Постанова № 19336650, 17.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р. Справа № 5023/311/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників:

ТОВ «Райффайзен Лізінг Аваль» - ОСОБА_3, за довіреністю;

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції - ОСОБА_4, за довіреністю;

ТОВ «Торговий дім «Харківський тракторний завод» - ОСОБА_5, за довіреністю (після перерви не прибув);

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м. Харкові ОСОБА_6, за довіреністю;

ПАТ «Банк Золоті Ворота»- ОСОБА_9, за довіреністю;

ДПІ у Зміївському районі Харківської області ОСОБА_10, за довіреністю;

ТОВ «РОСКО ТРЕЙД»- ОСОБА_11, за довіреністю;

боржника ОСОБА_12, за довіреністю;

ліквідатор Фомін Г.В., ліцензія серії НОМЕР_1 від 26.02.2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Діброва», с.Тимченки (вх.№4290Х/2-7), апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», м.Харків (вх.№4377Х/2-7), та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ, (вх.№4409Х/2-7) на постанову господарського суду Харківської області від 13.09.2011 року у справі №5023/311/11,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківський тракторний завод», м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Діброва», с.Тимченки, Зміївського району Харківської області

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 13.09.2011 року (суддя Швидкін А.О.) визнано товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Діброва»банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинено, строк виконання всіх грошових зобовязань, та зобовязань щодо сплати податків і обовязкових платежів вважається таким, що настав, припинено нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості, вимоги за зобовязаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, визнано такими, що предявляються в межах ліквідаційної процедури. Керівника банкрута звільнено з роботи у звязку з банкрутством підприємства. Припинено повноваження органів управління банкрута і повноваження власників майна.

Скасовано арешти, що накладені на майно боржника, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута визнано таким, що не допускається.

Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Фоміна Г.В.

Зобовязано ліквідатора відповідно до п. 3, 5 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в пятиденний строк опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст. ст. 25-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», щомісячно надавати комітету кредиторів і суду звіти про хід ліквідаційної процедури, про фінансовий стан і рух майна та коштів боржника в ході ліквідаційної процедури.

Зобовязано ліквідатора в строк до 13.03.2012 року виконати ліквідаційну процедуру, та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс, а також всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Боржник, ТОВ «Агрофірма «Діброва», з постановою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Боржник вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

Однак, вимоги 2-х членів комітету кредиторів АТ «Банк «Золоті Ворота»та АТ «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення АТ «Промінвестбанк»в м.Харкові забезпечені заставою, останні не можуть вважатися конкурсними кредиторами у розумінні ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а за таких підстав останні не можуть бути у складі комітету кредиторів та приймати рішення щодо ліквідації боржника та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. Наведеному факту судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року апеляційну скаргу боржника прийнято до провадження та призначено до розгляду.

10.10.2011 року кредитор ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», не погоджуючись з постановою суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 13.09.2011 року та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин справи, через не дослідження фінансової, господарської діяльності, даних бухгалтерського обліку підприємства, відсутністю повного та ретельного аналізу про фінансово майновий стан боржника не дослідивши та не зібравши всі доказові факти та відсутності даних про інвентаризацію майна призвело до завчасного висновку про перехід до ліквідаційної процедури та присвоєння боржнику статусу банкрута внаслідок чого господарським судом Харківської області порушено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 13, 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та не застосовано Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України 26.10.2010 року №1361.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», м.Харків прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»також не погодилось з постановою суду від 13.09.2011 року та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вказує, що збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини 1 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Однак, розпорядником майна було порушено вимоги Закону щодо строків та порядку повідомлення кредиторів про час та місце проведення зборів кредиторів, що позбавило частину кредиторів можливості прийняти участь у зборах кредиторів та унеможливило їх скористатися наданими Законом правами, обмеживши тим самим законні інтереси кредиторів як учасників провадження у справі про банкрутство. Проте, господарським судом Харківської області при розгляді клопотання комітету кредиторів боржника не надано правову оцінку правомочності та легітимності перших зборів кредиторів на якому було сформовано комітет кредиторів.

ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»також вказує, що ані розпорядником майна, хоча це входить до його прав та обовязків, ані комітетом кредиторів належним чином не досліджений та не проаналізований дійсний фінансовий та майновий стан боржника, що в свою чергу свідчить про прийняття завчасного і необґрунтованого рішення комітету кредиторів про необхідність переходу до ліквідаційної процедури боржника.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Так як в провадженні Харківського апеляційного господарського суду знаходяться апеляційна скарга боржника (вх.№4290Х/2-7), апеляційна скарга ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», м.Харків (вх.№4377Х/2-7) та апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(вх.№4409Х/2-7) на одну і ту ж постанову господарського суду Харківської області від 13.09.2011 року у справі №5023/311/11, ухвалою суду від 17.10.2011 р. (у першому судовому засіданні) апеляційні скарги обєднано в одне апеляційне провадження.

17.10.2011 року кредитор «Банк Золоті Ворота»надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10047), в якому просить відмовити в задоволені апеляційних скарг кредиторів ТОВ «Райффайзен Лізінг Аваль», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та боржника і залишити в силі постанову господарського суду Харківської області по справі №5023/311/11 від 13.09.2011 р.

