Рішення № 19334937, 20.09.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2011 р.Справа № 9/39/5022-933/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Гевка В.Л. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно - видавничої фірми "Сьомий вимір", вул. Гайова, 56б, м.Тернопіль, 46000

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське шляхово-будівельне управління №24", вул. Тролейбусна, 4, м.Тернопіль, 46000

про cтягнення 11381 грн. 80 коп. заборгованості, з яких : 11268 грн. 30 коп. основний борг, 90 грн. 16 коп. інфляційні втрати, 33 грн. 34 коп. 3% річних.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони в порядку ст.ст.64,77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Позивач товариство з обмеженою відповідальністю Рекламно - видавничої фірми "Сьомий вимір", вул. Гайова, 56б, м.Тернопіль, звернулося з позовом до відповідача відкритого акціонерного товариства "Тернопільське шляхово-будівельне управління №24", вул. Тролейбусна, 4, м. Тернопіль, про стягнення 11381 грн. 80 коп. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 19.07.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 28.07.2011р., на 06.09.2011р., на 13.09.2011р. та на 20.09.2011р. у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: видаткових накладних №ТСВ 24760 від 12.10.2010р., №ТСВ 24761 від 12.10.2010р., №ТСВ 24762 від 12.10.2010р.; претензій №471 від 26.04.2011р., №476 від 23.05.2011р. з доказами направлення їх відповідачу; та іншими матеріалами.

Строк вирішення спору у справі №9/39/5022-933/2011 встановлено до 06.09.2011р.

За клопотанням позивача від 06.09.2011р., відповідно до вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України, в якій зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів та у звязку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, ухвалою господарського суду від 06.09.2011р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів, а саме до 21.09.2011р.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву від 09.09.2011р. вх. № 15540(н) про зменшення розміру позовних вимог у справі № 9/39/5022-933/2011, якою зменшив суму позову, зокрема, відмовився від заявлених позовних вимог в частині стягнення 267 грн. 51 коп. основного боргу, 90 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 33 грн. 34 коп. 3% річних, та просить суд стягнути з відповідача в користь ТОВ Рекламно - видавничої фірми "Сьомий вимір", вул. Гайова, 56б, м.Тернопіль 10 990 грн. 79 коп. суми основного боргу. Дана сума заборгованості підтверджується наданою суду Карткою розрахунків за період з 01.01.10р.-20.06.11р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд розглянувши заяву позивача розцінює її як заяву, якою позивач фактично зменшив суму позову та приймає її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є: стягнення 10 990 грн. 79 коп. заборгованості.

Представник позивача участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 64, 77 ГПК України.

Представник відповідача участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 64, 77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про отримання відповідачем ухвал суду (оригінали повідомлень знаходяться у матеріалах справи).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а строк вирішення спору визначений ст. 69 ГПК України завершився, суд розглядає спір без участі представників сторін за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази та заяву позивача, господарський суд вважає, що позовна вимога підлягає до задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

За змістом ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як випливає з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю РВФ "Сьомий вимір" (далі позивач, Продавець) в процесі співпраці з Тернопільським шляхово-будівельним управлінням - 24 (далі відповідач, Покупець), згідно усної домовленості, реалізувало відповідачу через його представника ОСОБА_1 запчастини та механізми на загальну суму 11268,30 грн., що підтверджується представленими суду видатковими накладними : №ТСВ 24760 від 12.10.2010р., №ТСВ 24761 від 12.10.2010р., №ТСВ 24762 від 12.10.2010р.( належним чином завірені копії накладних знаходяться у матеріалах справи).

Факт поставки Позивачем Товару та його отримання Відповідачем підтверджується підписами представника відповідача в графі накладних про отримання та довіреністю виданою відповідачем на отримання товару від позивача (належним чином завірена копія довіреності №90 від 12.10.2010р. знаходиться у матеріалах справи).

З огляду на наведене, слід вважати, що між сторонами за позовом виникло господарське зобовязання, а спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов договору про купівлю-продаж (поставку) товару.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом досліджено, що свої зобовязання щодо погашення заборгованості за одержаний товар відповідач виконав частково, а саме здійснив оплату в сумі 277 грн. 51 коп. (згідно Картки розрахунків за 01.01.2010р.- 20.06.2011р.), внаслідок чого станом на час звернення позивача до господарського суду борг відповідача не сплачений і складає 10 990 грн. 79 коп.

Як визначено у ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою реалізації приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, враховуючи усну домовленість між сторонами та відсутність письмово визначеного строку виконання відповідачем свого обовязку щодо оплати товару, позивачем двічі направлялись на адресу Тернопільського шляхово-будівельного управління - 24 претензії №471 від 26.04.2011р., №476 від 23.05.2011р. з проханням негайно сплатити заборгованість у сумі 10 990,79 грн. Як докази направлення та отримання відповідачем претензій позивачем подано суду поштові повідомлення про вручення відповідачу претензій, з яких вбачається, що вони отримані відповідачем 10.05.2011р. та 24.05.2011р. відповідно (примірники претензій та повідомлення знаходяться у матеріалах справи).

А тому, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, беручи до уваги дату отримання відповідачем зазначених повідомлень у сукупності із датою звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості суд вважає, що у позивача виникло право вимагати у судовому порядку у відповідача повернення боргу за поставлений товар.

Разом з цим, як стверджує позивач, зазначені вимоги про сплату боргу були залишені відповідачем без відповіді та задоволення. При цьому доказів протилежного з боку відповідача суду не надано, а судом самостійно не здобуто.

В свою чергу у відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України діє принцип змагальності сторін у господарському процесі відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем проведено оплату за отриманий товар не в повному обсязі, що є порушенням вимог чинного законодавства в частині належного виконання зобов'язання.

Враховуючи зазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач в судові засідання не з'явився, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), суд вважає доводи позивача про порушення його майнових прав правомірними, документально підтвердженими в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю РВФ "Сьомий вимір", м.Тернопіль, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 10990 грн. 79 коп. боргу.

Згідно ст. 49 ГПК України, враховуючи факти, які стали підставами для подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог, зокрема, неправильний обрахунок суми позовних вимог, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються частково на позивача та на відповідача у справі. Зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 109 (сто девять) грн. 91 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В свою чергу 4 (чотири) грн. 09 коп. державного мита та 8 (вісім) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у справі.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське шляхово-будівельне управління №24", вул. Тролейбусна, 4, м. Тернопіль (ідент. код 03450422) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно - видавничої фірми "Сьомий вимір", вул. Гайова, 56б, м.Тернопіль (ідент. код 24638262) 10 990 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 79 коп. - основного боргу, 109 (сто девять) грн. 91 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8341

СуддяВ.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 17.10.2011р.