Рішення № 19343680, 23.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 листопада 2011 р. Справа 8/137/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Грабика В.В.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: приватного підприємства "Ромбайк" (код ЄДРПОУ 35492239, 46018, м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 18/613)

до: відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (код ЄДРПОУ 04366719, 24412, с. Війтівці, вул. Леніна, 170, Бершадський район, Вінницька область)

про стягнення боргу та пені у сумі 368 140,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство “Ромбайк” 26.10.2011 р. звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про стягнення боргу, пені у сумі 368 140,74 грн. та судових витрат.

Позов обґрунтовано наступним. Протягом 2008-2009р.р. між позивачем та відповідачем склалися сталі договірні відносини. Предметом цих відносин була поставка продавцем ПП “Ромбайк” покупцю ВАТ “Птахокомбінат “Бершадський” продукції у вигляді рибного борошна. На поставку кожної нової партії продукції сторонами укладалися окремі угоди. Ціна узгоджувалася сторонами та зазначалася в товарних накладних, які засвідчувалися підписами уповноважених осіб підприємства. При передачі товару покупцю, окрім товарної накладної надавався рахунок на оплату поставленої продукції. З 2009р. у покупця перед продавцем почала формуватися заборгованість, яка станом на 15 березня 2010 р. склала 629 476,00грн..Сума заборгованості, що склалася не заперечується стороною відповідача та не потребує додаткових обґрунтувань й арифметичних розрахунків, оскільки була підтверджена підписами відповідальних осіб підприємств, скріпленими їх печатками. В період з 23.04.2010р. по 11.07.2011р. відповідачем погашено частину боргу на суму 314 476 грн., внаслідок чого його заборгованість перед позивачем становить 315 000грн.. Неналежне виконання відповідачем умов договору є підставою для нарахування та стягнення з нього,окрім суми основного боргу, 53 140,74 грн. пені. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 27.10.2011р. порушено провадження у справі № 8/137/2011/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 23.11.2011 р..

09.11.2011р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 27.10.2011р., про порушення провадження у справі, подано до суду письмове пояснення наступного змісту. Заборгованість формувалася і частково ліквідовувалася протягом усього періоду співпраці сторін з 2008р. Моментом її виникнення за усією сумою може бути будь-яка узгоджена сторонами дата чи подія, яка зафіксована в документі, складеному цими сторонами і який засвідчує суму боргу і факт визнання цієї суми. У будь-який момент після цієї події, боржник безумовно є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, адже згідно п.4.2. Договору покупець робить оплату в розмірі 100% загальної вартості кожної партії товару по факту постачання товару, а остання поставка товару відбулася, згідно акта взаємозвірки - 03 березня 2010р. Саме ця дата стала останньою датою, коли мав бути проведений розрахунок за останньою поставкою, оскільки усі інші поставки здійснювалися, як свідчать документи, значно раніше. Водночас, актом звірки від 15 березня 2010р. сторона відповідача визнала існування боргу у сумі 629 476,00грн. та підтвердила, що він є не погашеним. Саме з 15 березня 2010р. і була нарахована пеня, оскільки закон не встановлює моменту початку відліку строку нарахування пені, а обмежує застосування цієї неустойки лише періодом нарахування - не більш, як за шість місяців. 16 березня 2010р. позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою визнати існуючу заборгованість та повідомити строки її погашення. Листом від19 березня 2010р. відповідач повністю визнав дебіторську заборгованість та просив дати можливість погасити борг протягом трьох місяців. Погодження прийняти нові умови розрахунків кредитор не надав, проте, очікував добровільного погашення боргу ще тривалий час (а.с.63).

В судове засідання 23.11.2011 р. представники сторін не з'явились. Про час та місце розгляду справи представники сторін були повідомлені завчасно та належним чином, що стверджується поштовим реєстром № 5 від 28.10.2011 р. та повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції відповідачу 01.11.2011 р. за № 00029449, а також письмовими поясненнями представника позивача (а.с.63), які надійшли до суду 09.11.2011р., на виконання вимог ухвали суду від 27.10.2011р. про порушення провадження у справі, а також письмовим клопотанням про слухання справи без участі представника позивача (а.с.67).

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки відповідачем відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано та з урахуванням заявленого представником позивача клопотання про розгляд справи у його відсутність, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75, 77 ч.1 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

12.01.2010 р. між ПП “Ромбайк” та ВАТ “Птахокомбінат “Бершадський” укладено договір № 2 на поставку 16 т борошна рибного, 01.02.2010 р. було укладено договір № 3 на поставку 10 т борошна рибного; 18.02.2010 р. було укладено договір № 4 на поставку 16 т борошна рибного та 03.03.2010 р. між ПП “Ромбайк” та ВАТ “Птахокомбінат “Бершадський” було укладено договір № 5 на поставку 16 т борошна рибного. Дані договори є ідентичними за змістом та передбачають наступне: продавець продає покупцю на умовах обговорених у даному договорі: борошно рибне (ДСТ-2116-82), іменоване надалі товар в кількості 16 т (п.1.1. договорів № 2; № 4 та № 5); в кількості 10 т (п.1.1. договору № 3); ціна за товар вільно-відпускна і визначається за згодою сторін (п.2.1.); оплата проводиться на підставі рахунку-фактури, наданої продавцем за допомогою факсимільного зв'язку (п.4.1.); покупець робить оплату в розмірі 100% загальної вартості кожної партії товару по факту постачання товару (п.4.2.); за прострочку платежів, згідно п.4.2. договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченого товару (п.6.1.); даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного взаєморозрахунку сторін (п.9.1.) (а.с.10, 13, 16, 19).

