Рішення № 19283386, 09.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/31309.11.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» ДоПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»

Простягнення 39173, 92 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1., дов. № 288 від 04.08.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2., дов. № 361-2011 від 26.09.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 39173, 92 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»на підставі договору з страхування засобів наземного транспорту та від нещасних випадків № 630559758 від 20.05.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, в розмірі 39173, 92 грн., а тому позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Винним у вчиненні вищезазначеного ДТП визнано ОСОБА_4, який керуючи автомобілем «Audi 80», державний номер НОМЕР_2, який порушив Правила дорожнього руху України та здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1. З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника «Audi 80», державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»у відповідності до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2424220, позивач вказує, що обовязок з відшкодування шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 06.10.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/313 та призначено її розгляд на 09.11.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 06.10.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача надав суду документи у справі, а також усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2008 р. на 337 кв. автодороги Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, та автомобіля «Audi 80», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

ОСОБА_4., керуючи транспортним засобом «Audi 80», державний номер НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції з попереду рухаючимся автомобілем, чим порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка № 8182351, видана Управлінням ДАІ ГУ МВС України в Полтавській області, та постанова Чорнухинського районного суду від 26.08.2008 року в адміністративній справі № 3-865, відповідно до якої ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Чорнухинського районного суду від 26.08.2008 року в адміністративній справі № 3-865, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір з страхування засобів наземного транспорту та від нещасних випадків № 630559758 від 20.05.2008 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля ««Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, замовив у ПП ОСОБА_5. проведення автотоварознавчого дослідження.

Дослідження було проведено ОСОБА_5., який має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості автомототранспорту, розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу»(свідоцтво НОМЕР_3, видане Міністерством юстиції України від 26.10.2001 р.), з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу. У відповідності до висновку № 485/05 від 08.08.2008 р., який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440 та інших використаних джерел, розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 складає 39829, 79 грн.

Пунктом 7.2 договору з страхування засобів наземного транспорту та від нещасних випадків № 630559758 від 20.05.2008 р. визначений перелік документів, на підставі яких визначається розмір страхового відшкодування, серед яких, зокрема, зазначено документи, що підтверджують розмір збитків (акт товарознавчої експертизи про розмір збитку, калькуляція та оригінали рахунків за ремонт ТЗ).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр «Енергія»08.08.2008 р. було складено акт № 08/08/08-1 дефектовки пошкодженого автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, в якому визначено вартість відновлювального ремонту даного транспортного засобу

На підставі вищезазначених документів позивачем було виконано розрахунок страхового відшкодування за договором з страхування засобів наземного транспорту та від нещасних випадків № 630559758 від 20.05.2008 р., та складено страховий акт № 35995 від 02.10.2008 р., в якому визначено, що розмір страхового відшкодування становить 39173, 92 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив, що він належним чином виконав зобовязання перед страхувальником за договором з страхування засобів наземного транспорту та від нещасних випадків № 630559758 від 20.05.2008 р., перерахувавши платіжним дорученням № 9794 від 15.10.2008 р. суму страхового відшкодування в розмірі 39173, 92 грн.

Враховуючи те, що постановою Чорнухинського районного суду від 26.08.2008 року в адміністративній справі № 3-865 ОСОБА_4, який керував автомобілем «Audi 80», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну пошкодженому автомобілю.

Відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВВ/2424220.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»на підставі договору з страхування засобів наземного транспорту та від нещасних випадків № 630559758 від 20.05.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, в розмірі 39173, 92 грн., а тому позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Винним у вчиненні вищезазначеного ДТП визнано ОСОБА_4, у звязку з чим позивачем отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Audi 80», державний номер НОМЕР_2 - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 39173, 92 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдану шкоду, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Audi 80», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, зокрема, до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

09.08.2011 р. Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»претензію вих. № 2500 з проханням здійснити грошове відшкодування в порядку регресу в розмірі 39173, 92 грн.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Ліміт відповідальності у відповідності до полісу № ВВ/2424220 становить 25500, 00 грн.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2424220 передбачена франшиза, яка складає 510, 00 грн.

Враховуючи те, що особою, відповідальною за завдану ОСОБА_3 власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, шкоду є Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», в якому застрахована відповідальність ОСОБА_4, якого визнано винним у ДТП, а Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»на підставі договору з страхування засобів наземного транспорту та від нещасних випадків № 630559758 від 20.05.2008 р. виплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 39173, 92 грн., та з огляду на те, що ліміт відповідальності за полісом ВВ/2424220 складає 25500, 00 грн., і сума страхового відшкодування має бути зменшена на розмір франшизи, відтак, сума страхового відшкодування в порядку регресу становить 24990, 00 грн. (25500, 00 грн. 510, 00 грн.). Враховуючи наведене, позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»про стягнення суми завданої шкоди в порядку регресу визнається судом таким, що підлягає задоволенню, в розмірі 24990, 00 грн.

Таким чином, позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»(вул. Глибочицька, буд. 44, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(вул. Воровського, буд. 33, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 16285602) суму завданої шкоди в порядку регресу в розмірі 24990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн. 00 коп., 249 (двісті сорок девять) грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 150 (сто пятдесят пять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

14.11.2011 р.