Кредитор вказує, що в ході судового розгляду справи про банкрутство кредиторами, комітетом кредиторів, розпорядником майна було вжито всіх заходів та здійснено всі необхідні процедури, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Так, у відповідності до норм даного Закону кредитори боржника провели збори, обрали комітет кредиторів. Розпорядник майна на засіданні комітету кредиторів надав аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, який свідчив про його неплатоспроможність, про те, що фінансовий стан боржника з моменту порушення провадження у справі не стабілізувався, за даними бухгалтерського обліку економічний стан боржника повільно погіршувався. Також арбітражний керуючий пояснив, що після публікації оголошення про порушення провадження у справі, особи, які б бажали прийняти участь в санації боржника, до розпорядника майна та комітету кредиторів не звертались, пропозицій мирової угоди від жодного кредитора не поступило.

Щодо твердження апелянта ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»про порушення розпорядником майна вимог Закону про банкрутство щодо строків та порядку повідомлення кредиторів про час та місце проведення зборів кредиторів, то представник ПАТ «Банк Золоті Ворота» зазначає, що в судовому засіданні, яке відбулось 03.08.2011 року господарським судом було повідомлено всіх присутніх кредиторів, що збори кредиторів суд зобов'язує провести 25.08.2011 року про що було зазначено в ухвалі господарського суду Харківської області від 03.08.2011 року, винесеної за наслідками даного судового засідання. Тобто, всі кредитори заздалегідь знали про призначення зборів саме на 25.08.2011 року.

Також, ліквідатор боржника арбітражний керуючий Фомін Г.В. надав через канцелярію суду 17.10.2011 року відзив на апеляційні скарги (вх.№10055), в якому просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області по справі №5023/311/11 від 13.09.2011 року без змін, як таку, що прийнята при повному, всебічному та обєктивному досліджені всіх обставин справи.

Ліквідатор вказує, що розпорядник майна провів та надав комітету кредиторів та господарському суду Харківської області висновок щодо фінансового стану та платоспроможності боржника відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України 26.10.2010 №1361). Висновки арбітражного керуючого (розпорядника майна), щодо неплатоспроможності боржника підтверджені Висновком незалежного аудитора.

Відповідно до частин 1 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу. Вимоги всіх учасників, що приймали участь у зборах кредиторів були включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ухвали суду від 03.08.2011 року, яка не оскаржувалась та є чинною.

До початку судового засідання, представник ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»надав через канцелярію суду додаткові документи (вх.№10056), а саме: копію повідомлення розпорядника майна Фоміна Г.В. про дату та місце проведення зборів кредиторів, конверт з відбитком календарного штемпеля поштового відділення, опис вкладення у конверт, копію довіреності представника та докази оплати державного мита, які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.10.2011 року представники боржника, ПАТ «Райффайзен банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг у повному обсязі.

Представник кредитора ПАТ «Банк Золоті Ворота»та ліквідатор оголосили свої відзиви на апеляційні скарги та пояснили, що проти позицій апелянтів заперечують.

Представники ТОВ «Торговий дім «Харківський тракторний завод»та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м.Харкові проти вимог та доводів апеляційних скарг заперечували, однак, письмових відзивів на апеляційні скарги не надали.

В судовому засіданні 17.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 31.10.2011р. та запропоновано кредиторам виконати вимоги ухвал суду від 28.09.2011р. та від 13.10.2011р., зокрема, надати відзиви на апеляційні скарги та документи в обґрунтування своїх заперечень, а також надати суду обґрунтовані письмові пояснення з проводу тих питань що були предметом дослідження в судовому засіданні.

27.10.2011 р. (т. 7 а.с. 97-98) ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м.Харкові через канцелярію апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційні скарги, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення через їх безпідставність та недоведеність. Зокрема, стверджує, що час проведення зборів кредиторів був визначений ухвалою суду від 03.08.2011 р., про вказану дату ліквідатор також повідомив всіх кредиторів листами та телеграмами. Що ж стосується тверджень боржника щодо безпідставності участі у загальних зборах кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, представник банку зазначає, що згідно зі ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів, а відтак, зважаючи на те, що всі особи, які приймали участь у зборах, були включені до реєстру вимог кредиторів, порушення положень вказаного закону немає.

27.10.2011 р. (т. 7 а.с. 100-102) боржником через канцелярію суду надані додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він просить скасувати постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та припинити провадження у справі з тих підстав, що до заяви про визнання боржника банкрутом не надано, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження та інших доказів, які, на думку боржника, підтверджують безспірність грошових вимог та несплату їх протягом 3-х місяців.

Окрім того, боржник стверджує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано, що боржник є сільськогосподарським підприємством в розумінні ч. 1 ст. 44 Закону про банкрутство, а тому процедура банкрутства такого підприємства мала відбуватися з урахуванням особливостей, передбачених названою статтею, зокрема, суд мав би дослідити можливість задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані боржником після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Боржник також наголошує на тому, що арбітражним керуючим не було проведено аналізу фінансового стану боржника.