На виконання умов договорів, позивач передав, а відповідач через представників, що діяли за довіреностями (а.с.12, 15, 18, 21), отримав товар на загальну суму 364 876 грн., що стверджується накладними № 2 від 12.01.2010р. в кількості 16т на суму 121 600 грн., № 3 від 01.02.2010р. в кількості 10т на суму 76 000 грн., № 5 від 18.02.2010 р. в кількості 13т на суму 98 800 грн., № 6 в кількості 9,01т від 03.03.2010 р. на суму 68 476 грн. (а.с.11, 14, 17, 20).

Згідно акту звірки підписаного сторонами 15.03.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 629 476 грн., з урахуванням сальдо на 01.01.2010 р. в сумі 425 600 грн. та поставок за період з 12.01.10р. по 03.03.2010р. на суму 364 876грн. та сплачених відповідачем в цей же період коштів в сумі 161 000грн. (а.с.22).

Листом від 19 березня 2010р. за вих. №131 на лист ПП "Ромбайк" від 16.03.2010р. ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський" повністю визнав дебіторську заборгованість на суму 629 476грн. та просив дати можливість погасити дебіторську заборгованість протягом трьох місяців, а саме: квітень 100 000 грн., травень 250 000 грн., червень 279 476 грн. (а.с.23).

В період з 23.04.2010 р. по 11.07.2011 р. відповідачем здійснено часткову сплату боргу на суму 314 476 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 7300 від 23.04.10 р., № 7330 від 27.04.10 р., № 7522 від 11.05.10 р., № 7622 від 17.05.10 р., № 7725 від 25.05.10 р., №7755 від 26.05.10 р., № 7835 від 31.05.10 р., № 7867 від 01.06.10 р., № 7959 від 07.06.10 р., № 2293 від 02.08.10 р., № 2823 від 10.09.10 р., № 3029 від 27.09.10 р., № 3105 від 04.10.10 р., № 4013 від 09.12.10 р., № 4075 від 13.12.10 р., № 4200 від 27.12.10 р., № 4252 від 29.12.10 р., № 4312 від 05.01.11 р., № 4363 від 10.01.11 р., № 4334 від 06.01.11 р., № 4409 від 13.01.11 р., № 5071 від 17.03.11 р., № 5118 від 22.03.11 р., № 5155 від 28.03.11 р., № 5186 від 30.03.11 р., № 5237 від 05.04.11 р., № 468 від 12.04.11 р., № 5929 від 22.06.11 р., № 6051 від 04.07.11 р., № 6098 від 05.0711 р. та № 6209 від 11.07.11 р..В платіжних дорученнях вказано , що платежі проведені по рахунках №22 від 09.02.2009р. та №22 від 09.12.2009р. (а.с.26-56).

Згідно наданого позивачем письмового розрахунку, крім основної суми боргу в розмірі 315 000 грн., відповідачу нараховано до стягнення 53 140,74 грн. пені за період з 15.03.2010 р. по 14.09.2010 р. із початкової суми боргу в розмірі 629 476грн. з подальшим її зменшенням відповідно до сум отриманих в період з 23.04.2010р. по 10.09.2010р. (а.с.2-3).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають поставки та купівлі-продажу товару.

Згідно ст.258ч.2п.1 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст.267ч.3,ч.4 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності , про застосовування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.547ч.1,ч.2 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання вчиняється у письмовій формі.Правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання, вчинений із недодержанням письмової форми , є нікчемним.

Згідно ст.548 ЦК України виконання зобов"язання (основного зобов"язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.530ч.1 ЦК України передбачено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Згідно ст.231ч.1 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.232ч.6 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорах наданих позивачем сторони не встановлювали інший строк нарахування пені, ніж передбачено ст.232 ГК України.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Оглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом, в період з 12.01.2010 р. по 03.03.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договори на поставку 58 т борошна рибного. На виконання умов договорів, позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вагою 48, 01т на загальну суму 364 876 грн., що стверджується накладними (а.с.11, 14, 17, 20). Відповідно до акту звірки, обопільно підписаного сторонами 15.03.2010 р., заборгованість відповідача перед позивачем становить 629 476 грн., з урахуванням сальдо на 01.01.2010 р. в сумі 425 600 грн. (а.с.22). В період з 23.04.2010 р. по 11.07.2011 р. відповідачем здійснено часткову сплату боргу на суму 314 476 грн. по рахунках за 2009р., що стверджується платіжними дорученнями (а.с.26-56), внаслідок чого його борг перед позивачем становить 315 000 грн.. На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів виконання своїх обов'язків у повному обсязі. З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача - боржника який прострочив виконання, на користь позивача основної суми боргу в розмірі 315 000 грн. підлягають задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються, окрім іншого, наданими ним та дослідженими судом письмовими доказами, а саме договорами №№ 2, 3, 4, 5, накладними, актом звірки взаєморозрахунків, платіжними дорученнями,листом відповідача від 19.03.2010р..

