Рішення № 19348457, 15.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "15" листопада 2011 р. справа № 18/5007/82/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 09.08.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 23.09.2011р.;

розглянув справу за позовом ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Житомирська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" (м.Житомир) <В особі(назва) >

до Приватного сільськогосподарського підприємства "ЛІНО" (с.Кодня Житомирська область)

про стягнення 7520371,30грн.,

з перервами в судових засіданнях з 13.10.2011р. до 31.10.2011р., з 31.10.2011р. до 15.11.2011р. згідно ст.77 ГПК України.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення заборгованості по кредитному договору №КЮ 011/05 від 28.03.2005 року в розмірі 7520371,30грн., з яких: 2877830,00грн. заборгованості за кредитом, 200632,71грн. заборгованості по відсоткам, 2448126,62грн. пені за кредитом, 166359,92грн. пені по відсоткам та 1827422,05грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по кредитному договору №КЮ 011/05 від 28.03.2005 року за відповідачем утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути на свою користь.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях (а.с.2-7, 132-137).

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (а.с.85-87), в якому зокрема зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, який сплинув 20.03.2010р. Вказав, що твердження позивача про те, що рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.12.2010р. про стягнення заборгованості за договором з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було виконано не відповідає дійсності, оскільки виконавчий лист стосовно ОСОБА_3 перебуває на виконанні у ВДВС, виконавчий лист стосовно ОСОБА_4 не передбачає проведення стягнення, а надає право позивачу реалізувати майно, передане ОСОБА_4 в заставу та іпотеку, проте позивач не користується наданим йому правом на реалізацію заставного майна. Вважає, що в разі задоволення даної позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором з ПСП "Ліно", буде в наявності три рішення суду, які передбачають стягнення заборгованості за одним договором в подвійному розмірі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2005р. між Акціонерним комерційним банком "Мрія", правонаступником якого згідно із Статутом (а.с.40-41) є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (Банк, позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Ліно" (Позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № КЮ 011/05 (а.с. 9-10).

Згідно п.1.1. кредитного договору №КЮ 011/05, предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії) на таких умовах: сума кредиту 3000000,00грн. (Три мільйони) гривень 00 копійок; строк користування до 20.03.2007р.; проценти за користування кредитом 21% (двадцять один) відсоток річних.

01.07.2005р. між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору №КЮ 011/05 від 28.03.2005р., відповідно до якого сторони пункт 1.1 кредитного договору виклали у наступній редакції:

"п. 1.1. предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит у вигляді відкличної поновлювальної лінії) на таких умовах: сума кредиту 3000000,00грн. (Три мільйони) гривень 00 копійок; строк користування до 20.03.2007р.; проценти за користування кредитом 20% (двадцять) відсотків річних". (а.с. 12).

Пунктом 2.1. кредитного договору №КЮ 011/05 сторони погодили, що для обліку заборгованості за кредитом Банк відкриває позичковий рахунок №20638330450011.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання зобов'язань по кредитному договору №КЮ 011/05 від 28.03.2005р. було надано відповідачу кредит в сумі 3081515,29грн. шляхом перерахування коштів окремими траншами на рахунок відповідача, що підтверджується виписками по особовому рахунку за період з 28.03.2005р. по 13.10.2011р. (а.с.96-115).

Згідно п.7.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно з 25 числа по останній день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.

Відповідно до п.п.7.4; 7.5 кредитного договору, при розрахунку відсотків використовується 365 днів в 2005 році. Розрахунок суми процентів за один день користування кредитом здійснюється за такою формулою:

P=(D*Q*М):100:366(365), де P - сума процентів за один день користування кредитом, D - сума заборгованості кредитом, Q - розмір процентної ставки, діючої на дату нарахування процентів, М - кількість днів місяця, 365(366) - фактична кількість днів у році.

Перерахування банку процентів за користування кредитом на рахунок №2068235011 в розмірі встановленим п.1.1 Кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту (п.8.1 договору)

21.03.2006р. між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір до кредитного договору №КЮ 011/05 від 28.03.2005р., яким сторони доповнили п.8.6 кредитного договору в наступній редакції:

"Порядок погашення кредиту здійснюється в наступному порядку:

- квітень 2006 року 40000,00грн.;

- травень 2006 року 40000,00грн.;

- червень 2006 року 40000,00грн.;

- липень 2006 року 320000,00грн.;

- серпень 2006 року 320000,00грн.;

- вересень 2006 року 320000,00грн.;

- жовтень 2006 року 320000,00грн.;

- листопад 2006 року 320000,00грн.;

- грудень 2006 року 320000,00грн.;

- січень 2007 року 320000,00грн.;

- лютий 2007 року 320000,00грн.;

- березень 2007 року 320000,00грн."

