Рішення № 19284235, 14.11.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2011 р.Справа № 8/66/5022-1375/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Гирили І.М. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс", с. Ярославичі, Млинівський район, Рівненська область, 35112

до відповідача Приватного підприємства "Ірна-Агро", вул. Чернівецька, 44б, м. Тернопіль, 46006

про cтягнення заборгованості на загальну суму 1 630 185 грн. 70 коп.

За участю представників від:

Позивача: ОСОБА_1 начальника юридичного відділу, довіреність № 1065 від 01.12.2011 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні представнику позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс", с. Ярославичі, Млинівський район, Рівненська область, надалі позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Ірна-Агро", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 1 630 185 грн. 70 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань по оплаті вартості отриманого згідно видаткової накладної №РН-0000040 від 11.04.2011 року товару (цукру в мішках), внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1 614 527грн., на яку відповідно до вимог чинного законодавства нараховано 15 658,70грн. 3% річних, за період з 11.06.2011 року по 07.10.2011 року. Таким чином, просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 1 630 185грн. 70 коп.

В підтвердження викладеного надано належним чином засвідчені копії: видаткової накладної №РН-0000040 від 11.04.2011 року, довіреності №64 від 11.04.2011 року, вимоги про сплату боргу № 18 від 01.06.2011р. та докази її надіслання відповідачу.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:00 год. 31.10.2011 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:40 год. 14.11.2011 р. у зв'язку із неявкою відповідача та неподання сторонами витребовуваних судом документів.

В судове засідання 14.11.2011 року представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду від 31.10.211 року надав витребовувані судом документи.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, документів, витребовуваних ухвалами суду від 14.10.2011р. та від 31.10.2011 року не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, за адресою яка значиться у ЄДРЮОФОП, станом на 11.11.2011 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень ухвал суду про порушення провадження у справі від 14.10.2011 року та відкладення розгляду справи від 31.10.2011 року.

Згідно до п. 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи повноважного представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне:

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач на виконання усної домовленості згідно видаткової накладної №РН-0000040 від 11.04.2011 року передав, а відповідач через свого представника Попович І.П., який діяв на підставі довіреності №64 від 11.04.2011 року прийняв товар (цукор в мішках) в кількості двісті двадцять дві тонни девятсот кілограм на загальну суму 1 614 527 грн.

Факт отримання товару відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку, як і не надано суду належних та обґрунтованих доказів спростування доводів позивача.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, в якому сторони досягли згоди щодо його умов.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати вартості переданих товарно-матеріальних цінностей сторонами встановлений не був, позивачем, в порядку ст. 530 ЦК України, на адресу відповідача 01.06.2011р. було направлено вимогу за № 18 від 01.06.2011р. з проханням протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги здійснити розрахунок за поставлений згідно видаткової накладної №РН-0000040 від 11.04.2011 року та довіреності №64 від 11.04.2011 року товар на суму 1 614 527грн. (докази направлення належним чином засвідчена копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення - в матеріалах справи).

Дана вимога отримана відповідачем 03.06.2011 року, однак залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідачем належним чином не виконано зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару (цукру в мішках), чим порушено норми чинного законодавства, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1 614 527 грн., яка станом на дату розгляду справи не сплачена.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПП "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення з ПП "Ірна-Агро" 1 614 527 грн. заборгованості за отриманий згідно видаткової накладної №РН-0000040 від 11.04.2011 року товар (цукор в мішках) підлягають до задоволення, оскільки підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не заперечені відповідачем.

Окрім того, ст. 625 ЦК України, встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

В силу ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем заявлено до стягнення 15 658 грн. 70 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 11.06.2011 року по 07.10.2011р.

Розглянувши представлений розрахунок суми 3% річних, з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 15 658,70 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню (проведений судом розрахунок 3% річних знаходиться в матеріалах справи).

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 16 301 грн. 86 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 77, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Ірна-Агро", вул. Чернівецька, 44б, м. Тернопіль (ідентифікаційний код № 14045680) на користь Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс", с. Ярославичі, Млинівський район, Рівненська область (ідентифікаційний код № 30132761):

- 1 614 527 грн. - заборгованості;

- 15 658 грн. 70 коп. - 3% річних

- 16 301 грн. 86коп. державного мита;

- 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання "15" листопада 2011 року), через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8773

СуддяІ.М. Гирила