Рішення № 19343675, 23.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 листопада 2011 р.

Справа 13/162/2011/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя С. Тісецький

Секретар суду Н.Поцалюк

Представники :

позивача : ОСОБА_2 - за дорученням

відповідача: не зявився

інші:

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1115

розглянувши справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»в особі Хмельницької філії АТ «Брокбізнесбанк»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 100000,00 грн. основного боргу, 41481,45 грн. несплачених відсотків, 1404,98 грн. пені за несплату відсотків, -

В С Т А Н О В И В :

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 09.11.2011 р. №5120р-5122р на ухвалі про відкладення розгляду справи та протокол повідомлення сторін про наступну дату слухання від 08.11.2011 р. в якому розписався відповідач.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

30 листопада 2006 року між акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК»(з 22.05.2009 р. назву змінено на Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК») (позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (відповідач) було укладено кредитний договір № 440 Ur 06, згідно з яким позивач відкрив відповідачу відкличну кредитну лінію в сумі 100000,00 гривень строком на 36 календарних місяців, з 30 листопада 2006 року по 29 листопада 2009 року включно, зі сплатою 24% річних за користування кредитом. Згідно Додаткового договору № 20 до кредитного договору з 01.11.2008 року плата за користування кредитними коштами становить 26% річних. Кредит надавався для поповнення обігових коштів, шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача.

На виконання своїх зобов'язань за кредитним договором позивач в розрізі відкритої кредитної лінії та згідно додаткового договору № 1 до договору на відкриття кредитної лінії № 440 Ur 06 від 30 листопада 2006 року надав відповідачу транш в розмірі 100 000,00 гривень, згідно додаткового договору № 2 транш в розмірі 27500,00 гривень, згідно додаткового договору № 3 транш в розмірі 15000,00 гривень, згідно додаткового договору № 5 транш в розмірі 2000,00 гривень, згідно додаткового договору № 6 транш в розмірі 1000,00 гривень, згідно додаткового договору № 7 транш в розмірі 50000,00 гривень, згідно додаткового договору № 8 транш в розмірі 20000,00 гривень, згідно додаткового договору № 9 транш в розмірі 20000,00 гривень, згідно додаткового договору № 10 транш в розмірі 24500,00 гривень, згідно додаткового договору № 11 транш в розмірі 25000,00 гривень, згідно додаткового договору № 12 транш в розмірі 14000,00 гривень, згідно додаткового договору № 13 транш в розмірі 35000,00 гривень, згідно додаткового договору № 14 транш в розмірі 5000,00 гривень, згідно додаткового договору № 15 транш в розмірі 35000,00 гривень, згідно додаткового договору № 17 транш в розмірі 4000,00 гривень, згідно додаткового договору № 18 транш в розмірі 9000,00 гривень, згідно додаткового договору № 19 транш в розмірі 44000,00 гривень.

Згідно з пп. 4.1. Кредитного договору відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно в строки та в порядку, передбаченому вищезазначеним договором сплачувати відсотки за користування кредитними коштами та відповідно до пп. 2.2. Кредитного договору здійснювати часткове повернення кредиту згідно графіку погашення, який вказано в додатку №1 до договору.

Згідно ст. 193 ГК України зобов'язання за договором має виконуватись належним чином у відповідності до умов договору, фактично Позичальник свої зобов'язання в повному обсязі не виконав: кредит не повернув, проценти сплачував несвоєчасно і не в повній сумі: згідно розрахунків наданих позивачем, за період з 30.11.2006 року по 14.10.2011 року відсотки нараховані в сумі 105 739,85 грн. Відповідач сплатив суму відсотків 64258,40 грн., залишивши несплаченими 41481,45 грн. нарахованих відсотків, чим порушив пп. 2.2., 4.1. Кредитного договору.

Пунктом 7.1. кредитного договору передбачено, що у випадку недотримання позичальником строків погашення кредиту, та/або строків сплати процентів за користування ним банк має право додатково стягнути з позичальника пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої в строк суми за кожний день прострочення сплати (з обмеженням, встановленим ст. 343 ГК України: не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня). Відповідно до ст. 232 ГК України відповідачу нарахована пеня за прострочення виконання зобов'язання по поверненню кредиту в сумі 1404,98 грн..

Таким чином, на момент розгляду справи судом, згідно розрахунків позивача, заборгованість відповідача перед позивачем складає 142886,43 грн., яка складається із 100000,00 грн. основного боргу, 41481,45 грн. несплачених відсотків, 1404,98 грн. пені за несплату відсотків.

Відповідач в судовому засіданні 08.11.2011 р. заявлений позивачем позов не визнав, та зазначив, що ним сплачувалась сума заборгованості по кредитній угоді, в звязку із чим у нього є сумніви в існуванні з його боку саме такої суми заборгованості, яку пропонує до стягнення позивач. З метою зясування вказаних обставин судове засідання було відкладено на 23.11.2011 р., а відповідача було зобовязано надати суду докази погашення заборгованості перед позивачем на день розгляду справи, та інші докази в обґрунтування доводів чи заперечень.

Однак в судове засідання 23.11.2011 р. відповідач не зявився та доказів витребуваних ухвалою суду не надав.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач доказів щодо проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 100000,00 грн. основного боргу, 41481,45 грн. несплачених відсотків, підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

Також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 1404,98 грн. пені за несплату відсотків, згідно розрахунку позивача, тому що вказана вимога відповідає умовам 7.1. кредитного договору укладеного між сторонами, де передбачено, що у випадку недотримання позичальником строків погашення кредиту, та/або строків сплати процентів за користування ним банк має право додатково стягнути з позичальника пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої в строк суми за кожний день прострочення сплати (з обмеженням, встановленим ст. 343 ГК України: не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦУ України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.525, 526, 527, 549, 551 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. ст.4-3, 4-5, 28, 30, 33, 43, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», (м.Київ, вул.. перемоги, 4) в особі Хмельницької філії, 29000, м.Хмельницький, вул..Подільська, 65 (код ЄДРПОУ 26093080) 100000,00 грн. основного боргу, 41481,45 грн. несплачених відсотків, 1404,98 грн. пені за несплату відсотків, 1 428,86 грн. відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( м. Київ, пр. Перемоги, 41; 29000, м. Хмельницький, вул. Подільська,65; код 26093080)

3 - відповідачу АДРЕСА_1; код НОМЕР_1)