Рішення № 19349866, 14.11.2011, Господарський суд Чернігівської області

14.11.11 <>

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел. 698-166

просп.Миру,20 тел.678-853

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

08 листопада 2011 року Справа №5028/8/98/2011

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, провул.АДРЕСА_1

до відповідача: Виконавчого комітету Прилуцької міської ради, вул..Київська, 82, м.Прилуки

про визнання недійсним пункту рішення

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_2 адвокат, договір від 26.09.11р.

Від відповідача: ОСОБА_3 головний спеціаліст юр.відділу, довір.пост. №02-16/253 від 13.07.11р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено позов про визнання недійсним п.1.2. п.1 рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 13 вересня 2011р. №473 «Про розірвання договорів на перевезення пасажирів».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюване рішення прийнято за відсутності правових підстав для розірвання договору в односторонньому порядку, зокрема, відсутні факти порушення умов договору; відповідачем порушено встановлена законодавством процедура розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав. Справа розглядається за наявніми у ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив суду щодо обставин прийняття виконкомом міської ради, як колегіальним органом, рішення, що оспорюється позивачем.

Подані сторонами клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені.

Дослідивши в ході розгляду справи по суті матеріали справи, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, вивчивши додатково надані сторонами докази, суд ВСТАНОВИВ:

28 березня 2011р. між виконавчим комітетом Прилуцької міської ради (відповідач у справі) та субєктом господарської діяльності ОСОБА_1 (позивач у справі) укладено договір №2 на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування (далі по тексту договір).

Відповідно до умов договору позивач зобовязувався надавати транспортні послуги населенню згідно з Законом України «Про автомобільний транспорт»та на умовах, передбачених договором.

В Додатку № 1 договору, який підписаний обома сторонами, визначені режим перевезення - звичайний, термін забезпечення перевезення з 28.03.2011р. до 27.03.2016р., номери назви маршрутів та марки автобусів - №21 «273 квартал-Дослідна»(ПАЗ 32054), №15 «Вул.Берегова-Дослідна»(ГАЗ 32213), кількість автобусів на маршрутах по одному. В Додатку №2 до договору сторонами визначений перелік екіпіровки автобусів, працюючих на міських маршрутах.

Вказаний договір між сторонами укладено на підставі рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 28.03.2011р. №179 «Про затвердження паспортів міських автобусних маршрутів загального користування та заключення договору на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування».

09 серпня 2011р. позивачем отримано від відповідача повідомлення про розгляд на засіданні виконкому Прилуцької міської ради питання про розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в звязку з відмовою позивачем в пільговому перевезенні пасажирів.

13 вересня 2011р. відповідачем прийнято рішення №473 «Про розірвання договорів на перевезення пасажирів», в п.1.2. якого зазначено про розірвання в односторонньому порядку договору на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування між виконавчим комітетом міської ради та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 по маршрутах в лоті №15 «вул..Берегова-Дослідна»(1одиниця) та №21 «273 квартал-Дослідна (1одиниця).

Отже, спірні правовідносини виникли щодо правомірності розірвання відповідачем, як стороною договору, в односторонньому порядку договору №2 на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування від 28.03.11р.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та з інших підстав, окрім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Згідно з ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому суттєвою ознакою публічно-правового спору є участь у конкретних правовідносинах, які виникли між двома субєктами суспільства, хоча би одного субєкта, законодавчо уповноваженого владно керувати поведінкою іншого субєкта, а останній відповідно зобовязаний виконувати вимоги та приписи такого владного субєкта. У випадку, якщо субєкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого субєкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, а відтак, не повинен вирішуватись адміністративним судом. Оспорюване в межах даної справи рішення виконкому міськради стосується одностороннього розірвання договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, з підстав порушення позивачем, на думку відповідача, умов договору та щодо наданого позивачу права на здійснення перевезень пасажирів, в звязку з чим даний спір повинен вирішуватись відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України. Загальні підстави для розірвання договору встановлені ст.651 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.1 і 3 якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В силу ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням суду при наявності істотного порушення договору другою стороною.

Згідно з частиною першою ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, аналіз вказаних норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України свідчить, що зміна або розірвання договору (господарського договору) в односторонньому порядку без згоди сторін допускається лише у випадках, встановлених договором (господарським договором) або законом.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про автомобільний транспорт»орган виконавчої влади та орган місцевого самоврядування мають право достроково розірвати договір з автомобільним перевізником в разі порушення ним умов договору. Разом з тим, в ній не визначається, що таке розірвання договору може бути здійснено відповідним органом в односторонньому порядку.

При цьому випадки розірвання договору з автомобільним перевізником в односторонньому порядку законами України не встановлені.

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 21.09.2011р. у справі №10/9/11.

