Рішення № 19342361, 23.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2011Справа №5002-32/3756.4-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Євпаторійської міської організації товариства сприяння обороні України (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Революції, 73).

До відповідачів 1) Євпаторійської міської ради (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Леніна, 2).

2) Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Некрасова, 45).

3) Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Леніна, 2).

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

2) ОСОБА_2 (АДРЕСА_2).

3) ОСОБА_3 (АДРЕСА_3).

Про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності та визнання права власності на виробничу будівлю.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_4, довіреність б/н від 10.11.2011р. у справі.

Від відповідачів не зявився.

Від третіх осіб не зявився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Євпаторійська міська організація товариства сприяння обороні України звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідачів - Євпаторійської міської ради, Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» та Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №460 від 15.08.1953р. про включення до числа муніципалізованих будинку №73 по вул. Революції в м. Євпаторія та видане Євпаторійській міській раді свідоцтво про право власності на цей будинок. Крім того, позивач просить визнати право власності на виробничі будівлі в м. Євпаторія по вул. революції, 73 та зобовязати Євпаторійське МБРТІ оформити право власності на спірне майно.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2005 року було відмовлено у відкриті провадження в адміністративній справі.

Не погодившись із даною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якої він просив скасувати ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2005 року та направити справу в той же суд для розгляду.

31 січня 2006 року ухвалою господарського суду Автономної республіки Крим було порушено провадження у даній справі, з привласненням справі нового номера - №2-8/4670.1-2006А.

Розглянувши дану апеляційну скаргу, Севастопольський апеляційний господарський суд 14 грудня 2005 року постановив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2005 року скасувати.

Після закінчення розгляду справи по суті, у строки, які встановлені Господарським процесуальним кодексом України, 01 червня 2006 року було винесено рішення, згідно якому позов був задоволений у повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням Господарського суду АР Крим Євпаторійська міська рада звернулася із апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року апеляційна скарга Євпаторійської міської ради була частково задоволена. Севастопольський апеляційний господарський суд скасував рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2006 року у справі №2-8/4670.1-2006А. Севастопольським апеляційним господарським судом було прийнято нове рішення, згідно якому у частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №460 від 15 серпня 1953 року позивачу відмовлено. У решті частині позовних вимог провадження у справі припинено за непідвідомчістю.

Не погодившись із постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року Євпаторійська міська організація товариства сприяння обороні України подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу. Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу від 28 вересня 2007 року, згідно якої касаційна скарга була залишена без руху, та встановлювався строк для усунення вказаним товариством недоліків касаційної скарги.

20 листопада 2008 року Вищий адміністративний суд України, розглянувши касаційну скаргу Євпаторійської міської організації товариства сприяння обороні України, ухвалив касаційну скаргу Євпаторійської міської організації товариства сприяння обороні України задовольнити частково, скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 року, рішення господарського суду автономної Республіки Крим від 01.06.2006 року, провадження у адміністративній справі закрити, справу направити на розгляд до господарського суду Автономної республіки Крим.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2008 року було відкрите провадження по даній справі із привласненням ій нового номера - №2-1/10825.2-2008.

Після закінчення розгляду справи по суті, у строки, які встановлені Господарським процесуальним кодексом України, 31 березня 2009 року було винесено рішення, згідно якому позов був задоволений частково.

Господарський суд Автономної Республіки Крим вирішив визнати за Євпаторійською міською організацією товариства сприяння обороні України, (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Революції, 73, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 02728237) право власності на нежитлові приміщення загальною площею:

- в літері “А”- приміщення №1 площею 8,3кв.м., №2 площею 13кв.м., №3 площею 26,7кв.м., №4 площею 29кв.м., №5 площею 4,6кв.м., №6 площею 10,6кв.м., №7 площею З кв.м., №8 площею 52,8кв.м., №9 площею 15кв.м., №10 площею 27,6кв.м., №11 площею 36,3кв.м., №12 площею 3,4кв.м., №13 площею 18,7кв.м., №14 площею 10,9кв.м., №15 площею 19,9кв.м., №16 площею 92кв.м., №17 площею 9,8кв.м., №18 площею 4кв.м.;

- в літері “Б”- перший поверх приміщення № 1 площею 50кв.м., №2 площею 30 кв.м., №3 площею 30кв.м.;

