Постанова № 19339808, 23.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2011 р. Справа № 18/76/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПодоляк О.А.

суддів :Алєєвої І.В.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу ТОВ "Мікрін-ЛД"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.06.2011

у справі№ 18/76/10 господарського суду

Миколаївської області

за позовомТОВ "Мікрін-ЛД" (надалі - Товариство)

доВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції

(надалі - Банк)

третя особа ФОП ОСОБА_5

провизнання договору недійсним

за участю представників: від позивача- Фуртатов К.М. від відповідача- Кулик М.В.; Семеняка В.В.

від третьої особи- не з'явились В С Т А Н О В И В:

У травні 2010 року Товариство звернулося до господарського суду з позовом до Банку про:

- визнання недійсним іпотечного договору від 21.04.2008, укладеного між Банком та Товариством;

- виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстратором якого є ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, запис про обтяження майна №7066077, контрольна сума 9ДГ0ВГБЕЕ5, яке було предметом оскаржуваного іпотечного договору;

- виключення з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, реєстраційний запис зареєстрований 24.04.2008 за №7088265, контрольна сума Б4446ДБ30Е, стосовно майна, яке було предметом оскаржуваного іпотечного договору.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.06.2010 (суддя Давченко Т.М.) позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 (судді: Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л., Лашин В.В.) рішення скасовано та прийнять нове, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 15.04.2008 між Банком (Кредитор) та ФОП ОСОБА_5 (Позичальник) укладено генеральний кредитний договір № 010/01-02/08-042 (надалі Генеральний кредитний договір), за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, в порядку і на умовах, визначених договорами, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. п. 1.2-1.4 Генерального кредитного договору цільове використання кредитних коштів: рефінансування заборгованості перед АКБ "Укрсоцбанк", фінансування затрат, пов'язаних з ремонтом, реконструкцією та відкриттям торгових центрів (в т. ч. сплата комісій та страхових платежів по кредитам в Банку). Загальний ліміт кредитування активних операцій Позичальника по всім договорам, укладеним в рамках цього договору, не повинен перевищувати розміру, еквівалентного 8000000 дол. США. Термін дії договору до 10.04.2018 за умови повного погашення Позичальником заборгованості (позики, відсотків за користування, штрафів та пені) за всіма договорами, укладеними в рамках цього договору.

Пунктом 2.2. цього договору встановлено, що в його рамках на підставі додатково укладених кредитних договорів можуть використовуватись: кредити, кредитні лінії, овердрафти, банківські гарантії.

За змістом п. 2.4. Генерального кредитного договору конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, об'єкти кредитування визначаються Сторонами окремо в кожному договорі, укладеному в рамках цього договору.

Згідно з п. 2.7 даного договору його забезпеченням є:

- іпотека нерухомості (торгові приміщення ТЦ "Никольський Посад"), що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Радянська, 6 та належить ТОВ"Пассат-Центр Миколаїв";

- іпотека нерухомості (торгові приміщення ТЦ "Никольський Посад"), що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Радянська, 6-8 та належить ТОВ"Мікрін-ЛД";

- поруки ОСОБА_9, ТОВ "Дельта-НКС", ТОВ"Мікрін-ЛД", ТОВ "Пассат-Центр Миколаїв".

Відповідно до п. 2.9 вказаного договору надання коштів по договору/договорам, укладеним в рамках цього договору, у розмірі, що не перевищує суму, вказану в п. 1.3 договору, здійснюється кредитором після належного укладання цього договору, та відповідного кредитного договору в межах даного договору, договорів застави та виконання інших умов, передбачених діючим законодавством та внутрішніми нормативами кредитора.

Згідно з п. 9.1 Генерального кредитного договору він набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення Позичальником заборгованості за кредитом/кредитами.

15.04.2008 між Банком (Кредитор) та ФОП ОСОБА_5 (Позичальник) укладено кредитний договір № 010/01-02/08-043 "Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія", згідно умов якого та в рамках Генерального кредитного договору Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 5 500 000 дол. США з терміном погашення до 10.04. 2018 зі сплатою в строк по 14.04.2009 11,5 % річних при кредитуванні в дол. США, а Позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором (п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1).