28.10.2011 р. (т. 7 а.с. 114) ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»через канцелярію суду подало додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, правовим наслідком чого буде повернення справи до попередньої судової процедури розпорядження майном. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не надано правову оцінку правомочності та легітимності перших зборів кредиторів, на яких було сформовано комітет кредиторів, оскільки не всі кредитори мали можливість прийняти участь у голосуванні через неналежне повідомлення про час та місце перших зборів кредиторів. Відповідне порушення, на думу апелянта, призвело до того, що результати голосування присутніх кредиторів суперечать волі більшості кредиторів боржника, а тому рішення комітету кредиторів, що обраний на таких зборах, є нелегітимним.

28.10.2011 р. (т. 7 а.с. 116-123) ініціюючим кредитором через канцелярію суду надано відзив на апеляційну скаргу та документи на підтвердженнях правомірності подання заяви про визнання боржника банкрутом, зокрема, лист ВДВС Зміївського РУ юстиції на адресу ТОВ «ТД «Харківський тракторний завод», в якому ВДВС підтверджує факт відкриття 11.06.2010 р. виконавчого провадження за наказом господарського суду Харківської області від 12.05.2010 р. № 37/26-10 про стягнення з боржника на користь ТОВ «ТД «Харківський тракторний завод»грошових коштів, факт приєднання його до зведеного виконавчого провадження, здійснення певних виконавчих дій, з яких вбачається відсутність у боржника грошових коштів та майна, на яке можливо було б звернути стягнення та закінчення виконавчого провадження у звязку з визнанням боржника банкрутом.

У відзиві на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор також стверджує, що всі кредитори були належним чином повідомлені про час та місце проведення зборів кредиторів, що розпорядником майна проведено та надано комітету кредиторів та суду висновок щодо фінансового стану боржника, який зроблений відповідно до чинних законодавчих актів та його висновки підтверджені висновком незалежного аудитора.

Ухвалою суду від 03.08.2011 р. затверджено реєстр вимог кредиторів, а тому всі ці кредитори відповідно до положень ст. 16 Закону про банкрутство правомірно приймали участь у зборах кредиторів з правом вирішального голосу.

31.10.2011 р. (т. 7 а.с. 124125) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»надав додаткові пояснення, в яких також наполягав на тому, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не досліджено та не враховано, що боржник є сільськогосподарським підприємством, а тому процедура банкрутства такого підприємства мала відбуватися з урахуванням особливостей, передбачених ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, судом не була досліджена можливість задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані боржником після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

В судовому засіданні 31.10.2011 р. представники кредиторів, боржника та ліквідатор підтримали свої вимоги та заперечення, надали усні пояснення на запитання один одного та суду.

Зважаючи на необхідність дослідження додаткових доказів по справі, про які представники сторін вказували під час апеляційного провадження у справі, в судовому засіданні 31.10.2011 р. оголошена перерва до 09.11.2011 р. Ліквідатора боржника було зобовязано повідомити всіх кредиторів про оголошену перерву та час і місце наступного судового засідання (такі повідомлення надані та долучені до матеріалів справи т. 8 а.с. 16-35).

31.10.2011 р., після закінчення судового засідання, через канцелярію суду від Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак»надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»(т. 7 а.с. 138-139), в якому вказаний кредитор вимоги апеляційної скарги підтримує та просить скасувати оскаржувану постанову. Зокрема, стверджує, що він не був належним чином повідомлений про час та місце проведення зборів кредиторів, оскільки таке повідомлення отримав лише 23.08.2011 р., що обєктивно позбавило можливості прийняти участь у зборах кредиторів, оскільки місцезнаходженням підприємства є м. Київ. Отже, на думку підприємства, збори кредиторів не є легітимними, чому судом першої інстанції не надана належна правова оцінка.

31.10.2011 р., після закінчення судового засідання, через канцелярію суду від ТОВ «Роско Трейд»надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ«Райффайзен Лізинг Аваль»(т. 7 а.с. 145), в якому вказаний кредитор вимоги апеляційної скарги підтримує та просить скасувати оскаржувану постанову. Зокрема, стверджує, що він не був належним чином повідомлений про час та місце проведення зборів кредиторів, оскільки таке повідомлення отримав лише 25.08.2011 р., що обєктивно позбавило можливості прийняти участь у зборах кредиторів. Отже, на думку товариства, збори кредиторів не є легітимними, чому судом першої інстанції не надана належна правова оцінка.

09.11.2011 р. ліквідатором подані доповнення до відзиву на апеляційні скарги (т. 8 а.с. 1-7), в яких він просить залишити без змін оскаржувану постанову, а подані апеляційні скарги без задоволення. Ліквідатор стверджує, що всі кредитори з затвердженим реєстром вимог кредиторів були проінформовані про час та місце проведення зборів кредиторів поштовими повідомленнями та телеграмами, крім того, час проведення зборів кредиторів було визначено ухвалою господарського суду від 03.08.2011 р. у даній справі.