В забезпечення виконання зобовязання за Кредитним договором №КЮ 011/05 між Акціонерним комерційним банком "Мрія, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк "(позивач, іпотекодержатель), Приватним сільськогосподарським підприємством "Ліно" (відповідач, боржник) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) 28.03.2005р. укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстровано в реєстрі за №144, за умовами якого, іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, комплекс, який знаходиться в Житомирській області, Житомирський район, АДРЕСА_1. Предмет іпотеки складається: санпропуснок, літА, площею 563,1кв.м., вартістю 206584,00грн.; пункт технічного обслуговування, літ.Б, площею 247,5кв.м., вартістю 220511,00грн.; котельня, літ.Б-1, площею 52,0кв.м., вартістю 32589,00грн., ізолятор, амбулаторія, літ.Г, площею 207,1кв.м., вартістю 109841,0грн.; родильне відділення, літ. Д, площею 1284,6кв.м., вартістю 414876,00грн.; корівник №1, літ. Е, площею 1608,2 кв.м., вартістю 606584,00грн.; корівник №2, літ. Е-2, площею 1607,3кв.м., вартістю 531192,00грн.; молочний блок, літ.Е-1, площею 249,7кв.м.; навіс для сіна, літ.З, вартістю 23806,00грн.; вагова, літера И, площею 108,2кв.м., вартістю 38972,00грн. арт свердловина, літ.К, Л, площею 12,4кв.м., вартістю 16054,00грн.; трансформатор літ.ЗТП, площею 55,7кв.м., вартістю 13333,00грн. Загальва площа комплексу становить 5995,8кв.м. Предмет іпотеки сторони оцінили в 2214342,00грн. (а.с.27).

29.03.2005 року між тими ж сторонами укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстровано в реєстрі за №4718. Предметом іпотеки є виробниче приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_2, розташоване на земельній ділянці площею 0,2828 га. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями та разом з рухомим майном, що входить до складу майнового комплексу, що є предметом іпотеки за цим договором, а саме: обладнання, що знадиться за адресою: АДРЕСА_2, перелік якого зазначений у акті обстеження майна. Предмет іпотеки сторони оцінили в 554155,00грн. (а.с.25).

Також, для забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору № КЮ 011/05 від 28.03.2005р. між Акціонерним комерційним банком "Мрія, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк "(позивач, заставодержатель), Приватним сільськогосподарським підприємством "Ліно" (відповідач, боржник) та громадянином ОСОБА_4 (заставодавець), укладено договори застави від 28.03.2005р. за умовами яких заставодавець передав в заставу заставодержателю рухоме майно, а саме: обладнання кондитерського цеху, що знаходиться в Житомирській області, Житомирський район, с.Троянів, вул..Войтицького, 22. Предмет застави сторони оцінили в 100250,00грн. (а.с.32); рухоме майно транспортні засоби: трактор марки Т-150Г, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер машини №НОМЕР_2, двигун №НОМЕР_3; комбайн марки Е-517, 1993р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер машини №НОМЕР_5, двигун №НОМЕР_6; причіп марки 1 ПТС-96, реєстраційний номер №НОМЕР_7, номер машини б/н; автомобіль марки VOLVO 940, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8, кузов (коляска) №НОМЕР_9. Предмет застави сторони оцінили в 182456,00грн. (а.с.33).

22.04.2005р. між АКБ "Мрія, правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк "(позивач, заставодержатель), ПСП "Ліно" (відповідач, боржник) та громадянином ОСОБА_4 (заставодавець) укладено договір застави. Для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором заставодавець надав заставодержателю в заставу 3000 голів свиней, загальною вагою 300 тонн, по ціні 12,00грн. за 1 кг. живої ваги, на загальну суму 3600000,00грн., що знаходяться в с.Кодня, Житомирського району, Житомирської області (а.с.28).

На виконання умов Кредитного договору №КЮ 011/05 від 28.03.2005р. позивачем надано відповідачу у вигляді відкличної поновлювальної лінії 3081515,59грн. кредитних коштів.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, а саме: виписки з рахунку відповідача за період з 28.03.2005р. по 08.08.2011р., останній здійснив погашення частини кредиту на загальну суму 203685,29 грн. (а.с.42-61).

Крім того, на підставі кредитного договору № КЮ 011/05 від 28.03.2005р. позивачем було нараховано відсотки за користування кредитними коштами на загальну суму 1136760,00грн. (а.с.63-72). Відповідач, в свою чергу, сплатив лише 936127,57грн.

Зазначені обставини свідчать, що відповідач допустив порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за кредит, визначених кредитним договором № КЮ 011/05 від 28.03.2005р., внаслідок чого за останнім виникла заборгованість по основній сумі кредиту в сумі 2877830,00грн. та заборгованість по несплачених відсотках у розмірі 200632,71грн. (а.с.62;72).

