Постанова № 19336653, 17.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р. Справа № 5023/4289/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4242 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.11 р. у справі № 5023/4289/11

за позовом Дочірнього підрпиємства "Конріл", м. Київ

до ТОВ "Промснаб", м. Харків

про стягнення 23 763,97 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДП “Конріл”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, ТОВ “Промснаб”, 16706,46 грн. основного боргу, 986,13 грн. пені, 190,86 грн. –3% річних, 841,59 грн. інфляційних, 5011,92 грн. штрафу та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 серпня 2011 року по справі № 5023/4289/11 (суддя Смирнова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 16706,46 грн. суми основного боргу, 986,13 грн. пені, 190,86 грн. –3% річних, 841,59 грн. інфляційних, 835,32 грн. штрафу, 195,60 грн. витрат по сплаті державного мита та 194,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення штрафу у розмірі 4176,61 грн. відмовлено.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв’язку з тим, що справу було розглянуто без участі його уповноваженого представника без наявності в матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. По суті позовних вимог посилається на те, що поставку було здійснено позивачем на суму 16786,32 грн. та оплачено відповідачем на суму 16000,00 грн., в зв’язку з чим вважає, що на момент прийняття рішення по справі заборгованість ТОВ «Промсанб»перед позивачем складає 786,32 грн.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2011 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 15.11.2011 року за відсутності представників позивача та відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин та докази по справі на підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія судів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 04 січня 2010 р. між Дочірнім підприємством "Конріл", м. Київ (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків (відповідач) був укладений договір № К012 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач продає товар, а відповідач, в свою чергу, приймає та оплачує його на умовах, обумовлених цим договором. Пунктом 4.1 договору передбачено, що відповідач оплачує поставлений товар після реалізації кожної одиниці товару третім особам шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 5-го, 20-го числа кожного місяця. Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 р. Договір вважається автоматично пролонгованим на строк одного календарного року, якщо відповідач приймає поставку товару після дати закінчення строку дії договору та при відсутності іншого договору. Пунктом 8.2 договору передбачено, що в частині взаєморозрахунків сторін, цей договір діє до моменту повного виконання сторонами грошових зобов’язань за цим договором.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 146986,02 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до позовної заяви, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Умовами договору сторони узгодили строк оплати товару не пізніше 5-го, 20-го числа кожного місяця.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідач частково оплатив товар на суму 126751,50 грн. та повернув товар на суму 3528,06 грн., в зв’язку з чим несплаченою залишилась сума боргу в розмірі 16706,46 грн.., що підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором за період з 01.12.10 р. по 31.12.10 р. складає 16706,46 грн.. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін (а.с. 11).

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі –16706,46 грн. правомірна, обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 841,59 грн. та 3% річних у сумі 190,86 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання визнані господарським судом такими, що підлягають задоволенню як правомірні.

В силу вимог частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строку оплати товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочи платежу.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 986,13 грн. також задоволена господарським судом, як така, що нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання у відповідності до умов договору, відповідає вимогам діючого законодавства та підтверджена наданим розрахунок.

Відповідно до протоколу розбіжностей сторони погодили п. 6.3 договору викласти в наступний редакції: "У разі порушення відповідачем повної оплати вартості поставленої йому позивачем партії товару більше ніж на 120 календарних днів, відповідач сплачує позивачу неустойку у формі штрафу в розмірі 5% від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару".

Враховуючи вимоги ст.629 ЦК України, а саме те, що договір є обов’язковим для виконання сторонами, приймаючи до уваги те, що відповідач неналежним чином виконав прийняті на себе зобов’язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, а саме як було визначено умовами договору, в строк не пізніше 5-го, 20-го числа кожного місяця, позовна вимога щодо стягнення штрафу у сумі 835,30 грн., визнана судом першої інстанції такою, що підлягає задоволенню, як правомірна та обґрунтована. В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4176,63 грн. відмовлено, як зайво нарахованої.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та узгоджуються з приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Посилання заявника скарги на те, що поставка товару була здійснена на суму 16786,32 грн. до уваги колегією суддів не приймається, оскільки наведені доводи спростовуються матеріалами справи, а саме наданими позивачем видатковими накладними (а.с. 19-66).

Твердження відповідача про часткову сплату товару в сумі 16000, 00 грн. відповідно до наданих відповідачем банківських копій та наявність в зв’язку з цим боргу перед позивачем в сумі 786,32 грн. колегія суддів до уваги також не приймає, оскільки така оплата була проведена відповідачем 25.01.2010 р. та 23.03.2010 р., тоді як станом на 31.12.2010 р. відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 16706,46 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків по договору № 02-012 від 04.01.10 р. з вивіреним сальдо на користь позивача в зазначеній сумі, який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Однак, наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками, тощо. В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи належним чином завіреними копіями первинних документів –видаткових накладних (а.с. 19-66), які містять вичерпні відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

З урахуванням викладених обставин колегія суддів вважає, що існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 16706,46 грн. підтверджується матеріалами справи, наведеними відповідачем обставинами не спростовується, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", розділу XII Прикінцеві положення ч.3.3 п.14, а також ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином”.

Так, ухвала про порушення провадження у справі від 02 червня 2011 року була направлена відповідачу за його юридичною адресою: 61002, м. Харків, вул.. Академіка Проскури, 1, та отримана ним 06 червня 2011 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (аркуш справи 67). Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом першої інстанції були створені належні умови для повного та об’єктивного розгляду справи по суті, розгляд справи ухвалою від 16 червня 2011 року та від 02 серпня 2011 року було відкладено. Вказані ухвали були своєчасно направлені сторонам та отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи. Тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Враховуючи викладені обставини, а також вимоги ст. 69 ГПК України щодо строків вирішення господарського спору, суд першої інстанції правомірно розглянув справу на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів звертає увагу, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі коли фактичне місце проживання учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання учасника судового процесу.

Якщо учасник судового процесу своєчасно не довів до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну обставин щодо фактичного місця знаходження, а також не вжив заходів щодо забезпечення заходів по отриманню поштової кореспонденції уповноваженою особою, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю юридичну особу.

Колегія суддів враховує і той факт, що відповідач без поважних причин не взяв участь в судовому засіданні апеляційної інстанції 15 листопада 2011 року при розгляді його апеляційної скарги, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями № 17676 вручення поштового відправлення представнику відповідача за довіреністю 29.09.2011р., та не надав доказів поважності причин його відсутності, що свідчить про недобросовісне використання відповідачем прав, передбачених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача –ТОВ «Промснаб»м. Харків - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2011 р. у справі № 5023/4289/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 14 листопада 2011 року