Рішення № 19349705, 07.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/40607.11.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Льо Маж»

доПриватного підприємства «МОНМАРТ»

простягнення 17 868, 04 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № б/н від 19.09.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Льо Маж»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом доПриватного підприємства «МОНМАРТ»про стягнення 17552,70 грн. основного боргу, 227,34 грн. пені, 88,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 26/07-ЛМ на постачання товарів від 26 липня 2010 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 17552,70 грн.

Ухвалою від 26.09.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.10.2011 року.

В судовому засіданні 14.10.2011 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.10.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 14.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 07.11.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання 07.11.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.11.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Льо Маж»(далі постачальник, позивач) та Приватним підприємством «МОНМАРТ»(далі покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 26/07-ЛМ на постачання товарів (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, протягом його дії, поставити та передати у власність покупцеві непродовольчі товари (посуд) (далі товар), а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти та оплатити цей товар. Поставка товару за цим договором відбувається окремими партіями.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна кожної партії товару визначається в рахунку фактурі, який є невідємною частиною цього Договору. Загальна ціна даного Договору визначається як ціна товару, який було поставлено протягом строку дії договору.

Згідно з пунктом 4.4 Договору оплата партії товару здійснюється покупцем за ціною, узгодженою у рахунку фактурі та у строк, що не перевищує 30 робочих днів від дня приймання передачі товару.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 17552,70 грн., що засвідчується видатковими накладними № 00881 від 01 червня 2011 року на суму 6392,52 грн., №00882 від 01 червня 2011 року на суму 1989,36 грн., № 00883 від 01 червня 2011 року на суму 659,16 грн., № 00884 від 01 червня 2011 року на суму 3305,46 грн., № 00885 від 01 червня 2011 року на суму 1115,16 грн., № 00886 від 01 червня 2011 року на суму 1389,24 грн., № 00887 від 01 червня 2011 року на суму 2128,26 грн., № РН-00888 від 01 червня 2011 року на суму 573,54 грн.

В свою чергу, відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, у звязку з чим в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 17552,70 грн.

15 серпня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 970, згідно якої просив відповідача погасити існуючу заборгованість, дана претензія була вручена відповідачу 25.08.2011 року, на доказ чого надано повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповідач залишив вимогу без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 17552,70 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 17552,70 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач керуючись статтями 229, 230, 231 ГК України та статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі облікової ставки НБУ за час користування чужими коштами в сумі 227,34 грн. за період з 14.07.2011 року по 12.09.2011 року.

З положень статті 229 ГК України вбачається, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом. У разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, а ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» передбачає стягнення пені за несвоєчасне виконання сторонами своїх зобов'язань у випадку, якщо остання передбачена умовами укладеного між сторонами Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 88,00 грн. за період з 14.07.2011 року по 12.09.2011 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дат поставок товару та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 85,12 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «МОНМАРТ»(місцезнаходження: 01023, м. Київ, Печерський р н, вул. Шота Руставелі, буд. 11; фактична адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36017532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Льо Маж»(місцезнаходження: 02092, м. Київ, Дніпровський р н, вул. Алма Атинська, буд. 12; фактична адреса: 02140, м. Київ, вул. О. Мішуги, 2, офіс 424, код ЄДРПОУ 34476808) 17 552 (сімнадцять тисяч пятсот пятдесят дві) грн. 70 коп. - основного боргу, 85 (вісімдесят пять) грн. 12 коп. 3% річних, 176 (сто сімдесят шість) грн. 38 коп. - державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

14.11.2011 року