в літері “В”- приміщення №1 площею 55,3кв.м., №2 площею 51,8кв.м., №3 площею 36,3кв.м.; зобовязати Кримське республіканське підприємство “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія”, (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Некрасова, 45, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 03348011) зареєструвати за Євпаторійською міською організацією товариства сприяння обороні України, (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Революції, 73, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 02728237) право власності на нежитлові приміщення загальною площею: - в літері “А”- приміщення №1 площею 8,3кв.м., №2 площею 13кв.м., №3 площею 26,7кв.м., №4 площею 29кв.м., №5 площею 4,6кв.м., №6 площею 10,6кв.м., №7 площею З кв.м., №8 площею 52,8кв.м., №9 площею 15кв.м., №10 площею 27,6кв.м., №11 площею 36,3кв.м., №12 площею 3,4кв.м., №13 площею 18,7кв.м., №14 площею 10,9кв.м., №15 площею 19,9кв.м., №16 площею 92кв.м., №17 площею 9,8кв.м., №18 площею 4кв.м.;

- в літері “Б”- перший поверх приміщення № 1 площею 50кв.м., №2 площею 30 кв.м., №3 площею 30кв.м.;

в літері “В”- приміщення №1 площею 55,3кв.м., №2 площею 51,8кв.м., №3 площею 36,3кв.м.; в частині визнання за Євпаторійською міською організацією товариства сприяння обороні України права власності на внутрішньодворові споруди, камяні забори довжиною 10,95м. та 7,8м., металеві та деревяні ворота, внутрішньодворове асфальтове замощення площею 619кв.м., що розташовані по вул. Революції, 73 в м. Євпаторія в позові відмовити; провадження у справі в частині скасування свідоцтва від 20.07.2005р. про право власності на будинок №73 по вул. Революції у м. Євпаторія, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №460 від 15.08.1953р. припинити; провадження у справі в частині зобовязання Кримського республіканського підприємства “Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія” скасувати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно дані про попереднього власника будівлі №73 по вул. Революції в м. Євпаторія - Євпаторійську міську громаду, припинити. Не погодившись із зазначеним рішенням Господарського суду АР Крим Євпаторійська міська рада та Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради звернулися із апеляційними скаргами до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2009 року апеляційні скарги були залишені без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2009 року без змін.

Не погодившись із постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2009 року Євпаторійська міська рада та Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради подали касаційні скарги до Вищого господарського суду України.

24 листопада 2009 року Вищий господарський суд України ухвалив постанову, згідно якої касаційні скарги Євпаторійської міської ради та Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради були залишені без задоволення, а Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року без змін.

Не погодившись із постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2009 року та з постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2009 року Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради подав касаційну скаргу до Верховного суду України.

Розглянувши касаційну скаргу Верховний суд України 30 березня 2010 року ухвалив постанову, згідно якої касаційна скарга виконавчого комітету Євпаторійської міської ради була задоволена, постанова Вищого господарського суду від 24 листопада 2009 року, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2009 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2009 року були скасовані, а справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2011 року в позові відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням Господарського суду АР Крим від 20 січня 2011 року Євпаторійська міська організація товариства сприяння обороні України подала апеляційну скаргу до Севастопольського апеляційного господарського суду.

14 квітня 2011 року Севастопольський апеляційний господарський суд ухвалив постанову, згідно якої апеляційна скарга була задоволена, рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 20 січня 2011 року скасовано. Було прийнято нове рішення, згідно якому позов задоволений частково. Визнано право власності за Євпаторійською міською організацією товариства сприяння обороні України, код ЄДРПОУ 02728237 на нежитлові приміщення загальною площею 586,9 м2.- в літері «А»- приміщення №1 площею 8,3м", № 2 площею 13м, №3 площею 26,7м2, №4 площею 29м2, №5 площею 4,6м2, №6 площею 10,6м2, №7 площею Зм2, №8 площею 52,8м2, №9 площею 15м2, №10 площею 27,6м2, №11 площею 36,3м2, №12 площею 3,4м2, №13 площею 18,7м2, №14 площею 10,9м2, №15 площею 19,9м , №16 площею 92м ,№17 площею 9,8м", №18 площею 4 м ; - в літері «Б»- перший поверх приміщення № 1 площею. 24,3м", №2 площею 29,6м2, №3 площею 4 м2; - в літері «В»- приміщення №1 площею 55,3м , №2 площею 51,8м , №3 площею 36,3м2, внутрішньо дворовими спорудами, двома кам'яними заборами довжиною 10,95м та 7,8м, металевими та дерев'яними воротами, внутрішньо дворовим асфальтним замощенням площею 619м.; зобов'язати Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія, зареєструвати на підставі цього Рішення суду право власності за Євпаторійською міською організацією товариства сприяння обороні України, код ЄДРПОУ 02728237 на нежитлові приміщення загальною площею 586,9 м2 - в літері «А»- приміщення №1 площею 8,3м , №2 площею 13м", №3 площею 26,7м2, №4 площею 29м2, №5 площею 4,6м2, №6 площею 10,6м2, №7 площею Зм2, №8 площею 52,8м2, №9 площею 15м2, №10 площею 21,ви2, №11 площею 36,3м2, №12 площею 3,4м2, №13 площею 18,7м2, №14 площею 10,9м2, №15 площею 19,9м , №16 площею 92м ,№17 площею 9,8м , №18 площею 4 м ; - в літері «Б»- перший поверх приміщення № 1 площею. 24,3м2, №2 площею 29,6м2, №3 площею 4 м2;-в літері «В»- приміщення №1 площею 55,3м2, №2 площею 51,8м2, №3 площею 36,3м2, внутрішньо дворовими спорудами, двома кам'яними заборами довжиною 10,95м та 7,8м, металевими та дерев'яними воротами, внутрішньо дворовим асфальтним замощенням площею 619м2.; зобов'язати Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія, скасувати дані про попереднього власника будівлі Євпаторійську міську громаду в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

