Постанова № 19339821, 22.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р. Справа № 5005/5355/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом)ОСОБА_4 дов. від 14.10.2011 року

відповідача (позивача за зустрічним позовом)не зявився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна"

на постановувід 25.08.2011 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 5005/5355/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" доСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 простягнення 7090,25 грн. за зустрічним позовомСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" простягнення 9482,63 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 про стягнення з 7 090 грн. 25 коп. штрафу за затримку доставки вантажу. Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" про стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг перевезення в розмірі 3006,57 грн., а також збитків у вигляді витрат, понесених на отримання послуг з правової допомоги в розмірі 6776,06грн.

Доповідач Волковицька Н.О.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2011року (суддя Юзіков С.Г.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року (головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Прудніков В.А., Чимбар Л.О.) у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічні позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 6470,06грн. збитків.

У решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суд від 25.08.2011 року скасувати в частині незадоволення первісного позову і прийняти нове рішення яким задовольнити первісний позов, а також в частині задоволення зустрічного позову про стягнення збитків і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Скаржник в обґрунтування своїх доводів посилається на те, що досліджуючи матеріали справи в частині розгляду первісної позовної заяви, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували пункт 12 Заяви Договору № 135-004-1 від 16.04.2010 року, в якому зазначено, що при затримці подачі транспортного засобу під завантаження більше 5-ти годин та/або затримки доставки вантажу в пункт призначення, а також при відмові від подачі транспортного засобу менше чим за 24 години або при його не подачі Перевізник сплачує замовнику неустойку в розмірі 500 грн. за кожну почату добу затримки. Тому, згідно з даними міжнародних автомобільних накладних (CRM) б/н прострочення строків доставки вантажу становить 13 днів, оскільки згідно з пунктом 8 Заяви Договору № 135-004-1 від 16.04.2010 року вантаж мав бути доставлений 26-27.04.2010 року проте був доставлений лише 10.05.2010 року.

Заявник вважає, що затримка доставки вантажу відбулася з вини відповідача, оскільки відповідно до умов Договору завантаження транспортного засобу відбулося в строк згідно з пунктом 4 Заяви Договору № 135-004-1 від 16.04.2010 року.

На думку скаржника суди попередніх інстанцій помилково посилаються на пункт 3 статті 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, оскільки перше письмове застереження про сплату штрафних санкцій було здійснено позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) 20.05.2010 року шляхом надсилання відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) претензії електронною поштою, повторне - шляхом надіслання на його юридичну адресу претензії №1005-326 від 17.05.2010 року цінним листом.

Заявник також зазначає, що відповідачем за первісним позовом порушено умови договору, а також статті 525, 526, 530, 599, 610 Цивільного кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, щодо первісних позовних вимог, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_5 укладено договір-заявка № 135004-1 від 16.04.2010 року, за умовами якого перевізник (Субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_5) зобовязався здійснити автомобільне перевезення вказаного замовником (Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна") вантажу (обладнання, всього 22 місця вагою 6040 кг) за маршрутом: Німеччина - Голандія-Україна; завантаження: 20-22.04.2010 року; розвантаження: м.Дергачі Харківської області; дата доставки: 26-27.04.2010 року; вартість фрахту: 2300 євро у гривнях, з урахуванням ПДВ за курсом НБУ на день надання довідки про транспортні витрати; та замовник, відповідно, зобовязався сплатити вищезазначені послуги перевізника.

Факт надання послуг Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_5 Товариству з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" з перевезення вантажу за договором на суму 29532 грн. встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2010 року у справі № 59/21, який, у відповідності з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, має преюдиційне значення та доведенню не підлягає.

Відповідно до пункту 12 договору, за затримку доставки вантажу у пункт призначення, перевізник сплачує замовнику неустойку у розмірі 500 грн. за кожну добу затримки.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, послались на пункт 3 статті 30 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 19.05.1956 року, з огляду на пропущення Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" строку звернення з вимогою сплати штрафу за затримку вантажу, оскільки із вимогою про стягнення штрафу до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 позивач звернувся у строк, що перевищив 21 день з моменту прострочення доставки.

Заперечення позивача за первісним позовом щодо надсилання претензії 17.05.2010 року та електронною поштою 20.05.2010 року досліджувались судом апеляційної інстанції та спростовані з огляду на те, що зі змісту електронного листа (а.с.22,23, т.2) не вбачається про яку претензію йде мова.

Щодо претензії за вих.№К-1-1005-326 від 17.05.2010 року про сплату штрафу за отримання вантажу в сумі 6500,00 грн. суд апеляційної інстанції встановив, що позивач направив її за іншою адресою відповідача ніж та, що з 09.03.2010 року значиться в Єдиному державному реєстрі і є загальнодоступною згідно частини 1 статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції станом на час виникнення спірних відносин).

Стосовно зустрічного позову, суди попередніх інстанцій встановили, що Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_5 послався на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" строку оплати послуг з перевезення за договором, пунктом 13 якого передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати таких послуг замовник зобовязується сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, внаслідок чого відповідачеві нарахована пеня у розмірі 3006,57 грн.

Проте, суд першої інстанції з чим погодився і суд апеляційної інстанції відмовляючи в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 пені виходив з того, що такі вимоги були предметом розгляду у справі № 59/21, рішення у якій на момент пред'явлення позову набрало законної сили.

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_5 також послався на ті обставини, що з метою захисту своїх прав та законних інтересів (справа № 59/21 за позовом Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_5 до Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" про стягнення 30720, 16 грн., що розглядалась господарським судом міста Києва, був змушений звернутися за правовою допомогою, що призвело до відповідних збитків.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, а саме 6476,06 грн. понесених витрат на отримання послуг із правової допомоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що понесення витрат при вирішенні спору господарським судом міста Києва у справі № 59/21 підтверджується договором №027/10 від 27.08.2010 року, укладеним між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, актом прийому-передачі виконаних робіт від 21.12.2010 року, квитанції №7 до приходного касового ордеру від 21.12.2010 року на суму 6470,06 грн. та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, виданим виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області на ім'я ОСОБА_6

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і обєктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року у справі №5005/5355/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" залишити без задоволення.

Головуючий суддяТ. Дроботова

С у д д іН. Волковицька

Л. Рогач