Рішення № 19344610, 18.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2011 р.

Справа № 5004/1788/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7"

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1

про стягнення 42 459,83 грн.

Суддя: Дем'як В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 13.01.2010р.

від відповідача: ОСОБА_3 - за дов. від 01.11.2011р.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" звернулося із позовом до відповідача Підприємця ОСОБА_1 про стягнення 42 459 грн. 83 коп. заборгованості по орендній платі, в т.ч. 17 500 грн. основного боргу за період з 01.05.2099р. по 01.05.2011р., 20 400 грн. штрафу, 3 377,50 грн. - індексу інфляції та 1 182,33 грн. - 3 % річних.

Заявлені позовні вимоги підтверджує договорами оренди торгового місця №6/6/1 від 22.12.2008р., №9/18 від 08.12.2008р., довідкою про наявність заборгованості №540 від 31.10.2011., відомостями нарахування орендної плати за травень 2011р.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному об'ємі.

Відповідач у поданому на адресу суду відзиву та представник в судовому засіданні позовні вимоги визнає частково : суму основного боргу вважає підставною в межах строку дії договорів в розмірі 4550 грн., посилаючись на те, що строк їх дії закінчився 31.12.2009р.

Нарахування штрафу згідно п.п. 5.1.1. Договорів вважає безпідставним, оскільки даний пункт не узгоджується з нормами Цивільного Кодексу України та ст. 549 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Встановлення орендодавцем за прострочку виконання грошових зобов'язань відповідальності у вигляді штрафу, вираженого в грошовій сумі, суперечить також вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ” та ст. 231 Господарського кодексу України.

Нарахування індексу інфляції в сумі 894,25 грн. та 3 % річних в сумі 334,24 грн.позивач визнає виходячи із суми боргу за період дії договору та за весь час прострочення платежу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" та Підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №6/6 оренди торгового місця № 6 площею 17.5 кв.м. зі строком його дії з 01.08.2008р. до 31.12.2009р. та 08.12.2008р. договір № 9/18 оренди торгового місця № 18 площею 17.5 кв.м. зі строком його дії з 01.05.2009р. до 31.12.2009р.

Відповідно до умов договорів Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (Орендодавець) передав, а Підприємець ОСОБА_1 (Орендар) прийняла в тимчасове платне користування торгові місця загальною площею площею 35 кв.м. на території торгового комплексу “Новий ринок”, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п.3.1. договорів передбачено, що за користування торговими місцями Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 20грн. за 1м.кв. без податку на додану вартість, що становить 350грн. без ПДВ за один календарний місяць.

Однак, в порушення умов договорів орендна плата відповідачем не здійснювалась, в результаті чого за період їх дії виникла заборгованість в сумі 4550 грн. (розрахунки в матеріалах справи).

В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Як встановлено, на день розгляду спору загальний основний борг відповідача становить 4550 грн. не погашений, визнаний відповідачем, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

У стягненні орендної плати в розмірі 12950 грн, нарахованої на підставі договорів оренди №6/6 та №9/18 з 01.01.2010 по 01.05.2011р. слід відмовити як безпідставно заявленій, оскільки строк дії договорів відповідно до п. 6.1. закінчився 31.12.2009р.

Умова про продовження строку дії договорів, яка викладена у пунктах 6.6. визначена сторонами некоректно у зв'язку з чим у суду відсутня можливість встановити дату до якої дані договори продовжені.

Суд виходив із того, що за умовами п.6.6. договорів у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його терміну протягом одного календарного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах.

Разом з тим, сторони погодили. що договір від 22.12.2008 року зі строком його дії з 01.08.2008р. до 31.12.2009р. та договір від 08.12.2008р. зі строком його дії з 01.05.2009р. до 31.12.2009р.

Відповідно до Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1 ст. 251), а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 2 ст. 251). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. (Стаття 252 ЦКУ).

Отже. визначити термін на який дані договори продовжені не вбачається можливим.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення оплати 4550 грн. орендної плати з травня 2009р. по серпень 2011р. слід стягнути 894,25 грн. інфляційних нарахувань та 334,214 грн. 3% річних .

У стягненні 2483,25 грн. індексу інфляції та 848,09 - 3 % річних слід відмовити як безпідставно нарахованих.

Крім того до задоволення не підлягає нарахований штраф в сумі 20400 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання грошового зобов'язання.

При цьому враховано, що редакція пунктів 5.1.1. договорів оренди відповідно до змісту яких за порушення термінів оплати передбачено нарахування штрафу в сумі 10 грн. за прострочку з 5-го до 15-го числа, та після 15-го числа штрафу у сумі 50 грн. за кожний день прострочки суперечить ч. 2 ст. 549 ЦК України, згідно приписів якої штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Встановлення орендодавцем за прострочку виконання грошових зобов'язань відповідальності у вигляді штрафу, вираженого в грошовій сумі, суперечить також вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань » та ст. 231 Господарського кодексу України. Зокрема, статтею 1 Закону передбачено, що Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі статтею 3 Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати

Отже, такий вид неустойки як штраф до грошових зобов'язань не застосовується.

Оскільки сторонами в договорі не встановлено конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" , то за таких обставин підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання відсутні.

З врахуванням викладеного, позов ТзОВ "Дельта-7" про стягнення з підприємця ОСОБА_1 42 459,83 грн. підлягає до задоволення частково в сумі 5778.49 грн. в т.ч. 4550 грн. основного боргу, 334,24 - 3 % річних, 894,25 грн. - індексу інфляції. В позові на суму 36681, 34 грн. слід відмовити, в т.ч. 12950 грн. основного боргу, 20400 грн. штрафу, 2483,25 грн. індексу інфляції та 848,09 - 3 % річних.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.11,16,549,759,763 Цивільного кодексу України, ст.231 господарського кодексу україни, законом України "ро відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", ст.ст.44.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Підприємця ОСОБА_1 ідент. номер. НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (м.Луцьк, вул.Рівненська, 3а/5, код ЄДРПОУ 34826969, р/р260030821 у ВАТ «Кредитпромбанк»м.Луцька, МФО 303741) 5778,49 грн. в т.ч. 4550 грн. основного боргу, 334,24 - 3 % річних, 894,25 грн. індексу інфляції та 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236грн.в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В позові на суму 36 681,34 грн. відмовити.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

18.11.11