Рішення № 19283406, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/23808.11.11 За позовом:Концерну «Військторгсервіс»;

До:Військової частини А 1048 Міністерства оборони України (відповідач 1);

Міністерства оборони України (відповідач 2);

Про: стягнення заборгованості у розмірі 101955,00 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:ОСОБА_1., представник, довіреність №106 від 07.12.2010 р.;

Від відповідача 1: ОСОБА_2, представник, довіреність №1571від 24.10.2011 р.;

Від відповідача 2: ОСОБА_3 представник, довіреність №220/235/д від 18.01.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 р. порушено провадження у справі №18/238, справа призначена слуханням на 06.10.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 р. слухання справи №18/238 відкладене до 25.10.2011 р.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 25.10.2011 р. справа №18/238 передана для розгляду судді Борисенко І.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. слухання справи №18/238 призначене на 08.11.2011 р.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 28.10.2011 р. справа №18/238 передана для розгляду судді Мандриченку О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідачів суму боргу у розмірі 101955,00 грн., 1019,55 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних в позовній заяві.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 1 військова частина А 1048 Міністерства оборони України у наданих господарському суду відзивах на позов та представник останнього у судових засіданнях просить у позові відмовити у повному обсязі, визнати військову частину А 1048 та Міністерство оборони України неналежними відповідачами, посилаючись на наведене нижче:

військова частина А1048 мала договірні зобовязання з Концерном «Військторгсервіс»у 2009 році. Обидва укладені договори були строкові і закінчували свою дію у часі 31.12.2009 р.;

у Міністерстві оборони України відсутня інформація щодо укладення господарських договорів між військовою частиною А1048 та Концерном «Військторгсервіс»по наданню послуг миття особового складу та прання білизни у 2010 2011 роках;

відповідно до довідки командира військової частини А1048 договори між військовою частиною А1048 та Концерном «Військторгсервіс»у військовій частині А1048 у 2010-2011 роках не укладались.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідач 1 вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до актів приймального контролю якості та кількості виконаних робіт з прання білизни та обмундирування та миття особового складу №101/2 та №102/2 за 2010 рік, позивач надав послуги з прання білизни та миття особового складу військовій частині А1048 Міністерства оборони України на загальну суму 101955,00 грн.

Факт надання послуг підтверджується вищезазначеними актами приймального контролю якості та кількості виконаних робіт, які підписані повноважними представниками позивача, відповідача 1 та скріплені печатками господарюючих субєктів підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вищезазначені документи свідчать про те, що між сторонами були укладені угоди.

Відповідач не виконав свої зобовязання за угодами, надані послуги позивачем не оплатив, тим самим заборгувавши останньому за прання білизни 23932,80 грн., за миття особового складу 78022,20 грн., а всього на загальну суму 101955,00 грн.

Наявна заборгованість підтверджується актами звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2011р., підписаними повноважними представниками позивача, відповідача 1 та скріпленими печатками господарюючих субєктів підприємницької діяльності.

Як визначено абзацом 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарюванні та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що сума основного боргу військової частини А 1048 перед Концерном «Військторгсервіс»за невиконання зобовязання становить 101955, 00 грн.

Вина відповідача 1 повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

До господарського суду надійшли клопотання відповідача 1 №1474 від 30.09.2011 р., №1621 від 03.11.2011 р., в яких останній просить зобовязати позивача провести досудову процедуру врегулювання спору та визначитись з належним відповідачем, зобовязати позивача надіслати на адресу відповідача 1 повний пакет документів щодо даного позову, визнати відповідача 1 неналежним відповідачем. Господарським судом відмовлено у задоволенні даних клопотань з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 5 ГПКУ сторони застосовують заходи досудового врегулювання спору за домовленістю між собою. Угодами, укладеними між позивачем та відповідачем 1 не передбачений обовязковий порядок досудового врегулювання спору, а тому позивач правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відносно клопотання відповідача 1 про направлення на адресу останнього пакету документів, доданих до позовної заяви, слід зазначити про те, що описом вкладення у цінний лист від 12.09.2011 р. та поштовим фіскальним чеком №5202 від 12.09.2011 р. позивачем на адресу відповідача 1 була направлена позовна заява та додані до неї документи.

Частиною 1 статті 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Таким чином, позивачем до матеріалів справи додані належні докази направлення відповідачеві 1 копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Як вже було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг на користь відповідача 1, а тому останній є належним відповідачем у даній справі, а у господарського суду відсутні правові підстави для заміни відповідача 1.

Позовні вимоги до відповідача 2 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не доведено порушення відповідачем 2 прав та охоронюваним законом інтересів останнього, позовні вимоги до відповідача 2 не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 1.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю за рахунок відповідача 1.

2.Стягнути з Військової частини А 1048 Міністерства оборони України (інд. 17024, Чернігівська область, Козелецький район, смт. Десна, код ЄДРПОУ 07703437) на користь Концерну «Військторгсервіс»(інд. 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-а; код ЄДРПОУ 33689922) 101955 (сто одна тисяча девятсот пятдесят пять) грн., 1019 (одна тисяча девятнадцять) грн. 55 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.У задоволенні позовних вимог до відповідача 2 відмовити в повному обсязі.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 15.11.2011 р.