Рішення № 19316294, 10.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2011Справа №5002-32/4017-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайське АТП № 14340» (98403, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Фрунзе, 34, ідентифікаційний код 03114690).

До відповідачів 1). Бахчисарайської міської ради (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 14).

2). Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 14, ідентифікаційний код 04055676).

Про визнання недійсним та скасування рішення

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1, представник, дов. б/н від 11.08.2010р.

ОСОБА_3, представник, дов. б/н від 11.08.2010р.

Від відповідача №1 не зявився.

Від відповідача №2 ОСОБА_2, представник, дов. б/н від 27.03.2009р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Бахчисарайське АТП № 14340» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Бахчисарайської міської ради та Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 259 від 23.08.2011р., а також рішення Сесії Бахчисарайської міської ради № 202 від 01.09.2011р.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.10.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 03.10.2011р., від 12.10.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Заявлені позивачем вимоги обгрунтовані наступним:

01.06.2008р. між позивачем та відповідачем укладений договір № 27 на організованого перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, за умовами якого Відповідач 1 (Бахчисарайська міська рада) надав позивачу право здійснювати перевезення пасажирів на маршруті відповідно до схеми маршруту та графіку, узгоджених із місцевим органом державтоінспекції. Відповідно до розділу 5 договору термін його дії встановлено до 01.06.2013 р.

Однак, рішенням Сесії Бахчисарайської міської ради № 202 від 01.09.2011р. «Про розірвання Договору №27 «Організованого перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування» від 01.06.2008р.» розірвано вищезазначений договір достроково в односторонньому порядку. В основу зазначеного рішення покладено рішення Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 259 від 23.08.2011 р. «Про розгляд протоколу конкурсного комітету з міських перевезень». Підставою для винесення останнього, став протокол Конкурсного комітету з міських перевезень №2 від 19.08.2011р.

Щодо системності порушень умов договору №27, а саме ненадання права проїзду льотним категоріям громадян та системне відхилення від маршруту.

Позивач вважає, що винесені рішення, в основу яких покладено Протокол конкурсного комітету з міських перевезень №2 від 19.08.2011р., являються незаконними у в звязку із невідповідністю висновків конкурсного комітету дійсним обставинам справи, а також відсутність у конкурсного комітету законних прав та повноважень на зясування та фіксацію фактів порушення умов договору, стороною якого він не являється, а Замовник послуг за договором - Бахчисарайська міська рада, чітко визначила обсяг своїх прав та обовязків умовами Договору №27 від 01.07.2008р., та не передбачила делегування своїх прав та обовязків на іншу особу.

Також позивач зауважує на те, що наявність одного факту порушення не може вважатися системним порушенням. Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється такій саме формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Порядок зміни і розірвання господарських договорів встановлений ст.188 ГК України. Відповідачем зазначений порядок дотриманий не був. З урахуванням наведеного, позивач наполягає на задоволені заявлених вимог у повному обсязі. Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статтей 610,611,614 ЦК України, статті 188 ГК України, статтей 30, 42, 52, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідач позовні вимоги не визнав, позов вважає безпідставним та необґрунтованим, у судовому засіданні проти позову заперечував, з мотивів наявності зазначених порушень умов договору з боку позивача, та законності проведення перевірки дотримання ним умов договору та фіксування фактів порушення саме Конкурсним комітетом, з посиланням на права надані конкурсному комітетові Положенням міського конкурсного комітету з визначення пасажирського перевізника, затвердженого рішенням міськвиконкому від 19.02.2008р. №38. Відповідно до п. 5.3 договору замовник (відповідач) має право припинити договір в односторонньому порядку за неодноразові порушення перевізником пунктів діючого договору, та систематичного самовільного відхилення від затвердженої схеми маршруту, графіку руху. Вважає посилання позивача на невиконання Замовником пункту 2.2.5 Договору щодо необхідності здійснення Замовником (відповідачем) залучення керівництва Перевізника (позивача) до розгляду скарг та здійснення заходів з усунення виявлених недоліків, неспроможнім, бо на його думку це не є обовязок Замовника а право, яким він не скористався. Більш детальні заперечення викладені у письмовому відзиві на позов від 11.10.2011р. (а.с.73).