Цього ж дня, між Банком (Кредитор) та ОСОБА_5 (Позичальник) укладено кредитний договір № 010/01-02/08-044 "Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія", за умовами якого та в рамках Генерального кредитного договору Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредит на фінансування затрат, пов'язаних з ремонтом, реконструкцією та відкриттям торгових центрів (в т. ч. сплата комісій та страхових платежів по кредитам в Банку) у формі мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом еквівалентним 2500000 доларів США з терміном погашення до 10.04.2013 зі сплатою в строк по 14.04.2009 11,5 % річних при кредитуванні в дол. США, а Позичальник отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором (п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1).

Додатками № 1 до кредитних договорів № 010/01-02/08-043 та № 010/01-02/08-044 затверджено графіки погашення кредиту.

21.04.2008 між Банком (Іпотекодержатель) та ТОВ "Мікрін-ЛД" (Майновий поручитель) укладено іпотечний договір (надалі Іпотечний договір), відповідно до якого позивач виступив майновим поручителем за ФОП ОСОБА_5 (Боржник) за зобов'язаннями, які витікають з Генерального кредитного договору, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за яким Боржник зобов'язується повернути кредит у сумі, еквівалентній 8000000 дол. США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором в строк до 10.04.2018, виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі, а також відшкодувати Іпотекодержателю можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Предметом іпотеки виступило нерухоме майно нежитлові приміщення торговельного центру з надбудованим мансардним поверхом, літ. А3-2, загальною площею 1655,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Радянська, 6-8 (п. 1.2 Іпотечного договору).

Заставна вартість вказаного майна визначена сторонами у сумі 31585000грн. (п. 1.5 Іпотечного договору).

Строк дії договору встановлено з моменту його нотаріального посвідчення до, зокрема, припинення боргового зобов'язання, забезпеченого іпотекою (п.п.7.1,7.2 Іпотечного договору).

Задовольняючи позов Товариства, суд першої інстанції виходив з того, що Іпотечний договір не містить конкретних зобов'язань, носить загальний характер, в ньому відсутні істотні умови щодо змісту та розміру основного зобов'язання, відтак, він суперечить ст.573 ЦК України та ч. 4 ст. 3, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" та підлягає визнанню недійним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Повторно розглядаючи справу апеляційний господарський суд дійшов висновків, що Іпотечний договір відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 546 ЦК України та ст. ст. 3, 7, 18 Закону України "Про іпотеку", тобто укладений з дотриманням ст. 203 ЦК України, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним. З огляду на це, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду та відмовив Товариству в позові.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 203 цього ж Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 573 вищевказаного Кодексу заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

В силу ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Згідно ч. 2 ст. 7 даного Закону, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі чинних договорів.

Статтею 18 Закону України "Про іпотеку" визначено істотні умови, які повинен містити договір іпотеки. Істотною умовою договору іпотеки, що укладається в забезпечення виконання грошових зобов'язань, є зміст грошового зобов'язання і його сума або посилання на договір, що має визначити зміст і розмір такого грошового зобов'язання чи надати критерії, які дозволяють їх встановити на конкретний час протягом строку дії такого зобов'язання.

З огляду на встановлені та зазначені вище обставини справи суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків, що оспорюваний Іпотечний договір містить усі істотні умови, передбачені ст. 18 Закону України "Про іпотеку", та забезпечує дійсне зобов'язання в межах Генерального кредитного договору, який є чинним. Договорами, укладеними в рамках Генерального кредитного договору, визначені конкретні суми кредитування, строки надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитними коштами, відповідальність за порушення умов договору та інші істотні умови. В п.п. 1.1 цих кредитних договорів містяться посилання на Генеральний кредитний договір. До того ж, як Генеральним кредитним договором (п. 2.7), так і в укладених в його рамках кредитними договорами (п. 4.1) передбачено забезпечення виконання зобов'язань позичальника, зокрема, іпотекою.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання оспорюваного іпотечного договору недійсним та відмову в позові.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Мікрін-ЛД" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 у справі № 18/76/10 залишити без змін.

Головуючий, суддя О. Подоляк

С у д д і І. Алєєва

С. Владимиренко