Рішення № 19282971, 03.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/20903.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «І.К.Бут»

про стягнення 16 510 грн. 06 коп.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю № б/н від 11.05.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «І.К.Бут»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 16 510 грн. 06 коп., яка складається: 13 230 грн. сума основного боргу; 716 грн. 41 коп. 3% річних; 563 грн. 65 коп. індекс інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобовязання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування переданим в орендне користування обладнання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.11. порушено провадження у справі № 30/209, розгляд справи було призначено на 13.09.11. о 10-50.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.11. розгляд даної справи було відкладено на 04.10.11. о 10-50; витребувані від позивача додаткові докази, які необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 04.10.11. позивачем подано суду письмові пояснення по справі та розрахунок суми боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.11. розгляд даної справи було відкладено на 20.10.11. о 10-10.

Представник відповідача в призначене судове засідання втретє не зявився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив, вимог попередніх ухвал суду не виконав.

В судовому засіданні 20.10.11. позивачем подана заява про продовження строку вирішення спору на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.11. продовжено строк вирішення спору у справі № 30/209 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 03.11.11. о 09-50.

В судовому засіданні 03.11.11. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.11. не зявився, вимоги ухвали суду від 20.10.11. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ № 979567 від 24.02.11.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/209.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.09. позивачем на підставі акту прийому-передачі № R-00000200 було передано відповідачу в тимчасове користування обладнання:

-комплект Вібратор в зборі 48 мм 4 м у кількості 1 шт.;

-комплект Вібратор в зборі 48 мм 4 м у кількості 1шт.

З вказаного вище акту вбачається, що сторонами погоджено предмет, відновлювальну вартість обладнання, плату за користування за одиницю обладнання; умови користування обладнанням.

Таким чином, на підставі зазначеного акту прийому-передачі № R-00000200 від 11.03.09. між сторонами виникли відповідні права та обовязки.

Позивач вказує на те, згідно акту повернення від 16.04.09. № 0361, відповідачем було частково повернуто позивачу обладнання.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач в повному обсязі орендної плати за користування майном не оплатив, чим порушив вимоги чинного законодавства України.

Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що звертався до відповідача з вимогою перерахувати суму заборгованості, зокрема, листом вимогою № 411 від 18.07.11. (копія якого міститься в матеріалах справи), але відповідач залишив вказаний вище лист позивача без відповіді, та заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідно до актів здачі-прийняття робіт за період з травня по жовтень 2009 р. відповідачу нараховано до сплати 13230,00 грн. за користування переданим згідно акту прийому-передачі № R-00000200 від 11.03.09. в оренду обладнання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом обовязку по сплаті орендної плати за користування обладнанням за період з травня по жовтень 2009 р. не виконав, в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 13230,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 13230,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 716,41грн. 3 % річних, 2563,65 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги.

В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час.

Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.

Тобто, пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням.

Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги.

Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу № 411 від 18.07.11. про сплату заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань по сплаті орендної плати за користування обладнанням згідно акту № R-00000200 від 11.03.09.

Докази направлення даної вимоги на адресу відповідача залучено до матеріалів справи: фіскальний чек № 3219 від 18.07.11. та № 3215 від 18.07.11., а також опис вкладення у цінний лист від 18.07.11.

Таким чином, відповідно до норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості за користування обладнанням у семиденний строк від дня пред'явлення позивачем вказаної вище вимоги, тобто, починаючи з 26.07.11.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму 3 % річних та збитків від інфляції за періоди: з 01.06.09. по 25.07.11; з 01.08.09. по 25.07.11.; з 01.09.09. по 25.07.11.; з 01.10.09. по 25.07.11.; з 01.11.09. по 25.07.11.

Таким чином, судом встановлено, що право у позивача на стягнення заборгованості з відповідача настало з 26.07.11., тоді як позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій станом до 25.07.11., в звязку з чим суд відмовляє позивачу в позові в частині стягнення 716,41грн. 3 % річних, 2563,65 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «І.К.-Бут»(04050, м. Київ, вул. Артема, 103, літ. А, код ЄДРПОУ 35830232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, код ЄДРПОУ 32664239) 13230 (тринадцять тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 132 (сто тридцять дві) грн. 30 коп. державного мита, 189 (сто вісімдесят девять) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 10.11.11.