Ліквідатор також стверджує, що наявність на зборах кредиторів представників всіх кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів жодним чином не могло б вплинути на голосування за порядком денним зборів, виходячи з кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу. Так, виходячи з розрахунку ліквідатора, у кредиторів, що увійшли до комітету кредиторів ПАТ «Банк Золоті ворота», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м. Харкові та ТОВ «ТД «Харківський тракторний завод»загальна сукупність голосів складає 9876,25985 голосів, що у відсотковому відношенні від загальної кількості голосів складає 53,85 %. У всіх інших кредиторів (з урахуванням тих, що були відсутні на зборах) кількість голосів у відсотковому відношенні складає 46,15%. Отже, на думку ліквідатора, якщо навіть допустити, що всі особи були б присутні на зборах кредиторів, інших наслідків голосування (визначення іншого кількісного складу комітету кредиторів та обрання до складу комітету кредиторів інших кредиторів) не могло б бути.

Ліквідатор також стверджує, що ним, як розпорядником майна, було проведено та надано комітету кредиторів і суду висновок щодо фінансового стану та платоспроможності боржника відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затв. Наказом Міністерства економіки (в редакції наказу від 26.10.2010 р. № 1361). Такий висновок підтверджений висновком незалежного аудитора.

Як зазначає ліквідатор, фактор майбутнього врожаю, що відображався у балансі боржника у вигляді виробничих запасів повністю враховано ним при проведенні аналізу фінансового стану боржника, а зважаючи на те, що розмір кредиторської заборгованості боржника 20218,00 тис. грн., можливий майбутній врожай, витрати на вирощування якого склали 57,0 тис. грн., не може розглядатися як джерело погашення вимог кредиторів.

09.11.2011 р. (т. 8 а.с. 38-40) ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»подані доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано, що боржник є сільськогосподарським підприємством, а тому процедура банкрутства такого підприємства мала відбуватися з урахуванням особливостей, передбачених ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, судом не була досліджена можливість задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані боржником після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт. На думку апелянта, арбітражний керуючий не проаналізував фінансове становище боржника з урахуванням таких особливостей, не довів вказану інформацію до зборів кредиторів та до суду першої інстанції, що й призвело до прийняття передчасної та необґрунтованої постанови про визнання боржника банкрутом.

09.11.2011 р. від представника боржника надійшло клопотання про залучення доказів по справі (т. 8 а.с. 44-45), в якому боржник просить прийняти до уваги, що він є сільськогосподарським підприємством у розумінні ч. 1 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», про що надає суду апеляційної інстанції відповідні докази.

Окрім того, боржником заявлено клопотання про призначення фінансово-господарської експертизи (т. 8 а.с. 41-43), проведення якої боржник просить доручити державному органу з питань банкрутства Харківському обласному відділу з питань банкрутства. На вирішення вказаної експертизи боржник просить поставити питання щодо визначення фінансово-господарського стану боржника за період з 01.01.2008 р. по 01.09.2011 р. та щодо виявлення наявності ознак з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. Подане клопотання боржник обґрунтовує тим, що арбітражним керуючим не було проведено аналізу фінансово-господарського стану боржника відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затв. Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. № 14, в основу фінансового звіту покладено висновки і цифрові показники звіту, проведеного ТОВ «Аудиторська компанія «Агентство Фінансових Консультантів», з якого вбачається, що аудитор не висловлює впевненості стосовно оцінки достовірності стану фінансово-господарської діяльності боржника.

09.11.2011 р. від представника ПАТ «АК ПІБ»в особі Харківської філії також надійшов додаток до відзиву на апеляційні скарги (т. 8 а.с. 68-71), в якому вказаний кредитор надає розрахунок співвідношення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та зазначає, що наявність на зборах кредиторів всіх відсутніх кредиторів жодним чином не могла б вплинути на голосування по питанням порядку денного. Окрім того, зазначає, що склад присутніх на зборах кредиторів ніякою мірою не впливав та не міг вплинути на волевиявлення учасників при голосуванні та на волевиявлення безпосередньо ПАТ «АК ПІБ»в особі Харківської філії.

Присутні у судовому засіданні 09.11.2011 р. представники підтримали свої доводи та заперечення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2011 р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрофірма «Діброва»за заявою ініціюючого кредитора ТОВ «ТД ВАТ «Харківський тракторний завод»(т. 1 а.с. 2-3).

Додатковою ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. (т. 1 а.с. 31-32) введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Фоміна Г.В. Зобовязано розпорядника майна виконати всі обовязки, передбачені Законом про банкрутство, заборонено керівнику або органу управління боржника без погодження з розпорядником майна укладати певні угоди.

Підставою для порушення провадження у справі про банкрутство була заява кредитора, в якій ТОВ «ТД ВАТ «Харківський тракторний завод», зокрема стверджував, що боржник протягом трьох місяців з дня відкриття виконавчого провадження неспроможний виконати свої грошові зобовязання перед ініціюючим кредитором у розмірі 308628,43 грн. Тобто, як вважає ініціюючий кредитор, сума боргу боржника перевищує 300 мінімальних заробітних плат (більше, ніж 282000,00 грн.), є безспірною (підтверджена виконавчим документом), а також є неоплаченою боржником більше трьох місяців з дня відкриття виконавчого провадження (т. 1 а.с.4-6).