02 серпня 2011 року Вищий господарський суд ухвалив постанову, згідно якої Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року та рішення господарського суду АР Крим були скасовані, а справа була направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Системою автоматичного розподілу справа передана на новий розгляд судді господарського суду АР Крим Барсуковій А.М. із привласненням справі № 5002-32/3758.1-2011.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.09.2011р. справа прийнята до провадження суддею Господарського суду АР Крим Барсуковою А.М.

Представник відповідача Євпаторійської міської ради проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

22.11.2011р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від Євпаторійської міської ради та її виконавчого комітету надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представників.

Суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання.

Крім того, 22.11.2011р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про залучення до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Управління культури Євпаторійської міської ради.

Заява мотивована тим, що приміщення по вул.. Революції, 73 в м. Євпаторії є памяткою архітектури і внесено до Переліку щойно виявлених обєктів приміщень і споруд, що являють собою історично-культурну цінність і підлягають державному обліку і охороні в м. Євпаторії.

Проте, суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем не надано документального підтвердження, що обєкт є памяткою, як він на те посилається в клопотанні із зазначенням приписів статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», що б твердило про необхідність погодження відповідного органу культурної спадщини. За таких обставин, відсутність документального обґрунтування клопотання спричиняє неможливість його задоволення.

Крім того, 22.11.2011р. позивач надіслав на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, фактично змінив матеріальну підставу позову. Зазначивши, як підставу позову - добросовісне володіння спірним обєктом, що спричинятиме набуття права власності за набутою давністю.

Суд вважає за необхідне уточнення позивача залишити без розгляду у звязку з наступним.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-6 було внесено зміни до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у якій зокрема зазначено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У звязку з тим, що вказаний закон набрав чинності 30.07.2010р., то розгляд справи повинен здійснюватись у відповідності з чинною редакцією ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, у звязку з тим, що розгляд справи по суті вже розпочато, то прийняти уточнення позивача в частині доповнення підстави позову не вбачається можливим та повинно бути залишене судом без розгляду.

Відповідно до рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 04.08.2010р. № 4 заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з архівним витягом з протоколу засідання Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради депутатів трудящих, рішенням від 15 серпня 1953 року №460 муніципалізовані домоволодіння житлового фонду місцевої ради, до яких увійшла будівля №73 по вул. Революції в м. Євпаторія (а.с.103 т. 1).

20 липня 2005 року на підставі рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради депутатів трудящих від 15 серпня 1953 року видано свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості, відповідно до якого власником споруд, розташованих в м. Євпаторії по вул. Революції 73 є територіальна громада м. Євпаторії.

Як свідчать матеріали справи, а також не заперечується сторонами, з 1949 року спірну будівлю по вул. Революції, 73 у м. Євпаторії займало об'єднання (товариство) сприяння Армії, Авіації та Флоту ДТСАРМА, ДТСАВА та ДТСФЛОТ.

Постановою Ради міністрів СРСР від 20 серпня 1951 року №3060 обєднані у всерадянське добровільне об'єднання (товариство) сприяння Армії, Авіації та Флоту (ДТСААФ РСРС) ДТСАРМА, ДТСАВА та ДТСФЛОТ.