08.06.2007р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за заявою банку, було вчинено виконавчий напис за №8351, яким запропоновано звернути стягнення на майно, що є предметом договорів забезпечення (а.с.17-18). В подальшому виконавчий напис предявлено до виконання в Підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Житомирській області.

10.07.2008р. виконавче провадження було закінчено на підставі п.9 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.141).

16.12.2008р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис за №21922 на договорі застави від 31.01.2003р., укладеному між АКБ "Мрія, правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк ", ПСП "Ліно" та Маліновською І.Ю., посвідченому приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_5., зареєстровано в реєстрі за №324, яким запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна задовольнити вимоги на користь ВАТ ВТБ Банк в сумі 3292226,36грн. (а.с.138).

Виконавчий напис за №21922 знаходиться на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції. Проте згідно листа ВДВС Житомирського РУЮ від 27.10.2011р. за №20539, в зв'язку з тим, що майно, на яке необхідно звернути стягнення не відповідає реальним технічним характеристикам об'єкта, що знаходиться за тією ж адресою - неможливо провести реалізацію майна для задоволення вимог банку (а.с.139).

21.12.2010р. Житомирським районним судом було задоволено позов ПАТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення в субсидіарному порядку заборгованості по кредитному договору №КЮ 011/05 від 28.03.2005р., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та застави (а.с.20-21).

18.03.2011р. Житомирським районним судом ухвалено додаткове рішення, в якому зазначено наступне: "в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №КЮ 011/05 від 28.03.2005р. стягнути з ОСОБА_3 - 422036,00грн., шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - частину торгівельного комплексу (приміщення в будівлі літ."А"), загальною площею - 280,2 кв.м. та склад літ."Б", розташованого по АДРЕСА_3, Житомирської області; стягнути з ОСОБА_4 - 3391244,62грн., шляхом звернення на рухоме та нерухоме майно ........ шляхом продажу ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Житомирська регіональна дирекція "ПАТ "ВТБ Банк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ВТБ Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с.19).

05.05.2011р. підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, в зв'язку із невірним зазначенням шляху реалізації заставленого майна. Виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-429/10 щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по кредитному договору №КЮ 011/05 від 28.03.2005р. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - частину торгівельного комплексу закінчено 26.09.2011р., що підтверджується постановою державного виконавця (а.с.140).

16.06.2011р. за заявою банку, районним судом роз'яснено рішення суду від 21.12.2010р. та зазначено, що заборгованість по кредитному договору слід стягувати з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом звернення стягнення на заставне майно. "Виключити з резолютивної частини рішення суду вказівку "......... шляхом продажу ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Житомирська регіональна дирекція "ПАТ "ВТБ Банк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ВТБ Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу" (а.с.142).

Ухвалу від 16.06.2011р. відповідачами було оскаржено. Суд апеляційної інстанції задовольняючи апеляційну скаргу, скасував ухвалу про роз'яснення рішення, що робить неможливим виконання рішення суду шляхом примусового виконання.

Позивач у позовній заяві посилається на неналежне виконанням відповідачем договірних зобов'язань по кредитному договору №КЮ 011/05 від 28.03.2005р. та відсутність на момент пред'явлення позову, виконавчих документів, на підставі яких банк зміг би задовольнити свої вимоги щодо повернення вищевказаного кредиту. За таких обставин просить суд стягнути з відповідача 2877830,00грн. заборгованості по кредиту та 200632,71грн. заборгованості по відсотках.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Стаття 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо договором строк повернення позики визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.509 ЦК України та ч.1 ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Крім того, відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як встановлено судом, внаслідок укладання між сторонами кредитного договору №КЮ 011/05 від 28.03.2005р., позивач та відповідач набули відповідних прав та обов'язків.

Зокрема, у позивача виникло зобов'язання надати відповідачу кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії строком до 20.03.2007р. із сплатою 21 процентів річних, а у відповідача виникло зобов'язання використати отримані кредитні кошти відповідно до умов договору, вчасно їх повернути та сплатити проценти та інші платежі, які передбачені або випливають з договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виконано зобов'язання за кредитним договором №КЮ 011/05 від 28.03.2005р. в повному обсязі.

В порушення умов кредитного договору відповідач не здійснив погашення кредиту, у зв'язку із чим за останнім виникла заборгованість по кредиту у розмірі 2877830,00грн. та 200632,71грн. заборгованості по відсотках.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, який сплинув 20.03.2010р. Також вказав, що твердження позивача про те, що рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.12.2010р. про стягнення заборгованості за договором з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було виконано не відповідає дійсності, оскільки виконавчий лист стосовно ОСОБА_3 перебуває на виконанні у ВДВС, виконавчий лист стосовно ОСОБА_4 не передбачає проведення стягнення, а надає право позивачу реалізувати майно, передане ОСОБА_4 в заставу та іпотеку, проте позивач не користується наданим йому правом на реалізацію заставного майна. В разі задоволення даної позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором з ПСП "Ліно", буде в наявності три рішення суду, які передбачають стягнення заборгованості за одним договором в подвійному розмірі.

