Рішення № 19283387, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/35208.11.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАРЄВ”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФІ АУТСОРС ГРУП”

про стягнення боргу 9 563,77 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю

від відповідача: не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.11.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 9563,77 грн. за договором № 001489/698 від 03.03.2010, з яких 1462,51 грн. основний борг та 8101,26 грн. - штрафні санкції, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 було порушено провадження у справі № 47/352, розгляд справи було призначено на 20.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 розгляд справі відкладено до 08.11.2011 у звязку з неявкою у судове засідання відповідача.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору № 001489/698 від 03.03.2010 не здійснив оплату в сумі 1462,51 грн. за поставлену продукцію. Також, за прострочення виконання зобовязання по оплаті поставленої продукції, позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції.

Відповідач у дане судове засідання своїх представників не направив, вимог суду не виконав, причини неявки суду не повідомив, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав, про розгляд справи був повідомлений за адресою свого місцезнаходження, зазначеної у позові та у довідці АА № 342732 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що міститься у матеріалах справи.

Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2010 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАРЄВ” та Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФІ АУТСОРС ГРУП” укладено договір № 001489/698, за умовами якого позивач зобовязався постачати та передати відповідачу у власність товар, а відповідач зобовязався прийняти та реалізовувати цей товар, а також здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору № 001489/698 від 03.03.2010 зобовязання сторін за цим договором виникають на підставі письмового замовлення відповідача продукції позивача.

Згідно з п. 4.1. договору № 001489/698 від 03.03.2010 поставка товару здійснюється відповідно до замовлення відповідача, в якому встановлюється найменування, кількість, адреса та строки поставки.

Пунктом п. 4.5. договору № 001489/698 від 03.03.2010 сторони погодили, що під час поставки позивач надає відповідачу накладні, сертифікати щодо товару тощо. У разі прийому товару, відповідач з відмітками про прийом товару повертає другий екземпляр накладної та сертифікати на товар.

Відповідно до п. 4.6. договору № 001489/698 від 03.03.2010 товару передається уповноваженому представнику відповідача при наявності у нього необхідних та належним чином оформлених документів (довіреність, та документ, що посвідчує дану особу).

Згідно з п. 5.2.1. договору № 001489/698 від 03.03.2010 відповідач зобовязаний прийняти товар, за умовами цього договору та замовлення.

Пунктом 5.2.2. договору № 001489/698 від 03.03.2010 встановлено, що відповідач зобовязаний оплатити в повному розмірі товар згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору № 001489/698 від 03.03.2010 ціна товару визначається на підставі прас-листів та вказується у замовленні відповідача та підтверджується сторонами видатковою накладною.

Згідно з п. 6.3. договору № 001489/698 від 03.03.2010 всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України та на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 6.4. договору № 001489/698 від 03.03.2010 передбачено, що оплата здійснюється протягом семи календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.7. договору № 001489/698 від 03.03.2010 днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступила на рахунок позивача.

Згідно з п. 7.1. договору № 001489/698 від 03.03.2010 перехід права власності на товар здійснюється в момент передання товару та підписання відповідачем видаткової накладної та/або акту прийому-передачі.

Пунктом 10.1. договору № 001489/698 від 03.03.2010 встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р.

Згідно видаткової накладної № ЛА-0004799 від 06.03.2010 р., підписаною уповноваженими особами сторін та скріпленою печатками підприємств, на виконання умов договору № 001489/698 від 03.03.2010 позивачем була здійснена відповідачу, а останнім прийнята, поставка товару на загальну суму 1462,51 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує зобовязання щодо сплати за поставлений товар за договором № 001489/698 від 03.03.2010 у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1462,51 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 001489/698 від 03.03.2010 є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобовязання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч умов договору № 001489/698 від 03.03.2010 не здійснив оплату в сумі 1462,51 грн. за поставлену продукцію згідно видаткової накладної № ЛА-0004799 від 06.03.2010 р.

Як встановлено судом, кінцевий строк оплати відповідачем за отриманий товар визначений п 6.4. договору № 001489/698 від 03.03.2010, а саме протягом семи календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, отже, окільки видаткова накладна підписана відповідачем 06.03.2010, отже відповідач зобовязаний був виконати оплату за отриманий товар у строк до 13.03.2010, чого ним здійснено не було. Станом на час вирішення спору відповідач суму заборгованості за договором № 001489/698 від 03.03.2010 в розмірі 1462,51 грн. - не здійснив.

З огляду на викладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1462,51 грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2632,51 грн. штрафу в порядку п. 8.2. договору № 001489/698 від 03.03.2010.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.2. договору № 001489/698 від 03.03.2010 у випадку порушення строків оплати, визначених цим договором або замовленням, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 1 % від ціни товару, що передбачена п. 6.1. цього договору за кожен день прострочення.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що п. 8.2. договору № 001489/698 від 03.03.2010 не відповідає вимогам чинного законодавств України, а тому вказану вимогу суд задовольняє частково з урахуванням ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України у розмірі 1, 46 грн.

Серед іншого, позивача просить стягнути з відповідача 2 % від вартості товару за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5265,03 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно з ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.5. договору № 001489/698 від 03.03.2010 покупець зобовязаний сплатити 2 % від вартості поставленого товару за кожну добу від дня поставки за користування чужими грошовими коштами, у разі коли відповідач скористувався відстрочкою платежу, передбаченою п. 6.4.

У відповідності до розрахунку позивача розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить 5265,03 грн.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач не виконував належним чином свої зобовязання щодо сплати за поставлену продукцію відповідно до договору № 001489/698 від 03.03.2010, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 5265,03 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 60,43 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.7. договору № 001489/698 від 03.03.2010 відповідач, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу позивача зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Згідно розрахунків позивача сума 3 % річних становить 60,43 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що сума 3 % річних, заявлена до стягнення, не відповідає положенням чинного законодавства України. За розрахунком суду за заявлений позивачем період у 180 днів сума 3 % річних становить 21,76 грн.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 21,76 грн.

Серед іншого, позивач посилаючись на п. 8.3. договору № 001489/698 від 03.03.2010 просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 % від вартості заборгованого товару в сумі 146,25 грн.

Однак, як встановлено судом пунктом 8.3. договору № 001489/698 від 03.03.2010 не передбачено сплати відповідачем 10 % штрафу у звязку з прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Разом з тим, дослідивши умови договору № 001489/698 від 03.03.2010 суд не вбачає двостороннього погодження сторонами 10 % штрафу від вартості заборгованого товару у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань, передбачених вищевказаним договором. Сторонами до суду не надано доказів погодження між ними у письмовій формі штрафу у розмірі 10 % від вартості заборгованого товару за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОФІ АУТСОРС ГРУП” умов договору № 001489/698 від 03.03.2010.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні вищевказаної вимоги.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі: 1462,51 грн. основного боргу, 1,46 грн. штрафу, 21,76 грн. 3 % річних, та 5265,03 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФІ АУТСОРС ГРУП” (код ЄДРПОУ - 36556921, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 88А, оф. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАРЄВ” (код ЄДРПОУ 19479382, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Краківська, 18А) 1462 (одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн. 51 коп. основного боргу, 1(одну) грн. 46 коп. - штрафу, 21 (двадцять одну) грн. 76 коп. 3 % річних, 5265 (пять тисяч двісті шістдесят пять) грн. 03 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 71 (сімдесят одну) грн. 99 коп. - витрат по сплаті державного мита та 166 (сто шістдесят шість) грн. 59 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення 11.11.2011р.