Рішення № 19346466, 15.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.11р.Справа № 14/5005/13063/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", 69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11

до

відповідача-1 Державного підприємства "Придніпровська залізниця", 49602, м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Садова", 94204, м.Алчевськ, вул. Московська, 6

про стягнення 7035,78 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 18-40 від 26.04.2011 року

Від відповідача-1 ОСОБА_2 - провідний юрисконсульт, довіреність за № 488 від 01.01.2011 року

Від відповідача-2 ОСОБА_3 - представник за довіреністю № Д/6/2011 від 19.01.2011 року

СУТЬ СПОРУ:

Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Садова" про стягнення суми шкоди у розмірі 7035,78 грн., судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані спричиненням майнової шкоди із-за недостачі вантажу.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає (відзив на позовну заяву від 18.10.11р.), посилаючись на те, що псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Та зазначив, що відповідно до акту про технічний стан вагону за № 189 від 19.07.11р., складеному станцією Запоріжжя-Ліве, в якому вказано, що вагон за № 63434146 технічно справний, але виявлено нещільне прилягання кришки 6-го люка до поперечної хребтової балки, маються зазори. Вантажовідправник бачити зазори міг. Тобто, він не виконав вимоги ст. 31 Статуту залізниць України, не підготував вагон до перевезення вантажу дрібної фракції, не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнає (відзив на позовну заяву від 08.11.11р.), посилаючись на те, що перед завантаженням вагону вантажовідправником була визначена його придатність до перевезення в комерційному відношенні, тобто був проведений його візуальний огляд на предмет виявлення несправностей, які б могли привести до втрати вантажу. Після завантаження вагону був проведений повторний його огляд, при якому витоку вантажу (вугілля) виявлено не було та здійснено маркування поверхні вугілля по периметру вагону жовтою фарбою, про що зроблена відмітка в графі „Відмітки не обовязкові для залізниці” залізничної накладної відправки за № 53472841. Таким чином, вантажовідправником були виконані вимоги, передбачені ст. 31 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. за № 457, Правилами перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України за № 542 від 20.08.01р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.01р. за № 796/5987, була перевірена придатність вагону для перевезення в комерційному відношенні та вжиті всі можливі заходи з метою збереження вантажу. А також до матеріалів справи позивачем не додано акта загальної форми за № 6275 від 19.07.11р. та паспорта на ваги, що унеможливлює дослідження фактичних обставин, викладених в цих документах, і не дає можливості надати оцінку, чи належним чином складено комерційний акт, чи були справні ваги; але фактичні обставини, викладені у доданих до позовної заяви документах, свідчать про те, що втрата вугілля з вагону могла статися лише на шляху слідування вагону від станції Розїзд Яновський до станції Запоріжжя-Ліве з вини перевізника, тобто залізниці.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

Справа по суті розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.11.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору поставки за № 827 від 27.10.09р., укладеному між позивачем та ТОВ „Шахта Садова”, по залізничній накладній за № 53472841 на адресу позивача зі станції відправлення Розїзд Яновський Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці 19.07.11р. прибув вагон за № 63434146 з вантажем антрациту.

У ході перевірки в спірному вагоні була виявлена недостача вантажу в розмірі 6 920 кг, у звязку з чим, згідно ст. 129 Статуту залізниць України 20.07.11р. був складений комерційний акт АА № 019300/468, в якому зазначено у розділі „Д”: „на підставі акта загальної форми за № 6275 від 19.07.11р. ст. Запоріжжя-Ліве проведена комісійна видача вантажу отримувачу з переважуванням вагона на справних електронних вагонних вагах вантажоотримувача за № 0120, перевірка 06.06.11р., за документом значиться вага брутто 91 200 кг, тара 22 200 кг, нетто 69 000 кг. Фактично виявилася вага брутто 84280 кг, тара з документа 22200 кг, нетто 62080 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 6 920 кг. У комерційному відношенні навантаження нижче рівня бортів на 20 см, рівномірне, вантаж маркований жовтою фарбою, поздовжніми та поперечними смугами. Ліворуч над 6-7 люками порушене маркування, мається поглиблення розміром 200х280х180 см. У технічному відношенні вагон справний, ліворуч нещільне прилягання кришки 6-го люка до армовочних листів поперечної хребтової балки. Зазори довжиною 20 см, шириною 3 см кожній, про що складений акт форми ГУ-106 за № 189 від 19.07.11р. На деталях вагону маються сліди вантажу, який перевозився. По станції зазори закладені клоччям. Двері цільнометалеві, люка зачинені, течії вантажу немає. Вантажовідправник у порушення Статуту залізниць України ст. 31 не визначив придатність вагону для перевезення вантажу та не вжив заходів, які виключають можливість втрати вантажу на шляху слідування” ( а. с . 17).

З матеріалів справи вбачається, що спірний вагон був технічно справний, про що зазначено у комерційному акті від 20.07.11р. АА № 019300/468 в графі "про технічний стан вагону" та у акті про технічний стан даного вагону за № 189 від 19.07.11р. у графі "виявлено несправність", крім того, у останньому акті зазначається, що „ліворуч за рухом нещільне прилягання кришки 6 люка до поперечної хребтової балки, зазори довжиною 20 см шириною 3 см. Втрата вантажу можлива, вантажовідправник бачити міг, але не прийняв заходів, що спричинюють неможливість втрати вантажу на шляху слідування. По станції зазори закладені клоччям” (а. с . 30).

У акті загальної форми за № 6275 від 19.07.11р., який є в матеріалах справи, вказано, що „при прийманні потягу, виявлено в перевізному документі зазначено - вантаж маркований жовтою фарбою, фактично навантаження нижче бортів 20 см, рівномірне, марковане жовтою фарбою, ліворуч за рухом нещільне прилягання кришки 6 люка до поперечної хребтової балки, зазори довжиною 20 см шириною 3 см, є сліди просипання вантажу (антрацита), що перевозиться, на хребтовій балці воронкоподібне поглиблення над 6, 7 люками довжиною 200 см шириною 280 см глибиною 180 см, по станції зазори закладені клоччям, вагон бездверний, течії вантажу немає, на момент огляду просипання вантажу немає”.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за рахунок відправника, виходячи з наступного:

Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею.

За положеннями ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, і у разі невідповідності вагону для перевезення вантажу він мав право відмовитися від вагону.

За змістом статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу (п. п. 4, 5 правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу).

Як видно з матеріалів справи, зазори були закладені клоччям не вантажовідправником, а на станції.

Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження.

Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Крім того, слід зазначити, що стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що визначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідальність за недостачу вантажу слід покласти на відправника, який порушив вимоги статті 31 Статуту, а саме, навантажив вантаж у вагон, не перевіривши його у комерційному відношенні.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яку її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на викладене, суд вважає, що до перевізника в позові повинно бути відмовлено, оскільки він подав технічно справний вагон, який задовольняв вимоги правил технічної експлуатації, а з відправника підлягає стягненню сума в розмірі 7035,78 грн.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача-2, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 24, 31, 111, 129 Статуту залізниць України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Садова" (94204, м. Алчевськ, вул. Московська, 6, р/р 2600530309002 в ПАТ „Банк Кредит Дніпро”, МФО 305749, ІПН 218224712067, код ЄДРПОУ 21822479, номер свідоцтва 100047878) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ПАТ „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186542) 7035 (сім тисяч тридцять п'ять) грн. 78 коп. - суму шкоди, 102 (сто дві) грн. - витрат на державне мито, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

В позові до відповідача-1 відмовити.

СуддяС.П. Панна Повне рішення складено 14.11.11р.