ 43333,33 грн., загальна ціна за договором 1300000 грн. в тому числі ПДВ 216666,67 грн. Ціна на автомобілі може бути змінена в зв»язку з зміною цінових показників вартості автомобілів і узгоджена сторонами додатковою угодою. Замовник (позивач) зобов»язався провести попередню оплату за виготовлення автомобілів в сумі 1040000 грн. в місячний термін з дня підписання договору, іншу суму в розмірі 260000 грн. частинами по 52000 грн. на протязі 5 діб після передачі кожного автомобіля.

В свою чергу відповідач зобов»язався виготовити на передати автомобілі до 01.10.09 з правом дострокової передачі. Передача автомобілів здійснюється у м. Луцьку. Датою передачі автомобілів вважати дату підписання ака приймання-передачі.

Договір укладено на строк до 01.11.09.

Представниками сторін підписано додаток №1 додоговору перелік устаткування і інструмента, що монтується і встановлюється виконавцем.

27.10.09 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №27 від 17.06.09 якою строк дії договору продавжено до 31.12.10. Інші пункти договору залишені без змін.

На виконання умов договору позивачем були перераховані кошти на рахунок відповідача у сумі 600000 грн., а саме: 29.04.10 36000 грн., 14.06.10 40000 грн., 17.06.10 50000 грн., 18.06.10 40000 грн., 01.07.10 40000 грн., 08.07.10 25000 грн., 16.07.10 20000 грн., 21.07.10- 10000 грн., 03.08.10 30000 грн., 09.08.10 25000 грн., 02.12.10 50000 грн., 20.12.10 50000 грн., 27.12.10 100000 грн., 28.12.10 84000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень на а.с. 14-17, оригінали яких оглянуті у судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом укладений між сторонами договір містить елементи договору поставки, що не суперечить ст.628 Цивільного кодексу України.

В зв»язку із цим правомірним є застосування до правовідносин між сторонами положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу у відповідності до ч. 6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов»язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попердня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов»язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як встановлено ч.3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов»язання свого обов»язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов»язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов»язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Попередню оплату на суму 600000 грн. позивачем проведено частинами у строк дії договору, продовжений додатковою угодою №1 від 27.10.09, і ця оплата була прийнята відповідачем.

Незважаючи на те, що позивачем не було проведено попередньої оплати вартості товару в повному обсязі, відповідач не повідомляв позивача про зупинення свого обов»язку по передачі товару, про відмову від виконання повністю або частково, прийняв таке виконання чим визнав його належним.

Свого зобов»язання передати у строк дії договору автомобілі позивачу відповідач не виконав.

Позивач 12.05.11 звернувсі із претензією №2958/08 до відповідача у якій прохав до 01.06.11 на суму оплачених коштів передати йому два автомобілі (520000 грн.) та 80000 грн. повернути на разрахунковий рахунок підприємства, або повернути на рахунок підприємства всю суму перерахованих коштів (600000 грн.)

Листом №63 від 20.06.11 відповідач повідомив позивача про відхилення претензії в зв»язку з невиконанням позивачем істотних умов договору про проведення попередньої оплати у повному обсязі, та повідомив про свою готовність провести переговори щодо урегулювання питання виконання договору з урахуванням перерахованих коштів.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем частково виконано зобов»язання за договором щодо розміру внесення попередньої оплати, частинами перераховано 600000 грн. Відповідач вказані кошти прийняв, але своїх зобов»язань щодо передачі автомобілів позивачу не виконав.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати ґрунтуються на матеріалах справи і нормах матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача з вигни якого виник спір.

Підстави заперечення позову відповідачем судом до уваги не приймаються враховуючи що єдиним доказом належного виконання зобов»язання відповідачем є акт приймання передачі, підписання якого сторонами узгоджено у п.6.3 договору. Такий акт відповідачем не складався і представниками сторін не підписувався.

Надані відповідачем на а.с. 52-173 копії договорів з іншими особами, сертифікатів відповідності на систему управління, актів приймання робіт, послуг, висновків експертиз, податкових накладних, платіжної доручень про перерахування відповідачем коштів, видаткових касових ордерів, накладних на одержання товару, підтверджують лише правовідносити відповідача з іншими суб»єктами господарювання, виконання відповідачем вимог податкового законодавства, відповідність продукції відповідача вимогам ДСТУ. Ці докази не підтверджують виконання відповідачем зобов»язань за договором, оскільки єдиним підтвердженням належного виконання відповідачем свого зобов»язання є акт приймання-передачі, підписаний повноважними представниками сторін.

Питання щодо відповідальності позивача за неналежне виконання зобов»язань за договором відповідач не позбавлений права вирішити шляхом звернення до суду з позовом у загальному порядку.

Керуючись ст.44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю і стягнути з Виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка», м. Прилуки Чернігівської області, вул. Київська, 371, код 31919044, (р/р 26008301715974 в філії відділення ПІБ м.Прилуки), на користь Державного коммунального підприємства «Луцьктепло», м. Луцьк, вул. Г.Артемовського, 20, код 30391925, (р/р 26007000045005 в АТ «Ерсте Банк»), 600000 грн. попередньої оплати.

Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка», м. Прилуки Чернігівської області, вул. Київська, 371, код 31919044, (р/р 26008301715974 в філії відділення ПІБ м.Прилуки), в доход державного бюджету (на рахунок № 31212206700002, отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, банк ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, призначення платежу : ?судовий збір, код 03500068, пункт 2?), 12000 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.11.11.

Суддя Ю.В. Федоренко

<>