Рішення № 19283404, 03.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/21503.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд»

про стягнення 21.084 грн. 84 коп.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю № б/н від 11.05.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 21.084 грн. 84 коп., відповідно до умов договору оренди обладнання № 22/05/07-АП від 22.05.07., яка складається: 11 417 грн. 79 коп. сума основного боргу; 1 464 грн. 91 коп. 3% річних; 7 165 грн. 95 коп. індекс інфляції; 1 036 грн. 19 коп. пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобовязання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування переданим в орендне користування обладнання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.11. порушено провадження у справі № 40/5005/8691/2011, розгляд справи було призначено на 09.08.11. о 9-30.

Відповідно до витягу від Державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців станом на 05.08.11. місцезнаходження відповідача: 02090, м. Київ, Харківське шосе, будинок 19-А.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.11. справу № 40/5005/8691/2011 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.11. прийнято справу № 40/5005/8691/2011 до свого провадження та присвоєно їй номер 30/210; розгляд справи було призначено на 13.09.11. о 11-00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.11. у справі № 30/210 розгляд справи було відкладено на 04.10.11. о 10-30; витребувані від позивача додаткові докази, які необхідні для вирішення спору по суті.

Представник відповідача в призначене судове засідання повторно не з»явився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив, вимог попередніх ухвал суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.11. розгляд справи № 30/215 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 20.10.11. о 10-00.

В судовому засіданні 20.10.11. представником позивача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про продовження строку вирішення спору у справі № 30/215.

Представник відповідача в судове засідання 20.10.11. повторно не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 04.10.11. у справі № 30/215 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.11. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/215; розгляд справи відкладено на 03.11.11. о 09-45.

В судовому засіданні 03.11.11. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.11. не зявився, вимоги ухвали суду від 20.10.11. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 020898 від 05.08.11.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/215.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергобуд»(Орендар) укладено Договір оренди обладнання № 22/05/07-АП (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове орендне користування будівельне обладнання, яке є обєктом власності Орендодавця.

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що найменування кожної одиниці обладнання, яке передається Орендарю за цим Договором, його комплектність зазначаються в акті прийому-передачі та протоколі узгодження базової ставки орендної плати за місяць, які є додатками та невідємними частинами до даного Договору.

Акт прийому-передачі підписується сторонами цього Договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання Орендарю, строк його використання, а також містить інші умови, які Орендодавець вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим Договором обладнання.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі конкретної одиниці обладнання, для них набувають чинності всі умови даного Договору, а також умови, які викладені в акті прийому-передачі.

31.05.07. позивачем на підставі акту прийому-передачі № 000003643 було передано відповідачу в тимчасове користування відповідне обладнання.

Відповідно до п. 6.1 Договору, Орендар сплачує щомісячну орендну плату за кожну одиницю обладнання на рахунок Орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання прийому-передачі обладнання в оренду, згідно п. 3. Договору, і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання Орендодавцю, згідно п. 5.10 Договору.

Згідно акту повернення від 30.09.07. № 010000591, відповідачем було повністю повернуто позивачу обладнання.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач в повному обсязі орендної плати за користування майном не оплатив, чим порушив вимоги чинного законодавства України.

Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що звертався до відповідача з вимогою перерахувати суму заборгованості, зокрема, листом-нагадування № 265 від 07.04.11. (копія якого міститься в матеріалах справи), але відповідач залишив вказаний вище лист позивача без відповіді, та заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 15.1 Договору, сторонами погоджено строк його дії до 31.12.07.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, між сторонами за період з червня 2007 р. по вересень 2007 р. було підписано наступні акти здачі-прийняття робіт: № ОУ-0259 від 01.06.07. на суму 1000,00 грн., № 22/05/07-А/6 від 30.06.07. на суму 10862,70 грн., № 22/05/07-А/7 від 31.07.07. на суму 11036,50 грн., № 22/05/07-А/8 від 31.08.07. на суму 10996,94 грн., № 22/05/07-А/9/47 від 30.09.07. на суму 11457,30 грн., а всього на суму 45353,44 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач лише частково сплатив позивачу суму орендної плати за користування обладнанням в розмірі 33935,65 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, в звязку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»за Договором за період з 01.09.07. по 30.09.07. становить 11417,79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором, обовязку по перерахуванню на користь позивача орендної плати за користування обладнанням за період з 01.09.07. по 30.09.07. в повному обсязі не виконав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 11417,79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 9.1.2 Договору просить суд стягнути з відповідача 1036,19 грн. пені.

Згідно п. 9.1.2 Договору, сторонами погоджено, що за кожен день прострочення внесення орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1036,19 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1464,91 грн. 3 % річних та 7165,95 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7165,95 грн. - збитків від інфляції, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

При перевірці правильності обчислення позивачем суми 3 % річних судом встановлено, що позивачем допущено помилку, в звязку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3 % річних в розмірі 1268,33 грн. (за обґрунтованим розрахунком суду).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд»(02090, м. Київ, Харківське шосе, 19-А, код ЄДРПОУ 31647317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, код ЄДРПОУ 32664239) 11417 (одинадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 79 коп. основного боргу, 1036 (одна тисяча тридцять шість) грн. 19 коп. пені, 7165 (сім тисяч сто шістдесят пять) грн. 95 коп. збитків від інфляції, 1 268 (одна тисяча двісті шістдесят вісім) грн. 33 коп. 3 % річних, 208 (двісті вісім) грн. 88 коп. державного мита, 233 (двісті тридцять три) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 196 (сто девяносто шість) грн. 58 коп. 3 % річних в позові відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 10.11.11.