Рішення № 19334936, 20.09.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2011 р.Справа № 9/44/5022-1021/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Гевка В.Л. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Приватного підприємства "Березовиця - водоканал", вул. Л. Українки, 1, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області, 47724

про cтягнення збитків завданих державі внаслідок порушення водного законодавства в сумі 9 905 грн. 33 коп.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 довіреність №1-1/1867 від 11.05.2011р.

відповідача: не з'явився

Представнику позивача розяснено права та обовязки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 20.09.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач - Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль звернулася до суду з позовом до відповідача Приватного підприємства "Березовиця - водоканал" вул. Л. Українки, 1, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області про стягнення збитків завданих державі внаслідок порушення водного законодавства в сумі 9 905 грн. 33 коп.

Ухвалою господарського суду від 25.07.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 06.09.2011 р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 20.09.2011р. у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.

Позовні вимоги підтверджуються оглянутими в судовому засіданні та належним чином завіреними копіями : акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 30.07.2009р.; розрахунку розміру відшкодування збитків; претензії №1-1/3099 від 25.11.2009р.; доказу про надіслання відповідачу претензії; довідки №105 від 22.09.2009р.; протоколу №003964 від 17.08.2009р.; постанови №003964 від 17.08.2009р.; іншими доказами.

Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві від 04.07.2011р. №1-1/2719 та стверджує, що відповідач в порушення ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього середовища” від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ, ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР без одержання дозволу на спеціальне водокористування за період з квітня місяця 2009 року по липень 2009р. здійснював забір підземних вод.

Зокрема, посилаючись на акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 30.07.2009р., розрахунок заподіяних збитків та інші докази, зазначає, що при перевірці Приватного підприємства "Березовиця-водоканал" встановлено, що в період з 02.04.2009р. по 30.07.2009р. відповідачем самовільно, без дозволу на спеціальне водокористування забрано 36700мі підземних вод, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди на суму 9905 грн. 33 коп.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України. Проте, до судового засідання 20.09.2011 року надав відзив на позов від 20.09.2011р. №170 (вх.15899(н) від 20.09.2011р.), в якому зазначає, що Приватне підприємство "Березовиця-водоканал" визнає факт вчинення правопорушення, однак у звязку з важким фінансовим станом, а саме низькою проплатою споживачів за надані послуги просить суд винести рішення, яким надати можливість підприємству сплатити вказану суму та судові витрати рівними сумами впродовж дванадцяти місяців - в сумі 825,44 грн.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.ст.22,27 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі по тексту - Закону № 1264-ХІІ) використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Відповідно до норм Закону № 1264-ХІІ та Водного кодексу України усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.

Відповідно до чинного законодавства спеціально уповноваженими органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, контролю за використанням коштів, отриманих від користування чи забруднення природних ресурсів є Міністерство екології і природних ресурсів України

Статтями 48,49 Водного кодексу України, встановлено, що спеціальне водокористування води здійснюється юридичними і фізичними особами на підставі дозволу шляхом забору з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст.19 Кодексу України "Про надра" надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Згідно ст.65 Кодексу України “Про надра” за самовільне користування надрами (видобування надр без спеціального дозволу) передбачена дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова або кримінальна відповідальність згідно із законодавством України.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002р., встановлено, що дозволи на використання води, водних обєктів загальнодержавного значення, видаються територіальними органами Мінекоресурсів за клопотанням водокористувача з обґрунтування потреб у воді.

Згідно ст. 20 Закону № 1264-ХІІ, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях.

Підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою став факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, який виражається у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення (води) із застосуванням технічних пристроїв без спеціального дозволу на користування надрами та дозволу на спеціальне водокористування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього середовища” від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ, ст. ст. 44,48,49,110 Водного кодексу України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР.

Так, у відповідності до ст. 48 Водного Кодексу України спеціальне водокористування це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до п. 9 ст. 44 Водного кодексу України № 213/95-ВР від 06.06.1995р., водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. У відповідності до ч.1. ст.49 Водного кодексу України з наступними змінами, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У випадку використання води, водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Пунктом „з” частини 2 статті 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Особи, які винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування несуть відповідальність за порушення водного законодавства (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України - підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства в розмірах і порядку, встановленими законодавством України.

Позивач у позовній заяві та у судових засіданнях стверджує, що за період з 02.04.2009 року по 30.07.2009 року відповідач самовільно, без дозволу на спеціальне водокористування, здійснив забір 36700 мі підземних вод, в звязку з чим державі завдано збитків на суму 9905 грн. 33 коп.

Зокрема, вони зазначають, що в результаті проведеної перевірки на дотримання вимог природоохоронного законодавства ПП "Березовиця-водоканал", проведеної 30 липня 2009 року спеціалістами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області згідно плану роботи ДЕІ на ІІІ квартал 2009р. та направлень на проведення перевірки №881, №892, було встановлено, що посадовими особами, всупереч встановленого, загальнопоширеного порядку, який регламентує видобування корисних копалин, достовірно знаючи про відсутність спеціального дозволу на користування надрами та дозволу на спеціальне водокористування, незаконно впродовж періоду з 02 квітня 2009 року по 30 липня 2009 року організовано видобування та забір води в кількості 36700 мі, тим самим спричинивши державним інтересам тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди на суму 9905,33 грн.

Зазначене порушення зафіксоване в акті перевірки від 30.07.2009р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Гнидою А.Л.