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.11.2011р. у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам приймати будь-які рішення з вилучення у позивача та передачі маршрутної мережі із проведенням повторного конкурсу новому перевізникові на маршрут « 1-8 транспортних одиниць, на маршрут № 3-1 транспортна одиниця, маршрут № експрес Кримська школа майстрів 4 транспортні одинці, відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

01.06.2008р. між ВАТ «Бахчисарайське АТП-14340» та Бахчисарайською міською радою укладений договір № 27 на організованого перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, за умовами якого Відповідач 1 (Бахчисарайська міська рада) надав Перевізнику (позивачу) право здійснювати перевезення пасажирів на маршруті відповідно до схеми маршруту та графіку, узгоджених із місцевим органом державтоінспекції (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до розділу 5 договору термін його дії встановлено до 01.06.2013 р.

23.08.2011р. Виконавчим комітетом Бахчисарайської міської ради прийнято рішення № 259 «Про розгляд протоколу конкурсного комітету з міських перевезень», пунктом 1 якого вирішено доручити міському голові ініціювати питання про розірвання договору №27 від 01.06.2008р., укладеного між Бахчисарайською міською радою та ВАТ «Бахчисарайське АТП-14340» у встановленому порядку (а.с.26).

02.09.2011р. Бахчисарайською міською радою прийнято рішення№ 202 «Про розірвання договору №27 «Організованого перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування» від 01.06.2008р., укладеного між Бахчисарайською міською радою та ВАТ «Бахчисарайське АТП-14340» достроково в односторонньому порядку з 20.09.2011р. пунктом 2 зазначеного рішення контроль за виконанням покладено на Постійну комісію Бахчисарайської міської ради з питань управління, приватизації та оренді комунальної власності, житлово-комунального господарства, транспорту та звязку (а.с. 27).

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та з інших підстав, окрім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

У відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (набув чинності з 01.09.2005 р.) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У випадку, якщо субєкт (орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого субєкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Зі змісту оспорюваних рішеннь вбачається, що фактично вони стосуються одностороннього розірвання договору № 27 від 01.06.2008 р., внаслідок порушення перевізником умов договору, та права позивача на обслуговування автобусного маршруту загального користування, тому даний спір судом розглянутий та вирішений відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обовязки тільки у того субєкта (чи визначеного ними певного кола субєктів), якому вони адресовані.

Таким чином, оскаржувані рішення, які оспорюється позивачем, є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для позивача, отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).

Підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Статтею 7 Закону України “Про автомобільний транспорт” органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надано право достроково розірвати договір з автомобільним перевізником чи позбавити його дозволу в разі порушення ним умов договору чи дозволу і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування (групі маршрутів) автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці.

В укладеному сторонами у даній справі договорі № 27 від 01.06.2008 р. Організованого перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування сторони чітко визначили підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, а саме: договір може бути припинено замовником в односторонньому порядку, а виданий маршрут виставлений на повторий конкурс в разі:

-Неоднократних порушень пунктів діючого договору;

-Систематичного самовільного відхилення від затвердженої схеми маршруту, графіку руху.

Відповідач посилається на наявність підстав для розірвання договору в односторонньому порядку, передбачених підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3 Договору, а саме наявність неодноразових порушень з боку позивача вимог чинного законодавства щодо перевезень пасажирів автомобільним транспортом в частині відмови у перевезенні льотних категорій громадян, та систематичне самовільне відхилення від схеми маршруту.

Проте, дослідивши всі обставини справи, вивчіши документи, надані стронами в обґрунтування своєї правової позиції, суд не погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступного.

Умовами договору № 27 від 01.06.2008 р. передбачені певні права та обовязки сторін. Зокрема, замовник (відповідач у справі) зобовязаний та має право організовувати оперативний контроль дотримання умов договору щляхом здійснення перевірочних рейдів на маршруті, шляхом отримання від перевізника інформації, здійснювати контроль за дотриманням «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» , закону України «Про автомобільний транспорт», контролювати повноту здійснення оквиткування пасажирів та багажу (підпункти 2.2.2., 2.2.3 Договору).

Главою 2 Договору, сторони визначили права та обовязки за договором, зокрема пунктом 2.5.5. якого визначено, що замовник має право здійснювати з залученням керівництва перевізника розгляд скарг та пропозицій пасажирів з метою удосконалення маршруту та здійснювати заходи щодо усунення виявлених недоліків.

Пунктом 5.4. Договору сторони передбачили порядок вирішення спорів, які виникають у в звязку із виконанням сторонами умов дійсного договору, відповідно до якого зазначені спори вирішуються шляхом переговорів, або в судовому порядку.

В свою чергу перевізник (позивач у справі) зобовязався забезпечувати виконання вимог чинного законодавства, а крім того, надавати право проїзду льотним категоріям громадян згідно діючого законодавства (підпункт 3.1.16 Договору).