Під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції було встановлено, що до поданої заяви ініціюючим кредитором не було подано доказів безспірності суми боргу (сума не підтверджена виконавчим документом), а також того, що така сума боргу є неоплаченою боржником більше трьох місяців з дня відкриття виконавчого провадження.

Про відповідне стверджували і апелянти під час апеляційного провадження у справі.

Зважаючи на те, що за правилами ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу, судом апеляційної інстанції, з метою встановлення факту правомірності порушення провадження у справі про банкрутство, у боржника та ініціюючого кредитора витребував відповідні докази на підтвердження чи спростування вказаних обставин та 28.10.2011 р. (т. 7 а.с. 116-123) ініціюючим кредитором через канцелярію суду надано документи на підтвердженнях правомірності подання заяви про визнання боржника банкрутом, зокрема, лист ВДВС Зміївського РУ юстиції на адресу ТОВ «ТД «Харківський тракторний завод», в якому ВДВС підтверджує факт відкриття 11.06.2010 р. виконавчого провадження за наказом господарського суду Харківської області від 12.05.2010 р. № 37/26-10 про стягнення з боржника на користь ТОВ «ТД «Харківський тракторний завод» грошових коштів, факт приєднання його до зведеного виконавчого провадження, здійснення певних виконавчих дій, з яких вбачається відсутність у боржника грошових коштів та майна, на яке можливо було б звернути стягнення та закінчення виконавчого провадження у звязку з визнанням боржника банкрутом. Згідно з наявними у справі матеріалами, виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду у справі № 37/26-10 закінчено лише 30.09.2011 р. (т. 8 а.с. 13).

Таким чином, колегією суддів встановлено факт правомірності порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Ухвалою від 16.02.2011 р. у підготовчому засіданні господарським судом Харківської області зобовязано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про банкрутство боржника, розглянуто та встановлено розмір грошових вимог ініціюючого кредитора у розмірі 308628,43 грн., зобовязано розпорядника майна та боржника здійснити дії, передбачені Законом про банкрутство. Призначено дату попереднього засідання суду та дату засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи прийнята постанова про визнання його банкрутом.

Ухвала від 16.02.2011 р. не була оскаржена у встановленому законом порядку.

Матеріали справи свідчать, що попереднє засідання суду неодноразово відкладалося через неявку боржника та розпорядника майна у судові засідання, невиконання ними вимог суду (т. 1 а.с. 76-77, 93-94). З ухвал суду від 08.06.2011 р. та від 12.07.2011 р. (т. 1 а.с. 101-102, 112) вбачається, що присутній у судовому засіданні розпорядник майна повідомив, що реєстр вимог кредиторів не складений у звязку з тим, що керівник боржника ігнорує вимоги розпорядника майна, не розглядає разом з розпорядником вимоги кредиторів, не надає інформації щодо заборгованості боржника із заробітної плати, що не дає розпоряднику можливості скласти реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 03.08.2011 р. (т. 5 а.с. 4-5) затверджений реєстр вимог кредиторів у кількості 14 кредиторів із загальною сумою грошових вимог та вимог щодо сплати податків і зборів у розмірі 18399897,57 грн., призначені збори кредиторів на 25.08.2011р. Відповідно до вказаної ухвали розпорядник майна боржника, кредитори боржника, відповідно до ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» були зобов'язані провести збори кредиторів, на яких вирішити питання, що передбачені вказаною статтею Закону, у тому числі, утворити комітет кредиторів і прийняти обґрунтоване рішення про відкриття процедури санації боржника, про відкриття ліквідаційної процедури, чи по підписанню мирової угоди з посиланням на фактичні обставини, що привели до прийняття такого рішення. Прийняте комітетом кредиторів обґрунтоване рішення, разом з протоколом загальних зборів кредиторів і протоколом засідання комітету кредиторів, в триденний строк після прийняття рішення, кредитори та розпорядник майна були зобов'язані надати суду для подальшого прийняття судом відповідного рішення.

25.08.2011 р. арбітражним керуючим до господарського суду подано звіт (т. 5 а.с. 6-7), з якого вбачається, що на виконання вимог суду 25.08.2011 р. було проведено збори кредиторів та обрано комітет кредиторів.

12.09.2011 р. від голови комітету кредиторів ТОВ «Агрофірма «Діброва»подано клопотання про визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Фоміна Г.В. (т. 5 а.с. 10). У клопотанні міститься посилання на те, що відповідне рішення прийнято на засіданні комітету кредиторів, яке відбулося 30.08.2011 р., копію відповідного протоколу додано до клопотання.

Наявні у справі докази свідчать про те, що 23.08.2011 р. розпорядником майна боржник та всі кредитори з затвердженим реєстром вимог кредиторів були проінформовані про час та місце проведення зборів кредиторів поштовими повідомленнями та телеграмами від 23.08.2011 р. (т. 5 а.с. 127-173).

Колегія суддів погоджується із твердженнями апелянтів щодо того, що розпорядником майна порушені норми абз. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»щодо строків повідомлення кредиторів про час та місце проведення зборів кредиторів.