Також, 17 серпня 2009р. за результатами перевірки державним інспектором Гнидою А.Л. складено протокол про адміністративне правопорушення № 003964 по відношенню до директора ПП "Березовиця-водоканал" Гумницького Володимира Антоновича.

При цьому, суд має за необхідне відмітити, що ні зазначений акт перевірки від 30.07.2009р. ні протокол про адміністративне правопорушення від 17.08.2009р. не оскаржувались як з боку ПП "Березовиця-водоканал", так і його відповідальних працівників (посадових осіб), зокрема, директора ПП "Березовиця-водоканал" Гумницького В.А. Одночасно, суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.

На підставі зазначеного акту та зафіксованих порушень, держінспектором Гнидою А.Л. винесено постанову №003964 від 17.08.2009р. про накладення на директора ПП "Березовиця-водоканал" Гумницького Володимира Антоновича адміністративного стягнення в розмірі 170 грн. за порушення права державної власності на надра (забір підземних вод в частині користування надрами без спеціального дозволу на користування надрами), порушення права державної власності на воду (забір підземних вод без дозволу на спецкористування).

На підставі зазначеного акту та зафіксованих ним порушень, державним інспектором Гнидою А.Л. здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків при самовільному водокористуванні.

Вказаний розрахунок проведено у відповідності до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 року №37, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 01.06.1995р. №162/698. (далі по тексту Методика).

Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

П. 6 Методики визначено порядок розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води.

Збитки розраховуються за формулою Зс.б. = W х Тар., де W - об'єми води при самовільному водокористуванні, заборі води з порушенням планів водокористування, переуступці права водокористування, об'єм нераціонально використаної води, об'єм зумисного чи незумисного заниження показників обсягів забору води з водних об'єктів чи обсягів відведення води у водні об'єкти; Тар. - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб.м.

Згідно з розрахунками збитків, що проведені на підставі вказаної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, державним інспектором визначено, що внаслідок неправомірних дій ПП "Березовиця-водоканал" державі заподіяно збитки на суму 9905,33грн.

Отже, даний факт підтверджується довідкою про обсяг забору підземних вод за період з 02.04.2009р. по 30.07.2009 р. в кількості 36700 мі.

З метою досудового врегулювання спору, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області на зазначену суму відповідачу була надіслана претензія №1-1/3099 від 25.11.2009р. з пропозицією розглянути дану претензію та перерахувати суму завданих державі збитків на розрахунковий рахунок спеціального фонду місцевого бюджету В.Березовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.

Однак, станом на час розгляду справи претензія залишена без задоволення, збитки в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані, що і стало причиною звернення до суду для стягнення їх в примусовому порядку.

Розглянувши вище зазначені доводи позивача, подані ним докази та матеріали справи, суд вважає належним чином доведеним з його боку факт завдання відповідачем державі збитків унаслідок порушення ним вимог чинного законодавства, а саме здійснення самовільного водокористування.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, на час слухання справи в судовому засіданні, відповідач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, будь-яких доказів сплати суми збитків не надав.

Враховуючи, що факт завдання збитків державі внаслідок самовільного забору підземних вод не заперечено відповідачем, та що станом на час розгляду справи в суді відповідачем не представлено належних доказів на підтвердження сплати суми боргу, суд визнає правомірними, обґрунтованими, такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги щодо стягнення з ПП "Березовиця-водоканал" 9905,33 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог водного законодавства.

Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення зі сплатою рівними частинами протягом 12-ти місяців з моменту оголошення рішення суду з метою надання додаткового часу для повного погашення збитків завданих державі, суд не вбачає підстав для його задоволення на даній стадії з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 2 Роз'яснення ВГСУ від 12.09.1996 № 02-5/333).

Обґрунтовуючи зазначене клопотання відповідач посилається на важке фінансове становище підприємства, одночасно, з боку відповідача не надано суду жодних доказів, які б підтверджували намагання відповідача погасити свою заборгованість перед позивачем частково чи врегулювати зазначене питання з позивачем іншим способом.

Поряд з цим, суд має за необхідне звернути увагу на те, що в силу ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви (п.п. 1.3. роз'яснення ВАСУ від 12.09.1996 № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України).

Відповідно до п. 49 статті 6 та п. 7 статті 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010р., який набрав чинності 30.04.2010р. установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно із статтею 46 Закону № 1264-ХІІ.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України, на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Березовиця - водоканал" вул. Л. Українки, 1, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області (ідент. код 36404164), р/р 2600201012463, ТФ ВАТ "Кредобанк", МФО 338244, в доход місцевого бюджету В.Березовицької селищної ради Тернопільської області, р/р 33112331700514, в ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код бюджету 24062100 (ідент. код 23589225) 9905 (дев'ять тисяч девятсот п'ять) грн. 33 коп. завданих державі збитків.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Березовиця - водоканал" вул. Л. Українки, 1, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області (ідент. код 36404164), р/р 2600201012463, ТФ ВАТ "Кредобанк", МФО 338244 в доход Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 102 (сто дві) грн. державного мита.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Березовиця - водоканал" вул. Л. Українки, 1, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області (ідент. код 36404164), р/р 2600201012463, ТФ ВАТ "Кредобанк", МФО 338244 в доход Державного бюджету України на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 2205003 - 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8273

СуддяВ.Л. Гевко

Повний текст рішення складено та підписано 10 жовтня 2011 року.