Із комплексного аналізу зазначених пунктів договору №27, вбачається, що сторони дійсного договору не погодили порядку фіксування виявлених замовником порушень з боку перевізника, та жодним чином не обговорили форми фіксування такого порушення умов договору, не визначили можливості делегування повноважень із здійснення перевірок дотримання перевізником умов договору на іншу особу, як на тому наполягає у своїх поясненнях відповідач, у в звязку із чим, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до пункту 16 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМ, КМ України, від 18.02.1997, № 176, автобусний маршрут загального користування (далі - маршрут) відкривають: Державтотрансадміністрація - міжобласний та міжнародний; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрації - внутрішньо обласний; виконавчі органи сільських, селищних і міських рад - міський.

Пунктом 39 зазначених правил визначено, що Організатор (регулярних перевезень за міськими автобусними маршрутами - відповідач 1 у дійсній справі) може залучити на конкурсних засадах суб'єкта господарювання для виконання функцій з організації та управління рухом автобусів і підготовки інформації про роботу перевізників.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 не передбачив умовами договору можливості делегування контрольних функцій з виконання умов договору перевізником іншому субєкту господарювання, як то передбачено зазначеними правилами.

Таким чином, законодавцем, відповідно до статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено субєктів на яких покладено обовязок щодо здійснення державного регулювання та контролю діяльності автомобільного транспорту, а також визначено завдання та функції зазначених субєктів, відповідно до якої основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Статтею 7 зазначеного закону визначено систему органів державного регулювання та контролю, зокрема на Органи місцевого самоврядування покладено обовязок щодо формування мережі міських автобусних маршрутів загального користування і здійснення контролю за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.

Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Планові перевірки здійснюються не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки здійснюються лише на підставі надходження в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки поданих фактів та виконання припису про порушення цього законодавства.

Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, перевіряється зокрема і : додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Зазначеними правилами визначається кількість, склад та повноваження осіб, на яких покладено обовязок здійснення перевірок, а також порядок оформлення результатів перевірки та форма і зміст документу.

Відповідно до пункту 20 зазначених Правил, за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2.

Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункт 23 Правил).

У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Пунктами 27- 30 Правил передбачене право перевізника оскаржити результати перевірки.

В той же час, надані відповідачем Протоколи №1, 1, 2 від 08.08.2011р. складені упродовж 30 хвилин 12.05, 12.15 та 12.35 відповідно, «про виявлені під час перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт», не відповідають ані за своїм змістом, ані за формою, ані за субєктним складом осіб, на яких законом покладено обовязок здійснення такого роду перевірок, вищезазначеним нормам закону (а.с.59-61).

Більш того, графи, які б свідчили про дійсне складання зазначених протоколів, як то «документ, що посвідчує особу водія», «ліцензія, № кім та коли видана», «пояснення водія автотранспортного засобу» не заповнені зовсім, посадове становище осіб, які склали протоколи не визначено. Як вбачається із протоколу №2 від 08.08.2011р. (а.с. 59), в графі підпис водія взагалі знаходиться хрестик замість підпису.

Окрім цього, в розумінні допустимого у господарському процесі доказу, суд не приймає зазначені документи і у в звязку із тим, що посадові особи, які склали зазначені протоколи взагалі являються не уповноваженими особами на фіксування таких фактів.

Як вбачається із пояснень представника відповідача, зазначені особи, посадове становище яких взагалі не вказано в вищезазначених Протоколах, є членами конкурсного комітету з міських перевезень, які діяли на підставі Положення міського конкурсного комітету з визначення пасажирського перевізника, затвердженого рішенням міськвиконкому №38 від 19.02.2008р. (а.с. 79).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного Положення міського конкурсного комітету з визначення пасажирського перевізника, воно розроблено у відповідності з вимогами Закону України «Про автомобільний транспорт» та Постанови Кабінету міністрів України від 29.01.2003року №139 «Про затвердження порядку проведення конкурсу на перевозку пасажірів на автобусному маршруті загального користування»

Проте, Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджено новий Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, та визнано такою, що втратила чинність Постанову Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. N 139 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" (Офіційний вісник України, 2003 р., N 6, ст. 235);

Таким чином, на момент складання невизначеними у Протоколі особами, які з пояснень представника відповідача є членами конкурсного комітету з визначення пасажирського перевізника, діяв новий Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008, № 1081.

Відповідно до діючого Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, «цей Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками». Зазначеним порядком визначено термін конкурсний комітет, відповідно до якого це - постійний або тимчасовий орган, утворений організатором для розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу.