Вимоги позивача про стягнення 53 140,74 грн. пені підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Про що зокрема наголошено в постанові Вищого господарського суду України від 20.01.2009 р. № 38/184-08.

Позивачем в обгрунтування позовних вимог надано лише чотири договори, укладені за період з 12.01.2010р. по 03.03.2010р., якими відповідно до вимог ст.547,ст.548 ЦК України передбачено у письмовій формі забезпечення виконання зобов"язання у формі пені.В порушення вимог ст.33,ст.34 ГПК України позивач не надав доказів на підтвердження письмової форми забезпечення зобов"язання на суму заборгованості в розмірі 425600грн., яка утворилася станом на 01.01.2010р..Оскільки у платіжних дорученнях наданих позивачем на підтвердження часткової сплати відповідачем боргу вказане призначення - оплата з гідно рахунків №22 від 09.02.2009р. та №22 від 09.12.2009р., то відповідно ці кошти йшли на погашенння заборгованості , яка існувала до 01.01.2010р..Таким чином, суд приходить до переконання в тому, що товар отриманий відповідачем по договорах від 12.01.2010р., 01.02.2010р.,18.02.2010р.,03.03.2010р. не був оплачений в строки , передбачені п.4.2, а тому наявні підстави для нарахування пені відповідно до п.6.1 договорів саме на заборгованість по цих договорах відповідно на суми 121600грн.,76000грн.,98800грн.,68476грн..

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане. Оскільки умовами договору передбачене, що покупець робить 100% оплату товару по факту постачання товару то пеня повинна нараховуватися з наступного дня після поставки товару, а саме: по накладній № 2 від 12.01.2010 р. з 13.01.2010 р. по 13.07.2010 р., по накладній № 3 від 01.02.2010 р. з 02.02.2010 р. по 02.08.2010 р., по накладній № 5 від 18.02.2010 р. з 19.02.2010 р. по 19.08.2010 р., по накладній № 6 від 03.03.2010 р. з 04.03.2010 р. по 04.09.2010 р., що спростовує твердження представника позивача про те, що закон не встановлює моменту початку відліку строку нарахування пені.

Так, згідно проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97) розмір пені за період з 13.01.2010 р. по 13.07.2010 р. із суми боргу 121 600 грн. становить 12 209,97 грн., за період з 02.02.2010 р. по 02.08.2010 р. із суми боргу 76 000 грн. становить 7 485,48 грн., за період з 19.02.2010 р. по 19.08.2010 р. із суми боргу 98 800 грн. становить 9 529,46 грн., за період з 04.03.2010 р. по 04.09.2010 р. із суми боргу 68 476 грн. становить 6 569,94 грн., всього 35 794,85 грн. і саме в цьому розмірі позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню. При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, який становить один рік для вимог про стягнення пені, оскільки позов подано до суду 26.10.2011р., а останій день нарахування пені 04.09.2010р.. Проте позовна давність судом не застосовується з огляду на відстутність відповідної письмової заяви сторони спору, як передбачено ст.267ч.3 ЦК України.

У п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. N 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, міститься в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, державне мито покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано завірені копії свідоцтва №507 про право на заняття адвокатською діяльністю на ім"я ОСОБА_1.(а.с.59), договір доручення № 3-09 від 02.09.2011 р. з ПП "Ромбайк" про надання правової допомоги повіреним адвокатом ОСОБА_1 у спорі, що виник з ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський" (а.с.60), квитанцію до прибуткового касового ордера № 05-10/11 від 25.10.2011 року з якої вбачається, що адвокатом ОСОБА_1 отримано від ПП “Ромбайк” 11 044,00 грн. на підставі договору доручення № 3-09 від 02.09.2011 р. (а.с.58), ордер №2121, виданий 25.10.2011р. Тернопільською обласною колегією адвокатів на ведення господарської справи у господарському суді Вінницької області про стягнення з ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський" боргу на користь ПП "Ромбайк"(а.с.57) .

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

Судові витрати зі сплати держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 4-2 - 4-5, 33-34, 43, 49, 82-85, 115 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (код ЄДРПОУ 04366719, 24412, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівці, вул. Леніна, 170) на користь приватного підприємства "Ромбайк" (код ЄДРПОУ 35492239, 46018, м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 18/613) 315 000 грн. основного боргу, 35 794,85 грн. пені, витрати на оплату державного мита в сумі 3 507,95 грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 224,88 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 11 044,00 грн..

3. В задоволенні решти частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Грабик В.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 24 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (46018, м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 18/613)

3 - відповідачу (24412, с. Війтівці, вул. Леніна, 170, Бершадський район, Вінницька область)