Постанова № 19340368, 22.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"22" листопада 2011 р. Справа № 5005/2814/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкін В.Е.,

Чернов Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за участю представників:

ТОВ "ЧП Гран"

ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

розглянувши касаційну скаргу Грищенко Д.С. Лосєв Д.В.

ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від 01 серпня 2011 р.

у справі№ 5005/2814/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТОВ "ЧП Гран"

доВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

простягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 р. (суддя Калиниченко Л.М.) позов про стягнення 1 715,07 грн. –3 % річних, 6 974, 99 грн. –інфляційні витрати, 102, 00 грн. –державне мито та 236, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу задоволено в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2011 р. (судді Чимбар Л.О., Прудніков В.В., Голяшкін О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 р. залишено без зміни.

Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано ст. 625 Цивільного кодексу України та неправомірно стягнено інфляційні витрати та 3 % річних, оскільки вказані у зазначеній статті суми процентів, інфляційних та річних є невідємною частиною основного боргу і їх стягнення можливе виключно разом з основним боргом; оскільки спір щодо боргу вирішено рішенням господарського суду від 15.10.2009 р. у справі № 6/419-09 господарського суду Дніпропетровської області, тому вимоги про стягнення інфляційних та річних після вирішення спору про основну заборгованість є безпідставними; відносно скаржника ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2010 р. у справі № Б38/133-10 порушено справу про банкрутство, тому норми ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обмежують застосування санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання після порушення справи про банкрутство.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

24.03.2008 між ТОВ "ЧП Гран" (постачальник) та ВАТ " Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець" укладено Договір №474 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар відповідно Додатку –Специфікації до Договору, , а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та сплатити його на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником за товар. При цьому в рахунках-фактурах зазначається ціна товару, встановлена в Специфікації. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по факту поставки протягом 10-ти банківських днів з дня виставлення рахунку-фактури та податкових накладних за фактично поставлений товар.

На виконання умов договору ТОВ "ЧП Гран" поставив відповідачу товар на суму 109824 грн.63коп., що підтверджується наявними у справі доказами (податковими накладними та актом-приймання передачі товару, а.с. 13-15 том.І).

Проте відповідач до теперішнього часу не виконав взяті на себе зобов'язання та не оплатив поставлений позивачем товар.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009 р. у справі № 6/419-09, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 109 824грн.63коп.

У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо виконання рішення, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з 21.10.2010 по 01.02.2011 та 3 % річних за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому колегія зазначає, що винесення судового рішення про стягнення боргу не припиняє зобов’язання і воно існує до його повного виконання.

За таких обставин, оскільки суми інфляційних втрат та 3% річних розраховані правильно, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

При цьому, абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, і їх нарахування є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому касаційна інстанція враховує правові висновки Верховного Суду України у постанові від 17.01.2006 № 11/690.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій при вирішенні даної справи правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, наведені скаржником доводи в якості підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не приймаються, оскільки правильності правових висновків суду не спростовують, зводяться до невірної інтерпретації норм закону, тому в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2011 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 р. у справі № 5005/2814/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя                                         В. Овечкін

судді                                        Є. Чернов

                                        В. Цвігун