Пунктом 27 зазначених Правил, визначено повноваження Членів конкурсного комітету, відповідно до яких, члени конкурсного комітету:

-беруть участь в обговоренні, розгляді оцінки за бальною системою та зіставленні конкурсних пропозицій перевізників-претендентів і забезпечують прийняття рішення про визначення переможця конкурсу;

- мають право на ознайомлення з усіма матеріалами, що стосуються проведення оцінки за бальною системою пропозицій перевізників-претендентів, а також на відображення своєї окремої думки у протоколі засідання комітету на підставі інформації, що підтверджена документально та врахування якої не порушуватиме процедуру проведення конкурсу;

- зобов'язані дотримуватися норм законодавства, цього Порядку, об'єктивно та неупереджено розглядати конкурсні пропозиції перевізників-претендентів.

Пунктом 55 Постанови Кабінету Міністрів України, від 03.12.2008, № 1081 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» Організатору надано права, зокрема і достроково розірвати договір (позбавити дозволу) з автомобільним перевізником у разі порушення ним умов договору (дозволу).

Проте пунктом 56 зазначених Правил чітко передбачено, що контроль за виконанням умов договору (дозволу) здійснює організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення організатора.

Вимогами ч. 6 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Статтею 30 цього ж Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні та делеговані повноваження, в тому числі стосовно прийняття рішень щодо управління обєктами транспорту і звязку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговування населення засобами транспорту і звязку; здійснення заходів щодо розвитку транспорту і звязку; здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами транспорту і звязку, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і обєктах.

Таким чином, з урахуванням аналізу вищезазначених положень, матеріалів справи, зокрема рішення Бахчисарайської міської ради № 202 від 02.09.2011р. «Про розірвання договору №27 «Організованого перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування» від 01.06.2008р., укладеного між Бахчисарайською міською радою та ВАТ «Бахчисарайське АТП-14340» достроково в односторонньому порядку з 20.09.2011р., а саме пункту 2, вбачається, що контроль за його виконанням щодо розірвання договору покладено на Постійну комісію Бахчисарайської міської ради з питань управління, приватизації та оренді комунальної власності, житлово-комунального господарства, транспорту та звязку (а.с. 27).

Тобто, суд приходить до висновку про безпідставність та відсутність повноважень у членів «конкурсного комітету з визнаняення пасажирського перевізника» на здійснення контролю за дотриманням Перевізником умов договору №27, а тим більш на фіксування зазначених порушень із складанням Протоколів, тому як зазначені Протоколи не несуть юридично значущіх наслідків у вигляді законних та обґрунтованих підстав для розірвання Договору «Організованого перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування» №27 від 01.06.2008р.

Окрім цього, слід звернути увагу, що заяви від фізичних осіб про порушення умов договору в частині відмови Перевізника в безкоштовному перевезенні пільгової категорії громадян, копії яких надано відповідачем в обґрунтування правомірності розірвання договору, судом також не приймається в якості допустимих доказів в розуміння статті 34 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне:

Відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, перевіряється зокрема: додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Сама по собі заява громадянина щодо порушення його права на пільговий проїзд не має юридичної сили та не може слугувати підставою для розірвання договору замовником у в звязку із тим, що така заява є одностороннім представленням фактів можливого порушення, викладена зацікавленою особою, яка може не відповідати дійсним обставинам справи та, відповідно, може бути лише підставою для проведення з боку Замовника перевірки цих обставин, з залученням представника Перевізника, як то передбачено пунктом 2.2.5 Договору, у в звязку із чим не можливо достовірно стверджувати, що таке порушення дійсно мало місце. Більш того, у відповідності до вищепроцитованого пункту Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, право на пільговий проїзд отримує лише особа, яка предявила відповідне посвідчення.

Зазначена норма кореспондується із пунктом 158 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 18.02.1997, № 176, відповідно до якого «пасажир автобуса зобов'язаний:

1) мати при собі квиток на проїзд, квитанцію на перевезення багажу, а за наявності права на пільги щодо оплати проїзду - посвідчення встановленого зразка або безоплатний квиток (для міжміських перевезень);

З вищезазначеного вбачається, що зазначені заяви щодо порушених прав громадян на безкоштовний проїзд, копії яких надано в матеріали справи відповідачем, повинні були стати лише предметом розгляду Замовником за участю Перевізника, з ціллю встановлення дійсних обставин справи, як то встановлення причин відмови водія від здійснення перевезення особи, тобто наявності у скаржника посвідчення встановленого зразка, яке надає право на пільговий проїзд, встановлення факту, чи взагалі такі особи, які зверталися до відповідача із скаргою, мали право на безкоштовний проїзд, тощо, а стали незаконною та формальною підставою для розірвання договору в односторонньому порядку з боку замовника.

