Рішення № 19317987, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/42617.10.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

ДоПриватного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Княжа»

Третя особана стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1

про стягнення 7973,78 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від позивача ОСОБА_2 (за дов.)

від відповідача не зявились

від третьої особиОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа»про сплату страхового відшкодування по страховому випадку у розмірі 7973,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик на підставі договору обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, повинен відшкодувати витрати, повязані зі страховим випадком у розмірі 7973,78 грн..

Ухвалою суду від 29.09.2011 р. порушено провадження у справі № 6/426, залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 17.10.2011 р..

Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про день та час проведення судового засідання повідомлено належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15.09.2008 р. між відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»(правонаступник - приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія») (страховиком) та ОСОБА_3 (страхувальником) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №5-468-02/08 (далі Договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля Хюндай Акцент, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

24.03.2009 р. між закритим акціонерним товариством Українська страхова компанія «Княжа»(правонаступник - приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія «Княжа») та власником автомобіля Пежо 407, реєстраційний № НОМЕР_2, ОСОБА_1 було укладено договір обовязкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № ВС/1833504 (далі Договір-2).

Сума франшизи за Договором-2 склала 510 грн.

11.07.2009 р. у м. Конотоп, по вул. Б. Хмельницького сталася дорожньо-транспортна подія (ДТП) за участю автомобіля Хюндай Акцент, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_4, та автомобіля Пежо 407, реєстраційний № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, під його керуванням.

Відповідно до постанов Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09.09.2009 р. та від 28.07.2009 р., у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди винні обидва водії.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_3 було завдано матеріальної шкоди на суму 29575,48 грн., що підтверджується висновком експерта № 2536 від 29.07.2009 р..

14.07.2009 р. до позивача звернулася ОСОБА_3 з заявою на виплату страхового відшкодування.

Зазначена подія позивачем була визнана страховим випадком, про що 25.08.2009 р. було складено страховий акт №5-110/09, в якому сума до виплати становила 15947,56 грн. та була виплачена ОСОБА_3., що підтверджується доказами, наданими в матеріали справи.

Таким чином, фактичні витрати страхувальника повязані з цим страховим випадком складають 15947,56 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 38.2.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Оскільки вина обох водіїв є взаємною, обидва порушили вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, обидва є потерпілими, ступінь вини кожного з них визначається у рівних частках.

Таким чином, позивач обґрунтовано вимагає відшкодувати в порядку регресу половину своїх витрат, а саме: 7973,78 грн.

Умовами Договору-2 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 25500,00 грн., франшиза становить 510,00 грн.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування»франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

В силу ст. 37.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»сума франшизи у повному обсязі має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

До фактичних витрат позивача було включено 510 грн., що є франшизою, передбаченою Договором-2.

Оскільки, франшиза в силу ст. 9 Закону України «Про страхування», не відшкодовується страховиком, розмір страхового відшкодування, яке відповідач зобовязаний повернути позивачу становить 7463,78 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач не відшкодував позивачу завдану шкоду в розмірі 7463,78 грн., чим порушив права позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 7463,78 грн. понесених витрат.

У задоволенні вимог про стягнення 510 грн. судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 95,47 грн. державного мита, 220,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код 33276908) на користь приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(01601, Київ, вул. Печерський узвіз, 3, код 14229456) 7463,78 грн. понесених витрат, 95,47 грн. державного мита, 220,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 18.11.2011 р.