Рішення № 19349397, 14.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/34714.11.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»

ДоПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

Простягнення 3078, 68 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1., дов. № 913 від 21.10.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2., дов. № 279 від 18.07.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»про стягнення суми збитків в порядку регресу в розмірі 3078, 68 грн., завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 01.09.2010 р. на вул. Гришка в м. Києві за участю транспортних засобів «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1, та «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 000054-21-03-804-09 від 11.09.2009 р. внаслідок настання страхової події вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_4 власнику автомобіля evrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1. Відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2, ТОВ «Делікат-7», водія якого ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/8681260). З огляду на вищенаведене, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, і тому він вказує, що обовязок з відшкодування завданих збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 21.10.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/347 та призначено її розгляд на 14.11.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представники сторін у судовому засіданні 14.11.2011 р. на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2011 р. надали витребувані судом документи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача повідомив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, а також надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів керування ОСОБА_3 автомобілем «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2010 р. на вул. Гришка в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобілів Aveo», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, та «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

ОСОБА_3., керуючи автомобілем «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2, під час руху заднім ходом не впевнився, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Aveo», державний номер НОМЕР_1, чим порушив п.10.9 Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Про наведене свідчить довідка Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві та постанова Дарницького районного суду м. Києва від 30.09.2011 року в адміністративній справі № 3-8986/10, відповідно до якої ОСОБА_3. було визнано винним у скоєнні ДТП та застосовано до нього адміністративне стягнення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.07.2011 року в адміністративній справі № 3-6117/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль vrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 V «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус»(страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 000054-21-03-804-09 від 11.09.2009 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки Aveo», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Aveo», державний номер НОМЕР_1, замовив у СПД «ОСОБА_5.»(сертифікат Фонду Державного Майна України № 5928 від 20.11.2007 р.) проведення автотоварознавчого дослідження.

Виконання дослідження було доручено ОСОБА_6. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України МФ № свідоцтво Фонду державного майна України НОМЕР_3 від 10.10.2009 р., свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 7857 від 19.11.20099 р.), та виконано відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів,затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440.

Відповідно до звіту № 384/3 від 29.09.2010 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Aveo», державний номер НОМЕР_1, становить 2944, 44 грн.

Згідно з рахунком-фактурою № 030910, виставленим ФОП ОСОБА_7 з метою здійснення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту складає 3596, 69 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус»виконало свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 000054-21-03-804-09 від 11.09.2009 р. належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 4939 від 10.11.2010 р. суму страхового відшкодування в розмірі 3078, 69 грн.

Враховуючи те, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30.09.2011 року в адміністративній справі № 3-8986/10 ОСОБА_3, який керував автомобілем «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки Aveo», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю GS 300», державний номер НОМЕР_4.

Відповідальність власника транспортного засобу Aveo», державний номер НОМЕР_1, застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВС/8681260.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 000054-21-03-804-09 від 11.09.2009 р. внаслідок настання страхової події вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_4 власнику автомобіля Aveo», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»суми заподіяних матеріальних збитків в порядку регресу у розмірі 3078, 68 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2, зокрема до відповідача у даній справі - Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що особою, відповідальною за завдані ОСОБА_4 власнику автомобіля Aveo», державний номер НОМЕР_1, збитки є Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», в якому застрахована відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2, водія якого було визнано винним у скоєнні ДТП.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8681260 передбачена франшиза в розмірі 255, 00 грн., ліміт цивільно-правової відповідальності 51000, 00 грн.

Враховуючи те, що на підставі проведеного автотоварознавчого дослідження визначено, що вартість завданого матеріального власнику автомобіля let Aveo», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 збитку становить 2944, 44 грн., а також те, що позивачем виплачено страхове відшкодування ОСОБА_4, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, сума збитків в порядку регресу, яка підлягає стягненню з відповідача, з відрахуванням розміру франшизи, становить 2689, 44 грн. (2944, 44 грн. 255, 00 грн.).

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем не надано документального підтвердження того, що ОСОБА_3 під час скоєння ДТП керував транспортним засобом «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Проте, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що у довідці Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві зафіксоване порушення водієм автомобіля «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2, пункту 10.9 Правил дорожнього руху України. Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30.09.2011 року в адміністративній справі № 3-8986/10, відповідно до якої ОСОБА_3. було визнано винним у скоєнні ДТП та застосовано до нього адміністративне стягнення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення..

Статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено розмір відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

При цьому, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що водій ОСОБА_3, не мав законних підстав керувати транспортним засобом ««ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2, є необґрунтованим, оскільки в такому випадку його було б визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред'явили перевірки. Проте доказів цього відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що водій ОСОБА_3. під час скоєння ДТП 01.09.2010 р. керував транспортним засобом ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»суми збитків в порядку регресу підлягають задоволенню частково, в розмірі 2689, 44 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(вул. Електриків, буд. 29А, м. Київ, 04176, ідентифікаційний код 20842474) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(просп. Воззєднання, 15, оф. 109, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 31201694) суму завданих збитків в порядку регресу в розмірі 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят девять) грн. 44 коп., 89 (вісімдесят девять) грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита та 206 (двісті шість) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

18.11.2011 р.