Вказаною постановою зобовязано Раду міністрів союзних та автономних республік, край(обл)виконкоми передати всі приміщення, що займаються організаціями ДТСАРМА, ДТСАВА та ДТСФЛОТу організаціям ДТСААФ. Також даною постановою вирішено розробити та затвердити порядок передачі матеріальної частини озброєння, боєприпасів майна, приміщень та грошових коштів товариству ДОСААФ СРСР за балансом станом на 01 вересня 1951 року.

На підставі вказаної постанови, рішенням Кримського облвиконкому №702 від 05 вересня 1951 року будівлю у місті Євпаторія по вул. Революції №73 передано обласному комітету ДТСААФ.

Позивач вказує, що з часів війни будівля №73 по вул. Революції в місті Євпаторії була практично зруйнована.

Попередниками позивача за власний рахунок дана будівля була реконструйована і переобладнана у приміщення під учбові класи. На відновлення та ремонт приміщень організаціями сприяння обороні було витрачено сума у розмірі 60 тисяч рублів.

Відповідно до статуту Євпаторійської міської організації товариства сприяння обороні Україні, організація є складовою частиною (загальноукраїнського) громадського добровільного об'єднання громадян Республіки Крим та є правонаступником Євпаторійського міського товариства сприяння обороні України.

Враховуючи викладені обставини, позивач, вважає себе повноправним власником нежитлових приміщень загальною площею 641,14 кв.м, розташованих за адресою: вул.Революції, 73, місто Євпаторія, що займаються його попередниками з 1949 року, у зв'язку з чим вказує на незаконність оформлення права власності на спірні приміщення за територіальною громадою м.Євпаторії, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Звертаючись до суду з позовом позивач просить суд визнати за ним право власності на нежитлові приміщення.:

- в літері «А» - приміщення №1 площею 8,3 кв.м., №2 площею 13 кв.м., № 3 площею 26,7 кв.м., №4 площею 29 кв.м., № 5 площею 4,6 кв.м., №6 площею 10,6 кв.м., № 7 площею 3 кв.м., №8 площею 52,8 кв.м., № 9 площею 15 кв.м., №10 площею 27,6 кв.м., №11 площею 36,3кв.м., №12 площею 3,4 кв.м., №13 площею 18,7кв.м., №14 площею 10,9 кв.м., №15 площею 19,9 кв.м., №16 площею 92 кв.м., №17 площею 9,8 кв.м., №18 площею 4 кв.м.;

- в літері «Б» - перший поверх приміщення № 1 площею 50 кв.м., №2 площею 30 кв.м., №3 площею 30 кв.м.;

- в літері «В» - приміщення №1 площею 55,3 кв.м., №2 площею 51,8 кв.м., №3 площею 36,3 кв.м., внутрішньо дворовими спорудами, двома камяними заборами довжиною10,95 м та 7,8 м, металевими та деревяними воротами, внутрішньо дворовим

асфальтним замощенням площею 619 кв.м.; зобовязати Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» скасувати дані про попереднього власника будівлі №73 по вул. Революції у м. Євпаторія - Євпаторійську міську громаду в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Підтвердженням наявності права власності є правовстановлювальні документи, перелік яких наведений у додатку № 1 до Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.01.2003 р. № 6/5.

Згідно п. 6 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлювальним документом є свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Згідно свідоцтву про право власності на нерухоме майно від 20.07.2005 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Євпаторійського МБРТІ від 20.07.2005 року власником нерухомого майна, розташованого по вул. Революції, 73 у м.Євпаторіє є територіальна громада м. Євпаторії (а.с.. 88, 89 т. 4).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції на момент реєстрації права власності) підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно є акт місцевого самоврядування, прийнятий у межах повноважень, визначених законом.

Як підтверджується матеріалами справи, підставою для реєстрації права власності на спірне майно за територіальною громадою м. Євпаторії стало рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 460 від 15.08.1953 року «Про затвердження муніципалізованих домоволодінь житлофонду місцевої ради».

Вказане рішення органу місцевого самоврядування на даний час позивачем не скасоване та не визнане у судовому порядку недійсним, що свідчить про правомірність реєстрації права власності на спірне майно за територіальною громадою м.Євпаторії.