Разом з тим, на думку колегії суддів, відповідне не вплинуло на повноважність зборів кредиторів, оскільки відповідно до наявного у справі журналу реєстрації учасників зборів (т. 5 а.с. 174) та самого протоколу зборів кредиторів боржника від 25.08.2011 р. (т. 5 а.с. 184-199) на збори прибули та приймали участь у голосуванні 9 кредиторів з загальною сумою вимог 17314487,40 грн., що складає 94,4 % від загальної суми вимог, внесених до реєстру (відсутні кредитори з загальною сумою голосів у відсотковому виразі 5,6 %). Зважаючи на положення ч. 4 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень, відповідний загальний відсотковий вираз стосується і загальної кількості голосів.

Отже, як вірно стверджує ліквідатор (з чим погоджуються присутні у судовому засіданні представники ПАТ «Банк Золоті ворота», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Харкові), наявність на зборах кредиторів представників всіх кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів жодним чином не могло б вплинути на голосування за порядком денним зборів, виходячи з кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу.

Колегією суддів перевірено правомірність розрахунку ліквідатора та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м. Харкові, та встановлено, що у кредиторів, що увійшли до комітету кредиторів ПАТ «Банк Золоті ворота», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м. Харкові та ТОВ «ТД «Харківський тракторний завод»загальна сукупність голосів складає 9876,25985 голосів, що у відсотковому відношенні від загальної кількості голосів складає 53,85 %. У всіх інших кредиторів (з урахуванням тих, що були відсутні на зборах) кількість голосів у відсотковому відношенні складає 46,15%.

Отже, на думку колегії суддів, якщо навіть допустити, що всі особи були б присутні на зборах кредиторів, інших наслідків голосування (визначення іншого кількісного складу комітету кредиторів та обрання до складу комітету кредиторів інших кредиторів) не могло б бути.

При цьому колегією суддів також врахована і думка представника ПАТ «АК ПІБ»в особі Харківської філії (т. 8 а.с. 68-71) про те, що склад присутніх на зборах кредиторів ніякою мірою не впливав та не міг вплинути на волевиявлення учасників при голосуванні та на волевиявлення безпосередньо ПАТ «АК ПІБ»в особі Харківської філії.

Отже, колегія суддів вважає, безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами твердження апелянтів про те, що збори кредиторів від 25.08.2011 р. є неповноважними, оскільки розпорядником майна було порушено вимоги Закону щодо строків та порядку повідомлення кредиторів про час та місце проведення зборів кредиторів, що позбавило частину кредиторів можливості прийняти участь у зборах кредиторів та унеможливило їх скористатися наданими Законом правами, обмеживши тим самим законні інтереси кредиторів як учасників провадження у справі про банкрутство та що відповідне призвело до того, що результати голосування присутніх кредиторів суперечать волі більшості кредиторів боржника, а тому рішення комітету кредиторів, що обране на таких зборах, є нелегітимним.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції та боржник були присутні на зборах кредиторів, що відбулися 25.08.2011 р., однак, на той час жодних заперечень щодо правомочності зборів не заявляли.

Таким чином, на думку колегії суддів, дані твердження апелянтів направлені на можливе затягування процедури банкрутства боржника.

Колегія суддів також вважає безпідставними посилання боржника на те, що оскільки вимоги 2-х членів комітету кредиторів АТ «Банк «Золоті Ворота»та АТ «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення АТ «Промінвестбанк»в м.Харкові забезпечені заставою, останні не можуть вважатися конкурсними кредиторами у розумінні ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а за таких підстав останні не можуть бути у складі комітету кредиторів та приймати рішення щодо ліквідації боржника та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів , кратній тисячі гривень.

Відповідно до частин 1 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів.

Як вбачається із матеріалів справи, вимоги всіх учасників, що приймали участь у зборах кредиторів (в т.ч. і ПАТ «Банк «Золоті Ворота»та ПАТ «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення АТ «Промінвестбанк»в м.Харкові) були включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ухвали суду від 03.08.2011 року, яка не оскаржувалась та є чинною.

Відповідно до протоколу зборів кредиторів від 25.08.2011 р. кредитори прийняли рішення про визначення повноважень комітету кредиторів (одноголосно), визначення кількісного складу комітету кредиторів у кількості 3-х членів (більшістю голосів) та обрано комітет кредиторів у складі: ПАТ «Банк Золоті ворота», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м. Харкові та ТОВ «ТД «Харківський тракторний завод»(більшістю голосів).

Відповідно до наявного у справі протоколу № 1 засідання комітету кредиторів боржника від 30.08.2011 р. (т. 5 а.с. 11-16), на засіданні комітету кредиторів присутні всі його члени та розпорядник майна з правом дорадчого голосу. Розглянуті питання щодо виборів голови комітету кредиторів, прийняття рішення про застосування до боржника однієї із судових процедур банкрутства, затвердження розміру оплати праці арбітражного керуючого.

