Рішення № 19343691, 22.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 листопада 2011 р. Справа 12/70/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Завод залізобетонних конструкцій № 1", (вул. Будіндустрії, 5, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 34288260).

до: Приватного підприємства "Гарант Буд Сервіс", (вул. 600-річчя, буд. 15, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 35527046).

про стягнення 103 439,29 грн.

Головуючий суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивача : ОСОБА_1 - за дорученням

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов, в якому позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства "Гарант Буд Сервіс" 103 439,29 грн., з яких: 91 224,00 грн. борг з оплати за простим векселем серія АА 0397887 від 19.11.2010р., 5 423,45 грн. відсотків за векселем, 4 692,44 грн. втрат від інфляції, 2 099,40 грн. - три відсотки пені.

Ухвалою суду від 07.10.2011р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.10.2011р.

Ухвалою суду від 20.10.2011р. розгляд справи відкладено на 07.11.2011р., в зв"язку з неявкою представників сторін та ненаданням витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 07.11.2011р. розгляд справи відкладено на 22.11.2011р.

В судове засідання 22.11.2011р. з"явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання представника не направив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не подав.

Ухвали суду від 07.10.2011р., 20.10.2011р. та 07.11.2011р., які надіслані йому за вказаною у позовній заяві адресою (вул. 600-річчя, буд. 15, м. Вінниця, 21100), повернуті підприємством зв'язку з відміткою на конверті : "за зазначеною адресою не знайдено".

Державним реєстратором відділу державної реєстрації департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Македонською С.М. надано на запит суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача - Приватного підприємства "Гарант Буд Сервіс" є : вул. 600-річчя, буд. 15, м. Вінниця, 21100.

Відповідно до ст. 93 ЦК України, абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року місцезнаходженням юридичної особи (до яких згідно зі ст. 1 ГПК України відносяться громадяни, які у встановленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності) - є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

Отже місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена у витягу з ЄДР.

Ухвали суду надіслані відповідачу саме за цією адресою, що, відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, є належним повідомленням його про час і місце розгляду справи і у випадку неотримання їх з вини відповідача, який не подав відомості про зміну місцезнаходження реєструючому органу та позивачу як контрагенту за договором.

Відповідно до чинного законодавства до повноважень господарського суду не віднесено розшук сторін у справі, у разі зміни їх місцезнаходження без внесення відповідних даних до ЄДР.

Крім того, суд приймає до уваги п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, п. 11 інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

За таких обставин та з урахуванням приписів ч.1 ст. 69 ГПК України щодо строків вирішення спору, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Заслухавши надані в судовому засідання пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФ Завод залізобетонних конструкцій № 1" (Постачальник) та Приватним підприємством "Гарант Буд Сервіс" (Покупець) укладено договір постачання продукції № 40/10, відповідно до якого, Постачальник бере на себе зобов'язання виготовляти та систематично постачати і передавати у власність Покупця залізобетонні вироби, бетони та розчини та інші вироби (в подальшому «Продукція»), а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату Продукції на умовах даного Договору.

Згідно з п. 2.1 ціна Договору складає загальну вартість всіх партій поставок Продукції за цим Договором.

Вартість кожної партії Продукції зазначається у відповідній видатковій накладній. (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору, Покупець здійснює повну оплату поставленої партії Продукції і вартості на перевезення протягом 3-х банківських днів з моменту отримання даної партії Продукції шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2010р. (п. 10.1. Догоовру).

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. (п. 10.2. Договору).

Дія цього Договору у будь-якому разі не вважається закінченою до моменту повного розрахунку Покупцем за всі поставлені Постачальником партії Продукції (п. 10.3 Договору).

На виконання умов Договору, на підставі видаткових накладних № ВФ - 06Б0076 від 23 червня 2010 р., № ВФ-06О0075 від 23 червня 2010 р., № ВФ-06Б0184 від 30 червня 2010 р., № ВФ -0600131 від 30 червня 2010 р., № ВФ - 07Б0083 від 29 липня 2010 р., № ВФ - 0700095 від 30 липня 2010 р. позивач передав, а відповідач, через представників, що діяли на підставі довіреностей № 1 від 02.06.2010р. та № 2 від 29.09.2010р., прийняв продукцію, на загальну суму 529 432,67 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті продукції згідно умов договору виконав частково, сплативши позивачу 210 000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 2 від 01.06.2010р. на суму 60 000,00 грн., та платіжним дорученням № 3 від 21.06.2011р. на суму 150 000,00 грн. (а.с. 29,30).