Вказані заперечення відповідача не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч.2 ст.264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Отже, строк позовної давності було перервано банком з моменту вчинення приватним нотаріусом Житомирського МНО ОСОБА_6 виконавчих написів та звернення з позовом до Житомирського районного суду про звернення стягнення на момент застави та іпотеки.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені в ст.526 ЦК України. Враховуючи, що поручителі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договорами не виконали й після видачі виконавчих документів заборгованість за кредитним договором ПСП "Ліно" не погашена, то наявність рішення загального суду про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави не є перешкодою для пред'явлення окремого позову до позичальника - ПСП "Ліно" за кредитною угодою.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 ЦК України. Здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, зокрема листом Головного управління юстиції у Житомирській області від 19.09.2011р. за №13/03-06/8703, в якому описаний хід виконання виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-429, виданого Житомирським районним судом 05.04.2011р., виданого 17.01.2005 року та зазначено, що у виконавчому листі не в повному об'ємі зазначена резолютивна частина рішення, що виключає його виконання органами державної виконавчої служби (а.с.89-91).

Також згідно листа ВДВС Житомирського РУЮ від 27.10.2011р. на виконанні перебуває виконавчий напис №21922 від 16.12.2008р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованості в сумі 3292226,36грн. шляхом звернення стягнення на частину торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, станом на 27.10.2011р. заборгованість по даному виконавчому документу не погашена (а.с.139).

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством не встановлено обмежень щодо можливого стягнення заборгованості за кредитними договорами як з позичальника, так із осіб, прийнявших на себе зобовязання по забезпеченню повернення кредитних ресурсів позичальником, зокрема заставодавців - третіх осіб з вимогами щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором і поручителів.

Неможливість отримати задоволення вимог по кредитному договору за рахунок заставленого майна за виконавчим написом та рішенням суду не позбавила позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною 5 статті 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Припис даної статті Конституції закріплює право особи забезпечити захист своїх конституційно закріплені їх прав всіма передбаченими чинним законодавством України способами.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати боргу відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з ПСП "Ліно" 2877830,00грн. заборгованості за кредитом та 200632,71грн. заборгованості по відсотках обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за порушення строків погашення заборгованості по кредиту нарахував відповідачу пеню по простроченим відсоткам в сумі 166359,92грн.

Відповідно до розділу 9 договору у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стосовно заяви відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності в частині нарахування пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Приписами ст.258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Матеріали справи, а саме, кредитний договір від 28.03.2005р. свідчить, що відповідач повинен був провести остаточний розрахунок з позивачем до 20.03.2007р.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності щодо стягнення пені розпочався з 21.03.2007р.

Отже днем, коли позивач довідався або повинен був довідатись про порушення свого права є 21.03.2007р. Таким чином, враховуючи приписи ст.258 ЦК України позивач вправі був звернутись з позовом до суду в частині стягнення пені в період з 21.03.2007р. по 21.03.2008р.

Отже, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення пені з відповідача.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач подав клопотання, в якому заявив про пропуск строку позовної давності позивачем (а.с.85-87).

З врахування вимог ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у в позові в частині стягнення 166359,92грн. пені по простроченим відсоткам , оскільки позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого права.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача за порушення грошового зобов'язання 1827422,05грн. інфляційних та 2448126,62грн. 30% річних, які позивач помилково зазначив "пеня".

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Розділом 9 кредитного договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних та 30% річних (а.с.8) прийшов до висновку, що інфляційні в розмірі 1827422,05грн. та 30% річних в сумі 2448126,62грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи на суму 7354011,38грн., з яких: 2877830,00грн. заборгованість за кредитом, 200632,71грн. заборгованість по відсоткам, 1827422,05грн. інфляційних та 2448126,62грн. 30% річних.

В частині стягнення 166359,92грн. пені по простроченим відсоткам суд відмовляє.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "ЛІНО" (12452, Житомирська область, Житомирський район, с.Кодня, код 32062780))

на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м.Київ, бульвар Т.Шевченка/вул.Пушкинська, 8/26, код 14359319 в особі відділення "Житомирська регіональна дирекція " Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м.Житомир, вул.Київська, 77)

- 2877830,00грн. заборгованості по кредиту;

- 200632,71грн. заборгованості по відсоткам;

- 1827422,05грн. інфляційних;

- 2448126,62грн. 30% річних;

- 24935,91грн. витрат по сплаті державного мита;

- 230,78грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 166359,92грн. пені по простроченим відсоткам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Соловей Л.А.

Повне рішення складено 21 листопада 2011 року

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - сторонам

15.11.2011