Більш того, як вбачається із скарг громадян, які додані відповідачем до матеріалів справи, та, як вказує відповідач, стали причиною розірвання спірного договору, частина скарг, взагалі датується після винесення оскаржуваних рішень, що виключає можливість стати предметом розгляду конкурсного комітету від 19.08.2011р., як наполягає відповідач (а.с.83,84,85,86).

Окрім цього, частина з них взагалі не має жодного відношення до позивача, та має загальні вимоги саме до відповідача, щодо належного виконання ним своїх функцій з організації безкоштовних перевезень льотних категорій громадян (а.с.89).

Інші копії скарг, взагалі свідчать про безпідставність їх надання в обґрунтування порушень з боку позивача, у в звязку із наявністю претензій, викладених в цих скаргах до іншого Перевізника ПП «Аблякімова» (а.с.96). Аналогічна ситуація щодо скарг від 19.07.2011, 19.04.2011 та 11.01.2011.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з відповіді Заступника начальника відділу статистики в Бахчисарайському районі Яблонської О.А. №30/01-05/875 від 19.09.2011р., кількість безкоштовно перевезених пасажирів в міському сполученні у першому півріччі 2011 року по ВАТ «Бахчисарайське АТП №14340» складає 83.900 пасажірів (а.с.30).

Зазначена кількість перевезених пасажирів льотної категорії, підтверджується звітом про перевезення автомобільним транспортом вантажів за видами вантажів та пасажирів за видами сполучення за 1,2 квартали 2011року, який складається з урахуванням відповідальності підзвітної особи, передбаченої нормами Кримінального кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення (а.с.31,32).

Щодо наданої відповідачем довідки за підписом Начальника ОДАІ Бахчисарайського РО ГУ МВД України в АР Крим від 04.11.2011р. щодо складання Постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за порушення, передбачене частиною 3 статті 133-1 КУАП, суд зазначає наступне:

Як встановлено судом в ході судового розгляду даного спору, Виконавчим комітетом Бахчисарайської міської ради 23.08.2011р. прийнято рішення № 259 «Про розгляд протоколу конкурсного комітету з міських перевезень» та, відповідно, рішення№202 від 02.09.2011р. Бахчисарайської міської ради «Про розірвання договору №27 від 01.06.2008р. «Організованого перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування», на підставі розгляду Протоколу Конкурсного комітету з міських перевезень №2, предметом дослідження якого не були обставини, визначені у вищезазначеній довідці ДАІ, що унеможливлює застосування її в якості доказу законності оскаржуваних рішень Ради та виконавчого комітету

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду наявності підстав для розірвання в односторонньому порядку з позивачем договору № 27, тобто не довів неодноразовості порушення ВАТ «Бахчисарайське АТП-14340» вимог чинного законодавства, або взятих на себе зобовязань згідно договору № 27 від 01.07.2008 р.

У відповідності до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписи аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, якою встановлено, що зміна та розрізання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, догові є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ГК України господарське зобовязання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів передбаченийстаттею 188 ГК України.

Зокрема, згідно з приписами цієї статті сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору. у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняться в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З вищенаведеного слідує, що відповідачем не додержаний загальний порядок розірвання господарських договорів, передбачений статтею 188 ГПК України.

Згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 259 від 23.08.2011 р. «Про розгляд протоколу конкурсного комітету з міських перевезень» та, відповідно Рішення Сесії Бахчисарайської міської ради № 202 від 01.09.2011р. «Про розірвання Договору №27 «Організованного перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування» від 01.06.2008р.» є необґрунтованим (тобто винесеними без врахування всіх обставин), безпідставними, прийнятими не розсудливо та такими, що порушують право позивача на здійснення діяльності у відповідності до умов укладеного договору № 27 від 01.06.2008 р. організованого перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Доводи представника відповідача 1, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав хибними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 47, 49, 78 , пунктом 1-1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 259 від 23.08.2011 р. «Про розгляд протоколу конкурсного комітету з міських перевезень».

3.Визнати недійсним Рішення Сесії Бахчисарайської міської ради № 202 від 01.09.2011р. «Про розірвання Договору №27 «Організованного перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування» від 01.06.2008р.».

4.Стягнути з Бахчисарайської міської ради (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 14) на користь Відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайське АТП № 14340» (98403, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Фрунзе, 34, ідентифікаційний код 03114690) 42, 50 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 14, ідентифікаційний код 04055676) на користь Відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайське АТП № 14340» (98403, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Фрунзе, 34, ідентифікаційний код 03114690) 42, 50 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.11.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 10.11.2011р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.