Станом на 19 листопада 2010 року заборгованість Відповідача перед Позивачем склала 319 432, 67 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між Сторонами станом на 19.11.2010р. (а.с. 12).

19.11.2010р. в погашення заборгованості перед позивачем, Приватним підприємством "Гарант Буд Сервіс" видано простий вексель серія АА № 0397887 на суму 319 432,00 грн. Дата погашення векселя 26 листопада 2010 р.

19.11.2010р. Сторонами підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого ТОВ «ВФ Завод залізобетонних конструкцій №1»прийняло в погашення заборгованості згідно договору № 40/10 від 01.06.2010р. простий вексель номінальною вартістю 319 432,00 грн. (а.с. 22).

26.11.2010р. Сторонами підписано додаток № 1 до Акту приймання - передачі векселів від 26 листопада 2010 року, відповідно до якого, зобов'язання по оплаті векселя пролонговано до 06 грудня 2010р.

За вищевказаним векселем грошове зобов'язання відповідачем виконано частково в сумі 228 208, 00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 13 від 02.12.2010р. (а.с. 31).

Станом на день розгляду справи в суді, борг відповідача перед позивачем за простим вескелем серія АА № 0397887 від 19.11.2010р. становить 91 224, 00 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселедавець має право на стягнення вексельної суми в порядку та межах строку вексельної давності, встановленої Уніфікованим законом про переказні та прості векселі.

Відповідно до ст. 70 Уніфікованого Закону, вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

В силу ст. 77 Уніфікованого Закону до простого векселя застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, зокрема строки вексельної давності, що відносяться до переказного векселя.

Згідно зі ст. 78 Уніфікованого Закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення боргу у повному обсязі, суд вважає, що підтримані позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 91 224,00 грн. боргу з оплати за векселем підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобовязань пред'явлено до стягнення з відповідача 5 423,45 грн. відсотків з суми векселя за період з 07.12.2010р. по 21.09.2011р., 4 692,44 грн. інфляційних втрат та 2099,4 грн. пені.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі Уніфікований Закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», Закону України «Про приєднання Україи до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Відповідно до п.2 ст. 48 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі векселедержатель може вимагати від особи, до якої заявлено позов, сплати відсотків на вексельну суму з дати настання строку платежу.

Згідно з пунктом 5 статті 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні»відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, відсотки нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня позову відповідно.

Відтак застосуванняч норм ЦК України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов"язань до правовідносин, пов"язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що названі в Законі України "Про обіг векселів в Україні".

Наведене наголошено у Постанові Верховного Суду України від 03.10.2011 р. (номер у Реєстрі судових рішень - 19130737), прйнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов"язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат та пені у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання. Тому положення ст.ст. 611, 549, 625 ЦК України у даній справі застосуванню не підлягає.

Обгрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення трьох відсотків пені, позивач посилається на Положення про переказний і простий вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. N 104/1341.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545-XII ( 1545-12 ) "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Оскільки на даний час вексельні правовідносини в Україні врегульовані законодавчими актами, визначеними ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні», Положення про переказний і простий вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. N 104/1341 застосуванню до цих правовідносин застосуванню не підлягає.

З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню в сумах: 91224 грн. боргу з оплати за векселем, 4 922,96 грн. відсотків на суму заборгованості за векселем (оскільки в розрахунку відсотків позивач припустився арифметичних помилок. Здіснений судом за допомогою програми "Капіталізатор" розрахунок міститься в матеріалах справи). В решті позову слід відмовити.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України, судові витрати зі сплати державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гарант Буд Сервіс", (вул. 600-річчя, буд. 15, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 35527046, р/р 260073010729 в ВФ АКБ «Форум», МФО 322948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Завод залізобетонних конструкцій № 1", (вул. Будіндустрії, 5, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 34288260, р/р 2600900797001 в КФ ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 300108) 91224 грн. (дев»яносто одну тисячу двісті двадцять чотири грн.) боргу з оплати за векселем, 4922,96 грн. (чотири тисячі дев»ятьсот двадцять дві грн. 96 коп.) відсотків, 961,47 грн. (дев»ятьсот шістдесят одна грн. 47 коп.) витрат на сплату державного мита та 219,36 грн. (двісті дев»ятнадцять грн. 36 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити. . В решті позову віи.і

Суддя Кожухар М.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи; 2 - позивачу (вул.Будіндустрії,5, м.Київ, 01013)

3 - відповідачу (вул.600-річчя, буд.15,м.Вінниця, 21100)