Рішення № 19318172, 28.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.11 Справа № 19/147/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Скокової К.Л., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Наша Марка”, м.Донецьк

до Приватного підприємства Торгівельної компанії „Єлакс”, м.Стаханов Луганської області

про стягнення 5705 грн. 26 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 01.10.2011;

від відповідача представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 5671 грн. 70 коп., 3% річних в сумі 33 грн. 56 коп., а також витрат на оплату послуг адвоката в сумі 700 грн. 00 коп.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Стахановської міської ради Луганської області станом на 06.10.2011 правильною назвою відповідача є Приватне підприємство Торгівельна компанія "Єлакс".

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 №01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Наша Марка”, (позивач) 09.07.2008 було поставлено Приватному підприємству Торгівельній компанії „Єлакс” (відповідач) товар на загальну суму 5671 грн. 70 коп., що підтверджується товарною накладною № НМ-0002225 від 09.07.2008, яка підписана сторонами та скріплена їх печатками (а.с.10).

09.06.2011 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу б/н від 08.06.2011 про сплату боргу (а.с.12-13), яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач в свою чергу прийняв поставлений товар, але не оплатив його, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 т.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачена форма окремих видів договорів купівлі-продажу.

В даному випадку дії сторін, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, передача позивачем товару відповідачу за товарною накладною, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, з моменту отримання відповідачем товаророзпорядчих документів на поставлений позивачем товар за товарною накладною №НМ-0002225 від 09.07.2008, у нього виник обовязок його оплатити, враховуючи приписи ст.692 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Таким чином вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 5671 грн. 70 коп. є обґрунтованою та судом задовольняється.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.06.2011 по 31.08.2011 в сумі 33 грн. 56 коп. є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати на надання послуг адвоката, які заявлені позивачем, підлягають задоволенню частково у розмірі 500 грн. 00 коп., на підставі ст.44 Господарського процесуального кодексу України.

З п.10 розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Відповідно до поданих позивачем документів до матеріалів справи вбачається, що 06.06.2011 між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг адвоката № 06-06/2011 (а.с.25).

Позивач, в свою чергу, згідно квитанції №б/н від 06.06.2011 (а.с.29), здійснив оплату наданих юридичних послуг в сумі 700 грн. 00 коп.

Факт надання юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_2 підтверджений, оскільки він готував та підписував позовну заяву, здійснював розрахунок позовних вимог.

Але, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню витрати на послуги адвоката в сумі 500 грн. 00 коп., а не 700 грн. 00 коп., як того вимагав позивач, оскільки адвокат ОСОБА_2 не був присутнім у судовому засіданні в господарському суді, а тільки готував позовні матеріали.

У судовому засіданні 28.10.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Наша Марка”, м.Донецьк, до Приватного підприємства Торгівельної компанії „Єлакс”, м.Стаханов Луганської області, задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства Торгівельної компанії „Єлакс”, Луганська область, м.Стаханов, проспект Леніна, б.36, код 21774496 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Наша Марка”, м.Донецьк, вул.Краснофлотська, б.80, кв.49, код 33320197 заборгованість в сумі 5671 грн. 70 коп., 3% річних в сумі 33 грн. 56 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 500 грн. 00 коп., державне мито в сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 02.11.2011.

Суддя Т.В. Косенко