Щодо посилання позивача на те, що рішенням Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 460 від 15.08.1953 року йдеться про муніципалізацію виключно житлових приміщень - «житловий фонд», у зв'язку з чим нежитлове приміщення цим рішенням не муніципалізоване, суд не може з цим погодитись з огляду на таке:

Як вбачається з рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 460 від 15.08.1953 року муніципалізовані домоволодіння житлфонду місцевої ради у кількості 1149 домів затверджено згідно доданого списку.

Вказаним списком підтверджується, що муніципалізоване та таке, що підлягає затвердженню як фонд місцевої ради є домоволодіння по вул. Революції, 73 в цілому (а.с. 53-54 т.5).

Отже рішенням Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 460 від 15.08.1953 року було муніципалізовано та затверджено як фонд місцевої ради домоволодіння по вул. Революції, 73 м. Євпаторії в цілому.

Згідно історичній довідці на будівлю по вул. Революції,73 Євпаторійського краєзнавчого музею за №142 від 28.11.2005 р., будівля по вул. Революції, 73 було збудоване у 1895 році як жилий будинок (а.с. 153 т.1), що обґрунтовує зазначення відповідачем у рішенні № 460 від 15.08.1953 року домоволодіння № 73 як житловий фонд.

При цьому суд приймає до уваги, що позивачем не представлено суду доказів щодо передачі йому на баланс, в оренду, тощо саме нежитлового майна, та, як слід, розділення обєктів нерухомості, розташованих по вул. Революційній, 73 у м. Євпаторії на житлові та нежитлові.

27 липня 1990 року рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради народних депутатів №343/3, Управління ЖКГ зобовязано на період фактичної діяльності ДОСААФ укласти договір безоплатної оренди з Держкомітетом ДОСААФ.

Вищевикладене а також звернення голови Євпаторійського ДК ДОСААФ до Управління ЖКГ з проханням укласти договір оренди примушення по вул. Революції, 73 (лист за № 83 від 14.11.1989 р.) свідчить, що спірне домоволодіння належить міській раді.

Доводи про те, що рішенням Кримського облвиконкому № 702 від 05.09.1951 року, прийняте на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 20.08.1951 року № 8060, є підтвердженням права власності позивача, суд вважає помилковими, оскільки у вказаних документах йдеться мова про передачу спірних обєктів нерухомості по вул. Революції, 73 у м. Євпаторії на баланс позивача.

Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Як було зазначено вище, на підставі постанови Ради Міністрів СРСР № 3060 від 20 серпня 1951 року об'єднано добровільні організації ДОСАРМ, ДОСАВ і ДОСФЛОТ в єдине добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту ДОСААФ СРСР та встановлено, що основою ДОСААФ є первинні організації ДОСАРМ, ДОСАВ і ДОСФЛОТ. Зобов'язано Ради Міністрів союзних і автономних республік, край(обл) виконкоми передати всі приміщення, що займаються організаціями ДОСАРМ, ДОСАВ і ДОСФЛОТ - організаціям ДОСААФ. Вирішено розробити та затвердити порядок передачі матеріальних цінностей, майна, приміщень та інш. зазначених організацій ДОСААФУ СРСР по балансу на 1 вересня 1951 року.

Згідно архівного витягу з протоколу № 39 засідання виконавчого комітету Кримської обласної Ради депутатів трудящих від 5 вересня 1951 року на підставі вищезазначеної постанови зобов'язано міські та районні виконкоми передати всі приміщення організацій ДОСАРМ, ДОСАВ і ДОСФЛОТ організації ДОСААФ.

Відповідно до наказу Кримського обласного комітету ДОСААФ № 75 від 12.12.1951 року на підставі рішення Кримської обласної Ради депутатів трудящих № 702 від 5 вересня 1951 року та рішення Євпаторійської міської ради депутатів трудящих, протокол № 22 від 1951 року, Євпаторійському комітету ДОСААФ передано на баланс службове приміщення загальною площею 2571 кв.м по вул.. Революції, 73 у м. Євпаторії.

Відповідно до архівного витягу Державного архіву при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим з протоколу № 20 засідання виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 15 серпня 1953 року вирішено муніципалізувати домоволодіння житлового фонду місцевої ради, до якого, зокрема, увійшов спірний об'єкт нерухомості.

На підставі зазначеного рішення 20 липня 2005 року видано свідоцтво про право власності, відповідно до якого власником споруд розташованих по вул.. Революції, 73 у м. Євпаторії є територіальна громада м. Євпаторія.

Відповідно до статуту Євпаторійської міської організації Товариства сприяння обороні України зазначена організація є правонаступником Євпаторійського міського товариства сприяння обороні України.

