Рішення № 19349399, 14.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/41514.11.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»

ДоПриватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»

Простягнення 2315, 00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1., дов. № 610-Ю від 11.10.2010 р.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»про стягнення суми завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 2885, 00 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15.04.2009 р. на вул. Шухевича у м. Львів-Рудно за участю транспортних засобів «ЗАЗ Lanos», державний номер НОМЕР_1 та «Volkswagen T4»державний номер НОМЕР_2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 035716-02-14-01 від 23.09.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власнику автомобіля «ЗАЗ Lanos», державний номер НОМЕР_1. Відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen T4»державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, якого визнано винним у скоєнні вищевказаного ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/3342025). З огляду на вищенаведене, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, і тому він вказує, що обовязок з відшкодування завданої шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2011 р. (суддя Шевченко В.Ю.) було порушено провадження у справі № 24/415 та призначено її розгляд на 17.10.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Судове засідання 17.10.2011 р. не відбулось.

У звязку зі звільненням судді Шевченка В.Ю., в результаті повторного автоматичного розподілу автоматизованою системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 24/415 було передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 86 ГПК України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 р. справу № 24/415 було прийнято до провадження, призначено її розгляд на 14.11.2011 р., зобовязано сторін надати витребувані ухвалою про порушення провадження у даній справі від 20.09.2011 р. документи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.11.2011 р. надав витребувані судом документи, а також заяву про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»суми завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 2315, 00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд її приймає до розгляду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, у вирішенні спору має місце нова ціна позову 2315, 00 грн.

Представник відповідача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.11.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 08.11.2011 р. ухвали від 31.10.2011 р. у даній справі.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2010 р. 15.04.2009 р. на вул. Шухевича у м. Львів-Рудно сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобілів «ЗАЗ Lanos», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та «Volkswagen T4»державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

ОСОБА_3,, керуючи автомобілем «Volkswagen T4»державний номер НОМЕР_2, перед початком обгону не переконався, що водій транспортного засобу, який рухався повереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір перестроювання праворуч, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ Lanos», державний номер НОМЕР_1, чим порушив п. 14,2 б Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Про наведене свідчить довідка ВДАІ вих. № 1/381-14-01/ВВЗ від 24.04.2009 р. та постанова Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.06.2009 року в адміністративній справі № 3-943/0, відповідно до якої ОСОБА_3. було визнано винним у скоєнні ДТП.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.06.2009 року в адміністративній справі № 3-943/0, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «ЗАЗ Lanos», державний номер НОМЕР_1,, який належить ОСОБА_2.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»(страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 035716-02-14-01 від 23.09.2008 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «ЗАЗ Lanos», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 14.04.2009 р. Львівським представництвом ПрАТ СК «ВУСО» у відповідності до звіту № 182 було визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ЗАЗ Lanos», державний номер НОМЕР_1, становить 2885, 00 грн.; сума страхового відшкодування 2885, 00 грн.

Згідно з рахунком-фактурою № сф-0002345 від 17.04.2009 р., вартість відновлювального ремонту вищевказаного автомобіля складає 2885, 00 грн.

11.07.2009 р. Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»було складено страховий акт № 3881-02 за договором страхування наземного транспорту № 035716-02-14-01 від 23.09.2008 р., в якому визначена сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, та становить 2885, 00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»виконало свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 035716-02-14-01 від 23.09.2008 р. належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 9070 від 11.06.2009 р. суму страхового відшкодування в розмірі 2885, 00 грн. на рахунок Білика Євгена Ярославовича.

Враховуючи те, що постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.06.2009 року в адміністративній справі № 3-943/0 ОСОБА_3., який керував автомобілем «Volkswagen T4»державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ Lanos», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ЗАЗ Lanos», державний номер НОМЕР_1.

Відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen T4»державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу ВС/3342025.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 035716-02-14-01 від 23.09.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власнику автомобіля «ЗАЗ Lanos», державний номер НОМЕР_1, у розмірі 2885, 00 грн., позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Volkswagen T4»державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»про стягнення суми завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 2885, 00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 14.11.2011 р. надав суду заяву про зменшення позовних вимог, яка судом була прийнята, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача суми завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 2315, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen T4»державний номер НОМЕР_2, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що особою, відповідальною за шкоду, завдану ОСОБА_2 власнику автомобіля «ЗАЗ Lanos», державний номер НОМЕР_1, є Приватне акціонерне товариство «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс».

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2011 р. Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»звернулось до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»з листом про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідач листом вих. № 1570 від 04.08.2011 р. надав відповідь, в якій повідомив, що на підставі страхового акту № 628-09-59-006 ним прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 2315, 00 грн.

Проте дана сума Приватним акціонерним товариством «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»сплачена не була, у звязку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 4320 від 15.09.2009 р. про відшкодування шкоди в порядку регресу розмірі 2885, 00 грн.

Проте відповідачем зазначена претензія була залишена без належного реагування, сума страхового відшкодування в порядку регресу ним сплачена не була.

Враховуючи те, що особою, відповідальною за завдану ОСОБА_2. шкоду, є Приватне акціонерне товариство «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», а також те, що Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»було виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2. в розмірі 2885, 00 грн., приймаючи до уваги лист відповідача вих. № 1570 від 04.08.2011 р., в якому він повідомляє про прийняття ним рішення про виплату 2315, 00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також заяву про зменшення позовних вимог позивача, суд визнає позов Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-б, оф. 208, м. Київ, 04665, ідентифікаційний код 23498273) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»(вул. Постишева, буд. 60, м. Донецьк, 83001, ідентифікаційний код 31650052) суму завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 2 315 (дві тисячі триста п'ятнадцять) грн. 00 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

18.11.2011 р.