Як вбачається із змісту розділу 2 договору від 28.03.11р., сторонами передбачено, що вказаний договір може бути розірваний з ініціативи однієї із сторін або якщо одна із сторін чи обидві порушують його умови, а також організатором перевезень (відповідач у справі) в односторонньому порядку при виявленні наступних порушень (при наявності двох підтверджених випадків): відсутність у перевізника ліцензії або ліцензійної картки; несплати перевізником податків; використання перевізником на маршруті транспортних засобів в кількості, яка перевищує кількість транспортних засобів, передбачених розкладом руху та умовами даного договору, крім випадків, погоджених з організатором перевезень; при порушенні вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт»; при порушенні інших умов даного договору; у разі, якщо перевізник не розірвав з водієм договірних відносин та не звільнив його від виконання обовязків у разі систематичного скоєння ним наступних порушень: скарг на порушення правил обслуговування пасажирів; безпідставне відхилення від затвердженої схеми маршруту; самостійна зміна встановленого тарифу проїзду.

Отже, аналіз змісту умов договору свідчить, що сторонами передбачено право відповідача на розірвання договору в односторонньому порядку, але при наявності наведених у пунктах 2.1., 2.2. договору порушень, які мають бути належним чином підтверджені.

Як вбачається із преамбули оспорюваного рішення, підставою для одностороннього розірвання договору на перевезення пасажирів зазначено службову записку головного спеціаліста по транспорту управління економічного розвитку міської ради від 06.09.2011р.

Із змісту доповідної записки від 06.09.2011р. головного спеціалісту з транспорту відділу підприємництва та регуляторної політики управління економічного розвитку міської ради, копія якої надана відповідачем, вбачається, що у звязку із численними скаргами жителів м.Прилуки на автобусні маршрути загального користування №15 «вул..Берегова-Дослідна»та №13 «АТП-17461-Дослідна»вноситься пропозиція про винесення на розгляд виконавчого комітету Прилуцької міської ради питання про розірвання договорів на перевезення пасажирів. При цьому, в доповідній записці відсутні будь-які згадування про скарги жителів міста саме на перевізника ФОП ОСОБА_1, а також в ній відсутні будь-яка інформація щодо порушення саме позивачем умов договору або приписів ст..34 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В силу ст..ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладений обовязок доводити ти обставини на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи із змісту п.2.1. договору у відповідача виникає право на розірвання договору в односторонньому порядку при виявленні та документальному підтвердженні двох випадків порушень позивачем умов договору. Згідно з п.1.2.1. договору у разі порушень перевізником (позивачем) його обовязків за договором, відповідачем (його представником) складається акт, в якому фіксується виявлене порушення.

Отже, належним підтвердженням факту вчинення перевізником (позивачем у справі) порушення зобовязання за договором, його умов, або приписів ст..34 Закону України «Про автомобільний транспорт»є складений акт, в якому має бути відображено суть та зміст порушення.

Відповідачем не надані суду належні та допустимі докази, що підтверджують складання уповноваженими відповідачем особами актів про виявлення порушень, допущених позивачем. Навпаки, як вбачається із складених робочою групою, яка створена розпорядженням міського голови, актів перевірок роботи пасажирського транспорту міста від 15.04.11р., 23.05.11р., 24.05.11р., 24.05.11р., 08.06.11р., в тому числі на маршруті №15 «вул..Берегова Дослідна»(СПД ОСОБА_1.), позивач виконував умови договору та дотримувався вимог законодавства України.

Відсутні також будь-які докази, що підтверджують факти вчинення позивачем умов договору та вимог чинного законодавства і при здійсненні пасажирських перевезень на маршруті №21 «273 квартал Дослідна».

Таким чином, відповідачем не доведено факту існування порушень позивачем умов договору №2 від 28.03.2011р. на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, які в силу пунктів 2.1.,2.2 договору стали підставою для розірвання відповідачем вказаного договору в односторонньому порядку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за загальними правилами форми, найменування і порядок прийняття актів державними органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, перелік повноважень органів місцевого самоврядування та перелік питань, вирішення яких віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, види рішень, які приймаються органами місцевого самоврядування за результатами розгляду певних питань, віднесених до їх компетенції, визначаються і встановлюються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Проте, системний аналіз норм даного Закону свідчить, що ним не передбачається право органу місцевого самоврядування на розірвання господарського договору, який укладено ним з певним субєктом господарювання, шляхом прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розірвання такого договору.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем розірвано в односторонньому порядку укладений з позивачем договір №2 на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування від 28.03.2011р. з порушенням вимог законодавства України та умов цього договору, що є підставою для визнання п.1.2. п.1 рішення від 13.09.2011р. недійсним.

Отже, позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», ст..ст.651 Цивільного кодексу України, ст..188 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним п.1.2. пункту 1 рішення Виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 13.09.2011р. №473 «Про розірвання договорів на перевезення пасажирів».

Стягнути з Виконавчого комітету Прилуцької міської ради, вул..Київська, 82, м.Прилуки (ідентифікаційний код 04061814, р/рах. № 35415019000769 в ГУДК в Чернігівській обл.., МФО 853592) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, провул.АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про номери рахунків у банківських установах відсутні) 85грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Оленич

Повне рішення складено та підписано 14 листопада 2011р.

Суддя Т.Г. Оленич