Рішення № 19283405, 10.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/23410.11.11 За позовомМіністерства юстиції України;

доДержавної акціонерної компанії «Хліб України»;

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці

позивачаДержавне казначейство України;

провідшкодування коштів на користь держави у розмірі 16559969,59 грн.;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:ОСОБА_1., представник, довіреність №9.1-22/342

від 21.06.2011 р.;

Від відповідача:ОСОБА_2., представник, довіреність №02-14/464

від 23.09.2011 р.;

Від третьої особи:не з'явились;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 р. порушено провадження у справі №18/234, справа призначена слуханням на 06.10.2011 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва 06.10.2011 р. розгляд справи відкладено до 10.11.2011 р.; до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача залучене Державне казначейство України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь держави 16559969,59 грн. з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на наведене нижче:

відповідачем при примусовому виконанні наказу №3/111 35/404, виданого 29.11.2007 р. Господарським судом міста Києва про стягнення з ДАК «Хліб України»на користь ТОВ «Олімпекс ЛТД»заборгованості згідно з мировою угодою від 31.08.2001 р., затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2005 р. у справі №22/222, не було порушено норм чинного законодавства;

необхідною умовою відшкодування шкоди, відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, є наявність вини в діяннях особи;

відповідно до п. 50 статуту ДАК «Хліб України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2011 р. №240, до прийняття рішення про приватизацію Компанії, 100% акцій, які випускаються на величину статутного капіталу, є власністю держави;

Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а тому, як наголошує відповідач, рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2007 р. у справі №3/111-35/404 відповідачем не виконувалось не з вини останнього.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідач зазначає про те, що позивачем не доведені вимоги, на які останній посилається у позовній заяві, та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа Державне казначейство України, повноважних представників у судове засідання не направив, письмових пояснень по суті поданого позивачем позову не надав. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Матеріали справи свідчать про те, що 23.09.2009 р. до Європейського суду з прав людини звернулось зі скаргою ТОВ ВКФ «Олімпекс ЛТД»щодо наступних обставин:

рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2007 р. у справі №3/111 35/404 задоволений позов ТОВ ВКФ «Олімпекс ЛТД»до ДАК «Хліб України» про стягнення 16534351,59 грн. Підставою виникнення у відповідача господарського зобовязання є мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2005 р. у справі №22/222, умови якої не виконані відповідачем; з відповідача на користь позивача також стягнуто 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

на момент розгляду заяви Європейським судом з прав людини заборгованість відповідача не була сплачена на користь позивача;

05.08.2010 р. Європейський суд з прав людини отримав підписані сторонами декларації щодо досягнення дружнього врегулювання спору, згідно з якими заявник погоджується відмовитись від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у заяві, в обмін на зобовязання Уряду України виплатити йому 16559969,59 грн., присуджених рішенням від Господарського суду міста Києва від 26.02.2007 р. у справі №3/111 35/404;

у рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що зазначена вище сума має бути сплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Європейського суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; у випадку несплати належної заявнику суми упродовж зазначеного трьохмісячного строку Уряд України має сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти, які нараховуються з часу закінчення трьохмісячного строку і до моменту повного розрахунку.

Згідно з платіжним дорученням №2140 від 27.12.2010 р. з Державного бюджету України на користь ТОВ ВКФ «Олімпекс ЛТД»було перераховано 16559969,59 грн. У призначенні платежу вказаного платіжного доручення зазначено, що кошти перераховані на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі №52730/09 від 02.11.2010 р. (борг за рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2007 р.).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

Відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою згідно з Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності в Україні 11.09.1997 р., Високі Договірні сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України (стаття 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом трьох місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом.

Органом представництва, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. №784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на Міністерство юстиції України покладені функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа несе цивільно-правову відповідальність за наявності складу цивільного правопорушення, до якого віднесено: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою та вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні останнім умов мирової угоди, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2005 р. у справі №22/222, та невиконанні рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2007 р. у справі №3/111 35/404, що набрало законної сили.

Факт заподіяння державі матеріальної шкоди підтверджується платіжним дорученням №2140 від 27.12.2010 р., згідно з яким з Державного бюджету України на користь ТОВ ВКФ «Олімпекс ЛТД»було перераховано 16559969,59 грн.

Саме невиконання відповідачем зобов'язань, визначених ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2005 р. у справі №22/222, та рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2007 р. у справі №3/111 35/404, нанесло Державному бюджету України збитків у сумі 16559969,59 грн.

Частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідачем не доведено відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються вищезазначеними обставинами та матеріалами справи.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем на користь Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Держаної акціонерної компанії «Хліб України»(інд. 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 20047943) на користь Державного бюджету України 16559969 (шістнадцять мільйонів пятсот пятдесят дев'ять тисяч девятсот шістдесят дев'ять) грн. 59 коп. шкоди. Видати наказ.

3.Стягнути з Держаної акціонерної компанії «Хліб України»(інд. 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 20047943) на користь Державного бюджету України 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 17.11.2011 р.