При розгляді питання щодо прийняття рішення про застосування до боржника однієї із судових процедур банкрутства, передбачених ст. 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»комітетом кредиторів заслухано розпорядника майна, який проінформував, що фінансовий стан підприємства на час проведення засідання комітету кредиторів незадовільний, а тому він пропонує розглянути можливість застосування до боржника ліквідаційної процедури. Представник ПАТ «Банк Золоті ворота»підтримав ліквідатора та комітетом кредиторів прийнято одноголосне рішення про застосування до боржника ліквідаційної процедури, про що звернутися до суду з відповідним клопотанням та з клопотанням про призначення ліквідатором боржника Фоміна Г.В.

Отже, як вірно стверджує суду першої інстанції, у оскаржуваній постанові, кредитори виконали вимоги суду провели збори кредиторів, обрали комітет кредиторів і прийняли рішення про застосування до боржника ліквідаційної процедури і про призначення ліквідатора. Протокол зборів кредиторів і протоколи засідання комітету кредиторів з викладенням підстав, що привели до прийняття такого рішення, надані суду.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції також вірно зазначає, що розпорядник майна боржника, присутній в судовому засіданні, повідомив про фінансовий стан боржника та пояснив, що після публікації оголошення про порушення провадження у справі особи, які бажали б прийняти участь у санації боржника, до розпорядника майна та комітету кредиторів не звертались, проекту мирової угоди до розпорядника майна та комітету кредиторів боржника не надходило.

В оскаржуваній постанові також зазначається, що у судовому засіданні представник голови комітету кредиторів надав пояснення відносно прийнятого рішення, та пояснив, що після вивчення фінансового стану боржника більшістю голосів на зборах комітету кредиторів було прийнято рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Розглянувши матеріали справи та надані суду протокол зборів кредиторів і протокол засідання комітету кредиторів, вислухавши пояснення розпорядника майна, представника голови комітету кредиторів, боржника, суд першої інстанції встановив, що фінансовий стан боржника з моменту порушення провадження у справі не стабілізувався. За даними бухгалтерського обліку економічний стан боржника повільно погіршується. Відповідно до балансу станом на 01.07.2011 р. необоротні активи у боржника для задоволення вимог кредиторів в повному обсязі відсутні та складають 4366,5 тис.грн. Залишкова вартість оборотних активів складає 4366,5 тис.грн., при цьому кредиторська заборгованість боржника відповідно до ухвали суду у попередньому засіданні складає 18339897,57 грн. Фінансовий стан боржника є незадовільним, він знаходиться у критичному стані та повністю залежить від зовнішніх джерел.

Відповідно до аналізу про фінансовий стан боржника коефіцієнт покриття на кінець звітного періоду становить (0,99) при нормативному значенні (1), має негативну тенденцію зміни, що свідчить про надкритичну неплатоспроможність боржника. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності на кінець звітного періоду становить (0,99) при нормативному значенні (1,5), має негативну тенденцію зміни, що свідчить про дефіцит фінансових ресурсів та неспроможність боржника своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за своїми поточними зобов'язаннями за рахунок власних активів. Коефіцієнт швидкої ліквідності на кінець звітного періоду становить (0,96) при нормативному значенні (0,8), що свідчить про достатність у боржника найбільш ліквідних оборотних активів (грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) для погашення поточних зобов'язань боржника за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) на кінець звітного періоду становить (0,00) при нормативному значенні (0,2), що свідчить про те, що боржник не має грошових коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій для негайного погашення поточних зобов'язань боржника.

Викладене свідчить про важкий фінансовий стан боржника та про те, що боржник не спроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, як вбачається із матеріалів справи та оскаржуваної постанови, розпорядником майна, комітетом кредиторів належним чином досліджений та проаналізований дійсний фінансовий та майновий стан боржника, про що судом першої інстанції дана належна правова оцінка, що свідчить про прийняття обґрунтованого рішення комітету кредиторів про необхідність переходу до ліквідаційної процедури боржника.

Щодо тверджень апелянтів про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин справи, через не дослідження фінансової, господарської діяльності, даних бухгалтерського обліку підприємства, відсутністю повного та ретельного аналізу про фінансово майновий стан боржника, що призвело до завчасного висновку про перехід до ліквідаційної процедури та присвоєння боржнику статусу банкрута, колегія суддів зазначає, що такі твердження ґрунтуються на припущеннях, які не доведені документально.

Так, як встановлено вище, у відповідності до норм Закону про банкрутство кредитори боржника провели збори, обрали комітет кредиторів. Розпорядник майна на засіданні комітету кредиторів надав аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, який свідчив про його неплатоспроможність, про те, що фінансовий стан боржника з моменту порушення провадження у справі не стабілізувався, за даними бухгалтерського обліку економічний стан боржника повільно погіршувався. Також арбітражний керуючий пояснив, що після публікації оголошення про порушення провадження у справі, особи, які б бажали прийняти участь в санації боржника, до розпорядника майна та комітету кредиторів не звертались, пропозицій мирової угоди від жодного кредитора не поступило.

