Рішення № 19282227, 07.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/24207.11.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3 039,85 грн.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідачів: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 13/2 від 13.01.2011 року.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3 039,85 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.10.2008 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група»та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1301-1081 (далі - договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «Део»державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

10.02.2009 року в м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Део»державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Мітсубісі» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3.

Згідно довідки ВДАІ в м. Львові та постанови Личаківського районного суду м. Львова від 06.03.2008 року № 3-494/2009, вищевказана транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху України.

18.02.2009 року приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі калькуляції від 13.02.2009 року складено страховий акт № УЛК000000292 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.

На підставі вищевказаних документів, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 3039, 85 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 702 від 18.02.2009 року.

Цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу «Мітсубісі»державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" згідно полісу № ВС/0381063.

На адресу відповідача направлена регресна вимога про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди № 11/212 від 18.07.2011 року. Проте зазначена вимога відповідачем залишена без задоволення.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до суду з вимогою про стягнення з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3039,85 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.10.2011 року порушено провадження у справі № 33/242, розгляд справи призначено на 17.10.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2011 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено до 07.11.2011 року.

В судове засідання 07.11.2011 року зявився представник відповідача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не зявився, проте 02.11.2011 року через відділ діловодства господарського суду подав заяву про розгляд справи у відсутності повноважного представника позивача за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно постанови Личаківського районного суду м. Львова № 3-494/2009 від 06.03.2008 року, гр. ОСОБА_3 10.02.2009 року о 08 год. 00 хв. на перехресті вулиць Бандарської та Хуторівки в м. Львові, керуючи автомобілем «Мітсубіші», д/н НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Деу»д/н НОМЕР_1, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 425,00 грн.

Відповідно до договору добровільного страхування № 28-1301-1081 від 31.10.2008 року укладеного між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група»та ОСОБА_2, застраховано майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією неземного транспортного засобу, а саме автомобіля марки DAEWOO LANOS TF697, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

На підставі заяви страхувальника спеціалістом позивача 10.02.2009 року складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до калькуляції субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 від 13.02.2009 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «DAEWOO Lanos», д.р.н. НОМЕР_1 склала 3311,00 грн.

Згідно страхового акту № УЛК000000292 від 18.02.2009 року та розрахунку суми страхового відшкодування від 18.02.2009 року страхувальнику виплачено страхове відшкодування в розмірі 3039,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 702 від 18.02.2009 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільна відповідальність ОСОБА_3 винного у вчиненні ДТП, застрахована приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0381063 зі строком дії з 17.03.2008 року по 16.03.2009 року.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Міtsubishi Lanser 1.6», державний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0381063, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

18.07.2011 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 11/212 про відшкодування шкоди. Однак зазначена вимога відповідачем залишена без задоволення.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач повинен був здійснити страхову виплату протягом місяця з дня отримання відповідних документів. Означений обовязок відповідач не виконав.

Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обовязок проведення дослідження експерта чи аварійного комісара покладено саме на відповідача (пункт 34.1), а до позивача від потерпілої особи перейшло згідно пункту 34.2 лише право (а не обовязок) на проведення відповідних досліджень.

Відповідачу, одночасно з покладенням визначених вище обовязків законом надано досить суттєвий перелік прав, у тому числі і право зясування обставин страхового випадку та визначення розміру завданих збитків власним розслідуванням. Зазначеним правом відповідач не скористався та не надав суду взагалі жодного доказу здійснення ним будь-якої дії.

За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи, викладені у відзиві на позов, оскільки мова у ньому йде про порушення правових норм, обовязок виконання яких Законом покладено саме на відповідача у справі.

Оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач фактично ухилявся від виконання своїх обовязків, суд визнає право позивача на визначення розміру збитків за рахунком СТО, калькуляцією та розрахунком позивача (тобто, реальної вартості відновлювального ремонту.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0381063 розмір франшизи дорівнює 510,00 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню за винятком франшизи в розмірі 2529,85 грн. (3039,85 грн. 510,00 грн.).

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А, ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 2 529 (дві тисячі пятсот двадцять девять) грн. 85 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 84 (вісімдесят чотири) грн. 86 коп. та 196 (сто девяносто шість) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 11.11.2011 року