Правовий режим майна загальносоюзних громадських організацій, яке перебуває на території України, врегульовано, зокрема, статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України".

Згідно з постановою Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10.04.1992 р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України

Відповідно до пункту 1 постанови Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 04.02.1994 р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.

Проте матеріали справи не містять жодного правовстановлюючого докумету на спірний обєкт, яке б посвідчувало право власності за ним , зареєстроване у встановленому порядку за Євпаторійським комітетом ДОСААФ, що могло б слугувати підставою для визнання права власності на спірний обєкт за позивачем в порядку правонаступництва.

Тобто перехід права власності до правонаступника може мати місце у випадку наявності цього права власності взагалі, тоді як позивач не надав документів, які б вказане підтверджували.

Крім цього, суд вважає за необхідне зауважити стосовно посилань позивача на проведення ремонтних та відновлювальних робіт за власний кошт, суд вважає за необхідне зауважити, що по-перше, це не може слугувати підставою для безспірного набуття права власності, а по-друге, Рішенням Євпаторійської міської ради народних Депутатів Кримської області від 27.07.1990р. № 343/3 міський комітет ДОСАФ був на підставі ремонтування та обслуговування будівлі за власний рахунок звільнений від орендної плати за займане приміщення ( а.с. 152 т.1).

Також не може бути доказом наявності безспірного права власності на обєкт не може й слугувати Статут , оскільки в пункті 7.2 його, на який посилається позивач, перелічене майно, яке взагалі не відмічено будь-якими родовими ознаками, а обєднано лише поняттям майно для виконання статутних завдань Організації. ( а.с. 121 т.1). Тобто пункт 7.2 Статуту не може доказувати право власності на нежитлове приміщення по вул.. Революції, 73 у м. Євпаторії.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на викладене суд дійшов висновку що позивачем не представлено та в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують право власності на приміщення по вул. Революції, 73 у м. Євпаторії, тоді як матеріалами справи підтверджені законні підстави реєстрації права власності на спірний обєкт за територіальною громадою м. Євпаторії.

Щодо визнання за позивачем права власності на внутрішньодворові споруди, кам'яні забори довжиною 10,95 м та 7,8 м, металеві та дерев'яні ворота, внутрішньодворове асфальтове замощення площею 619 кв. м, що розташовані по вул. Революції, 73 в місті Євпаторії, слід зазначити, що вказані споруди є об'єктом спільної власності усіх співвласників будинку, та належними доказами по справі також не підтверджується приналежність позивачу даних об'єктів.

Крім того стосовно цих вимог суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Матеріалами справи не підтверджується наявність спору між сторонами в частині даної вимоги.

Тим самим суд дійшов висновку що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про зобов'язання Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія, зареєструвати на підставі рішення суду право власності за Євпаторійською міською організацією товариства сприяння обороні України, на вказані нежитлові приміщення загальною площею 586,9 м2 та скасування даних про попереднього власника цього майна.

Згідно п.5 ч.1 ст. 19 Закону України державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень суду, що набрали законної сили.

Відповідно до п.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Так, відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Позивач вільний у виборі способу захисту свого цивільного права, однак, обраний ним спосіб захисту має бути передбачений договором або законом.

Вищий Господарський суд України на питання чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача у справі чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог? Відповів в пункті 14 Інформаційного листа від 11.04.2005 р. N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» : відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Крім того, приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Таким чином, суд не вправі самостійно змінити предмет позову та вважає за необхідне розглядати позовні вимоги саме в рамках зазначених позивачем.

Проте в чому саме виразилось порушення права позивача Кримським республіканським підприємством «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» суду не пояснено, взагалі не зазначено. Законних та обґрунтованих підстав для зобовязання відповідача Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» скасувати дані про попереднього власника будівлі немає. Тобто вимоги позивача в цій частині також є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги про скасування Свідоцтва від 20.07.2005р. про право власності, суд вважає зазначити таке:

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом. Зокрема, вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину.

В силу статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у звязку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням обєктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у пункті 6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові обєкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

При зверненні з позовом у даній справі про визнання нечинними свідоцтв про право власності, які лише видаються при оформленні права та не є правочинами, позивач не зазначив норму закону, що передбачає захист цивільних прав та інтересів вказаним способом.

Тобто позивач заявив вимоги про захист прав у непередбачений законом спосіб, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

У судовому засіданні 23.11.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 25.11.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.