Рішення № 19318173, 28.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.11 Справа № 19/149пд/2011.

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Скокової К.Л., розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства „Рубіжанський картонно-тарний комбінат”, м.Рубіжне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лугпромекотех”, м.Луганськ

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

в присутності представників сторін:

від позивача представник не прибув;

від відповідача Сисунов І.А., директор, протокол зборів учасників №б/н від 27.05.2008; ОСОБА_1, адвокат, довіреність №б/н від 15.07.2011; ОСОБА_2, представник за довіреністю б/н від 16.09.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про визнання договору купівлі-продажу №198 від 18.02.2011 недійсним з моменту укладення.

Позивач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 9300200437442.

Відповідач відзивом на позовну заяву б/н від 12.10.2011 вимоги позову відхилив з підстав, викладених у відзиві. Також відповідач просив суд стягнути з позивача за безпідставне звернення до господарського суду та необхідністю правової допомоги адвоката витрати на оплату його послуг в сумі 10000 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників відповідача, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

18.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лугпромекотех” та публічним акціонерним товариством „Рубіжанський картонно-тарний комбінат” був укладений договір купівлі-продажу макулатури №198.

Вказаний договір позивач вважає недійсним, оскільки вказаним договором сторони не встановили конкретний період часу, у який відповідач повинен був поставити позивачу товар, чим порушено вимоги ст.663 Цивільного кодексу України; що в порушення вимог ч.1 ст.669 Цивільного кодексу України в договорі сторонами не встановлено кількість товару, яку відповідач повинен був поставити позивачу; що в порушення вимог ст.691 Цивільного кодексу України сторонами в спірному договорі не встановлена ціна.

Проаналізувавши матеріали справи суд вважає вимоги позову необґрунтованими, враховуючи наступне.

Як було встановлено судом, сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу №198 від 18.02.2011, за умовами якого продавець відповідач у справі, зобов”язується поставити, а покупець позивач у справі, прийняти та оплатити макулатуру відповідно з умовами цього договору, згідно специфікацій, оформлених в додатках або додаткових угодах до цього договору (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору всі зміни за кількістю, асортименту поставки, ціні, внесені по узгодженню сторін, є обовязковими для обох сторін. Уточнена і узгоджена специфікація, гарантійні листи та інше, передані різними видами звязку (факси, телетайпограми, електронна пошта), які мають відношення до умов договору, мають юридичну силу і є його невідємною частиною за умови наступного надання протягом 20 робочих днів оригіналу, підписаного уповноваженими представниками сторін договору.

Відповідно до п.2.1 договору ціна на макулатуру, що поставляється, договірна в період дії договору може бути змінена по узгодженню обох сторін, з дотриманням вимог п.1.2 цього договору. При цьому сторона договору, що ініціює проведення зміни ціни, зобовязана повідомити іншу сторону про зміну ціни, що планується, не менше ніж за 10 календарних днів до дати такої зміни.

В розділі 3 договору сторони обумовили порядок і строки поставки, а в розділі 4 відповідальність сторін.

Відповідно до п.6.1 договору строк дії договору встановлюється з дня його підписання і діє до 31.01.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Вказаний договір підписаний з боку покупця генеральним директором Мініним Геннадієм Михайловичем, а з боку продавця директором Сисуновим Ігорем Анатолійовичем, та скріплений печатками підприємств.

18.02.2011 сторонами було укладено та підписано додаток №1 до договору купівлі-продажу №198 від 18.02.2011, в якому сторони в п.1 узгодили предмет поставки, умови до якості, умови поставки, ціну за 1 тону та середньомісячний обєм поставки.

Предметом розгляду даної справи є питання недійсності правочину - договору купівлі-продажу №198 від 18.02.2011.

Загальні положення про правочин визначені в §1 глави 16 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до вимог даної статті умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру волевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Відповідно до приписів ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України позивач повинний довести підстави недійсності вищезазначених договорів.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що може бути предметом договору купівлі-продажу.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Враховуючи викладені приписи законодавства істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет, ціну та строк дії договору.

В даному випадку сторонами в розділі 1 договору купівлі-продажу №198 від 18.02.2011 погоджений предмет договору, в розділі 2 погоджена ціна. Вказані умови договору також додатково узгоджені в додатку №1 від 18.02.2011 до договору, який враховуючи умови договору є його невідємною частиною.

Також сторонами погоджений в п.6.1 договору строк його дії.

Враховуючи викладені приписи законодавства та умови договору купівлі-продажу №198 від 18.02.2011 та додатку №1 до нього, суд дійшов, висновку про дійсність вказаного договору та про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Частиною 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду від 19.09.2011 у справі №1/117/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лугпромтех” до Публічного акціонерного товариства „Рубіжанський картонно-тарний комбінат” про стягнення боргу в сумі 304747 грн. 56 коп., інфляційних нарахувань в сумі 4214 грн. 76 коп. та 3% річних в сумі 2026 грн. 90 коп. позовні вимоги були задоволені повність.

У вказаному спорі підставою позовних вимог був саме спірний договір купівлі-продажу №198 від 18.02.2011 і йому вже надавалася правова оцінка.

Слід також зазначити, що посилання позивача на ч.1 ст.669 Цивільного кодексу України є необгрунтованим, враховуючи наступне.

Згідно ст.669 Цивільного кодексу України зазначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

В даному випадку сторонами в п.1 додатку №1 до договору визначена одиниця виміру товару тонна, та узгоджена ціна за 1 тону.

Необґрунтованим є посилання позивача і на ст.663 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до цієї статті продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Інші доводи позивача також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв"язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Стосовно заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат по оплаті послуг адвоката слід зазначити наступне.

З п.10 розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

Отже, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Відповідно до поданих відповідачем документів до матеріалів справи, 07.10.2011 між відповідачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №ЛУ-52/11 (а.с.40).

Для виконання даного договору відповідач видав довіреність на імя адвоката ОСОБА_1 на представлення інтересів відповідача в господарському суді.

Відповідач, в свою чергу, згідно квитанції №152 від 10.10.2011 (а.с.42) здійснив оплату наданих юридичних послуг в сумі 10000,00 грн.

Факт надання юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_1 підтверджений, оскільки він займався підготовкою відзиву на позовну заяву та був присутнім в судових засіданнях господарського суду при розгляді справи 12.10.2011 та 28.10.2011.

Але суд зменшує розмір вказаних витрат на послуги адвоката, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, до 5000 грн. 00 коп., оскільки вважає вказану суму найбільш обєктивною та обґрунтованою, враховуючи обставини справи та обєм робіт, які фактично виконані адвокатом ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді.

У судовому засіданні 28.10.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Рубіжанський картонно-тарний комбінат”, м.Рубіжне Луганської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лугпромекотех”, м.Луганськ, відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Рубіжанський картонно-тарний комбінат”, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Менделєєва, б.67, код 01882551 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лугпромекотех”, м.Луганськ, кв.Комарова, б.10Б, код 35937238 витрати по оплаті послуг адвоката ОСОБА_1 в сумі 5000 грн. 00 коп., видати наказ відповідачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 02.11.2011.

Суддя Т.В. Косенко