Ліквідатор вказує, що розпорядник майна провів та надав комітету кредиторів та господарському суду Харківської області висновок щодо фінансового стану та платоспроможності боржника відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України 26.10.2010 №1361). Висновки арбітражного керуючого (розпорядника майна), щодо неплатоспроможності боржника підтверджені висновком незалежного аудитора (т. 5 а.с. 21-104) та не спростовані апелянтами.

Ст. 4 Закону про банкрутство та ст. 212 ГК України встановлюють такі процедури банкрутства: розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація банкрута.

Отже, законодавець першочергово передбачає можливість відновлення платоспроможності боржника, а у разі такої неможливості застосування ліквідаційної процедури. Як вбачається із положень Закону про банкрутство, він встановлює умови та порядок застосування до боржника певних процедур (зокрема, наявність осіб, які бажають прийняти участь у санації, рішення кредиторів про укладення мирової угоди, ін.).

За відсутності даних про можливість укладення мирової угоди чи застосування процедури санації, застосовується процедура ліквідації боржника.

Отже, на думку колегії суддів, комітет кредиторів та суд першої інстанції, дослідивши усі фактичні дані та фінансовий стан боржника, дійшли обґрунтованого висновку про те, що фінансовий стан боржника є незадовільним, боржник неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а також про те, що на засіданні комітету кредиторів кредитори прийшли до обґрунтованого висновку про необхідність визнання боржника банкрутом у зв'язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих пропозицій щодо участі інвесторів у справі.

Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції обгрунтовано посилається на безпідставність клопотань ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції про продовження строку процедури розпорядження майна боржника, зобов'язання керівника боржника надати документи, що свідчать про його фінансовий та майновий стан, зобов'язання розпорядника майна провести аналіз фінансово-господарської діяльності. Суд першої інстанції обгрунтовано посилається на те, що розпорядником майна було надано аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, що свідчить про його неплатоспроможність, а комітетом кредиторів було прийняте рішення відповідно до його повноважень про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та дані такого аналізу не спростовані апелянтами.

Що ж стосується посилання апелянтів на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано, що боржник є сільськогосподарським підприємством в розумінні ч. 1 ст. 44 Закону про банкрутство, а тому процедура банкрутства такого підприємства мала відбуватися з урахуванням особливостей, передбачених названою статтею, зокрема, суд мав би дослідити можливість задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані боржником після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній постанові дійсно відсутнє посилання на ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», разом з тим, на думку колегії суддів, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови положення цієї статті були враховані.

Посилаючись на положення вказаної статті апелянти зазначають, що суд першої інстанції мав би дослідити можливість задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані боржником після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

За змістом ч. 5 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»при введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватись з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно - кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт. Ч. 6, 7 названої статті передбачено можливість введення процедури санації на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт та прийняття відповідного рішення комітетом кредиторів.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено поясненнями членів комітету кредиторів під час апеляційного провадження у справі, керівник боржника до комітету кредиторів з приводу введення процедури санації на час закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт не звертався.

Аналіз вищенаведених положень ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»свідчить про те, що застосування положень названої статті (в т.ч. і щодо застосування процедури санації) здійснюється при умові можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт. Тобто, боржник повинен довести суду те, що ним у майбутньому буде одержано така кількість врожаю, що надасть йому можливість задовольнити всі вимоги кредиторів.

Судом апеляційної інстанції в порядку ст. 101 ГПК України надана можливість боржнику довести відповідні обставини, однак, на думку колегії суддів, боржник вказаного не довів.

Як вірно зазначає ліквідатор, фактор майбутнього врожаю, що відображався у балансі боржника у вигляді виробничих запасів повністю враховано ним при проведенні аналізу фінансового стану боржника, а зважаючи на те, що розмір кредиторської заборгованості боржника 20218,00 тис. грн., можливий майбутній врожай, витрати на вирощування якого склали 57,0 тис. грн., не може розглядатися як джерело погашення вимог кредиторів.

Окрім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції також зазначав про те, що керівник боржника під час розгляду справи пояснював, що фінансова звітність не відображає даних про посіви 2011 року, які істотно вплинуть на показники, що характеризують платоспроможність боржника, однак, будь-яких документів, що свідчили б склад, обсяги та вартість посівів боржника у 2011 р. керівник суду не надав.

З приводу вищенаведеного судом першої інстанції в оскаржуваній постанові досліджені пояснення розпорядника майна стосовно посівів боржника у 2011 р. та довідка Управління Агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрацією Харківської області № 04-10/432 від 13.09.2011 р. (т. 5 а.с. 105), з якої з'ясовано, що боржник будь-яких оперативних даних щодо посівів у 2011 року до управління не надавав.

Зважаючи на усе вищенаведене, доводи апелянтів з цього питання є безпідставними та не спростовують тверджень суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

Зважаючи на безпідставність та недоведеність доводів апелянтів, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання боржника про призначення фінансово-господарської експертизи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг боржника та кредиторів у звязку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б свідчили про те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Діброва», Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»залишити без задоволення

Постанову господарського суду Харківської області від 13.09.2011 року у справі №5023/311/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Шевель О.В.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Крестьянінов О.О.

повний текст постанови складено 14 листопада 2011 р.