Рішення № 19344593, 18.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2011 р.

Справа № 5004/1855/11 за позовом Публічного акціонерного товариство "Креді агріколь банк"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2 621 468 грн. 55 коп.

Суддя Дем'як В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 04.04.2011р.)

від відповідача: не прибув

Суть спору: Позивач - Публічне акціонерне товариство "Креді агріколь банк" звернувся із позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2 621 468 грн. 55 коп., з них: 1450000 грн. заборгованості по тілу кредиту; 25861 грн. 64 коп. нарахованих процентів за користування кредитними коштами; 815740 грн. 38 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; 329 грн. 866 грн. 53 коп. пені.

В судове засідання 15.11.2011р. позивач подав заяву про зменшення суми позовних вимог, що не суперечить ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та просить стягнути з відповідача 2183916 грн. 84 коп., з них: 1450000 грн. заборгованості по тілу кредиту; 551549 грн. 45 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; 182367 грн. 39 коп. пені. Вказана заява судом прийнята.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Заявлені позовні вимоги підтверджує кредитним договором № 066/21/08 від 04.08.2008р. та додаткову угоду № 1 до нього; заяви відповідача № 1 від 29.07.2008р., № 2 від 20.08.2008р.; платіжне доручення №1 від 05.08.2008р., №4 від 22.08.2008р.; вимогу про сплату заборгованості № 11-548 від 05.08.2009р. та докази її вручення позичальнику.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, письмових пояснень не подав, суми позову не оспорив, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не навів.

Ухвали суду від 22.09.2011р. та 25.10.2011р. направлені Підприємцю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, проте 28.9.2011р. та 08.11.2011р. відповідно повернуті відділенням поштового звязку з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № НОМЕР_1, вказана адреса відповідає місцю державної реєстрації відповідача.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК, не зобовязує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).

Отже, судом здійснено усі процесуальні дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно приписів ст.75 ГПК України та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

04.08.2008 р. між Акціонерним товариством “Індустріально-експортний банк” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Креді Агріколь банк”) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 066/21/08 із змінами і доповненнями, які сторонами укладалися впродовж дії Договору.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, позивач зобовязався відкрити відповідачу відновлювальну відзивну кредитну лінію у розмірі 1450 000 грн., в рамках якої банк надає позичальнику кредит. Кожне надання суми кредиту в межах кредитної лінії супроводжується клопотанням про її надання в рамках цього договору.

П.1.2. договору передбачено строк функціонування кредитної лінії, а саме: з 04.08.2008 року до 03.08.2009 року.

Пунктами 1.3., 1.4. договору зазначено, що призначення кредиту є поповнення обігових коштів. Відсоткова ставка 21% річних.

Відповідно до п. 2.9. договору № 066/21/08 від 04.08.2008р. щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, та разом з повним погашенням кредиту, позичальник зобовязався погашати відсотки за користування кредитом шляхом перерахування грошових коштів в валюті кредиту та сплачувати плату за обслуговування кредитної лінії в розмірі 0,00192 % за кожен день від невикористаної суми кредитної лінії.

Згідно п.4.1. Кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом та/або плати за обслуговування кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.

На виконання умов договору, на підставі клопотань позичальника № 1 від 29.07.2008р., № 2 від 20.08.2008р., позивач надав йому кредит в сумі 1450000 грн. та здійснив перерахування цих коштів, на підставі платіжних доручень № 1 від 05.08.2008р., №4 від 22.08.2008р.

Разом з тим, позичальник, взятих на себе зобовязань по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними не виконав.

05.02.2009р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №11-548 про погашення заборгованості за кредитним договором, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Станом на 19.09.2011р. заборгованість Підприємця ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством “Креді Агріколь банк”, на підставі кредитного договору № 066/21/08 від 04.08.2008р., становить 2001549 грн. 45 коп., з них: 1450000 грн. заборгованості по тілу кредиту; 551549 грн. 45 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення 1450000 грн. заборгованості по тілу кредиту та 551549 грн. 45 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог вказаних норм, згідно п.4.1. Кредитного договору № 066/21/08 від 04.08.2008р., нарахована позивачем пеня в сумі 182367 грн. 39 коп. підставно та підлягає до задоволення.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Беручи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення в сумі 2183916 грн. 84 коп., з них: 1450000 грн. заборгованості по тілу кредиту; 551549 грн. 45 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; 182367 грн. 39 коп. пені.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати , які складаються із державного мита в сумі 21839 грн. 17 коп., послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. слід покласти на нього.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 546, 547, 549, 599, ст. 1054 Цивільного кодексу України, п.1.ч.1с. 7 ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства “Креді агріколь банк” (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) 2183916 грн. 84 коп., з них: 1450000 грн. заборгованості по тілу кредиту; 551549 грн. 45 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; 182367 грн. 39 коп. пені, 21839 грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3.Повернути позивачу зайво сплачене державне мито в сумі 714 грн. 69 коп. та в сумі 3660 грн. 83 коп. у звязку із зменшенням розміру позовних вимог, всього: 4375 грн. 52 коп., сплачене на підставі платіжного доручення № 143195 від 18.08.2011р.

Рішення господарського суду, відповідно до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

18.11.11